Розділ «Тема 13. Північноамериканська цивілізація»

Адміністрація президента Г. Гувера (1929-1933 рр.) не спромоглася подолати кризу та ЇЇ наслідки. На виборах 1932 р. перемогу над республіканцями одержала Демократична партія та її кандидат Ф. Рузвельт - каліка, прикутий до інвалідного візка. Проте він виявився здатним витягти свою країну із жахливої кризи і зробив не тільки це. Його президентство тривало 12 років (1933-1945 рр. - єдиний американський президент, який обирався на цю посаду 4 рази) й ознаменувалося великими історичними трансформаціями. Йому належать такі слова: "Історія людства розвивається за містичними циклами. Одним поколінням багато дається, з інших багато вимагається, нинішнє покоління американців зустрічається з долею". Для подолання кризи

Ф. Рузвельт разом із групою вчених-інтелектуалів - "мозковим трестом" - запропонували програму, що увійшла в історію під назвою "новий курс". Вони розуміли, що однією з важливих причин кризи стало ще зазначене К. Марксом протиріччя між капіталом і робітниками: адже працювали всі, а основний прибуток одержував приватний власник. Хоча американська економіка мала стрімкий розвиток у перші десятиріччя XX ст., проте це не вплинуло на поліпшення життя переважної більшості населення. Постала необхідність перебудовувати механізм виробництва і розподілу національного багатства США на користь тих, хто в іншому випадку міг стати могильщиком капіталізму. Такий підхід сприяв розв'язанню відразу кількох проблем. У соціальному аспекті це дозволяло зменшити класову нерівність у суспільстві, збільшити зарплати і гарантії для людей праці; в економічному - збільшити споживання товарів на внутрішньому ринку і в такий спосіб змусити економіку працювати; у політичному - забезпечити національну єдність країни. Попри всю складність ситуації Ф. Рузвельт залишився прихильником демократичного розвитку. Хоча він і виступав за сильну президентську владу, проте заперечував тоталітаризм - шлях виходу із кризи, обраний на той час Німеччиною і Радянським Союзом (СРСР не зазнав негараздів світової економічної кризи, проте в нього була своя).

Сенс політики Ф. Рузвельта полягав у переході від безмежного лібералізму, що заперечував будь-які рамки конкуренції, до посилення державного регулювання економіки у поєднанні із проведенням реформ у соціальній сфері. Головною вважалася боротьба з усевладдям монополій (тоді вся Америка належала 200 корпораціям), які сконцентрували у своїх руках понад половину національного багатства і встановили непомірно високі ціни на товари та послуги. Цінова політика монополій призвела до кризи надвиробництва, зупинок підприємств, безробіття. Були ухвалені закони, які суттєво обмежували прибутки монополістів, зокрема до 80 % відрахувань корпоративних прибутків спрямовувалося на зарплати та податки. Було ухвалено низку заходів зі стабілізації фінансової системи, наведення ладу в банківській сфері. У промисловість і сільське господарство впроваджувалися принципи планової економіки: планування виробництва відповідно до потреб ринку виявилося ефективним засобом подолання кризи, а також усунуло нечесну конкуренцію. Держава часів Ф. Рузвельта стала своєрідним гарантом чесних правил гри в економіці і захисту прав людей. Вважається, що успіх "нового курсу" забезпечувався розумінням проблем простих американців. Кредо Ф. Рузвельта - турбота про "забуту людину". Були здійснені заходи з підтримки безробітних, реорганізовувалося приватне підприємництво (скорочено робочий день, підвищено зарплати, обмежено конкуренцію), здійснювалися програми створення нових робочих місць, встановлювалася компенсація фермерам за зменшення виробництва сільськогосподарської продукції тощо. Дії, започатковані урядом Ф. Рузвельта, одержали розвиток у майбутньому, коли розвинені країни Заходу прийняли модель соціально орієнтованої держави (welfare state). Президент постійно пояснював сутність здійснюваних заходів, виступаючи по радіо, надихаючи своїх співвітчизників на подолання складнощів. Саме в цей найтяжчий час народилася "американська мрія" - упевненість, що шляхом наполегливої праці можна здійснити будь-який задум1. Провідним став тип "self-made man" - "людини, що створила себе сама", яка поєднує у своїй життєвій практиці силу релігійного самоусвідомлення з відносно високим рівнем життєвого успіху і зовнішнього визнання. Іншим важливим соціально-психологічним зрушенням у масовій свідомості виявилося те, що американці стали набагато швидше пристосовуватися як до вимог технічного прогресу, так і до змін ситуації на ринку праці. Отже, важливу роль відіграло прагнення більшості населення подолати складнощі, попри досить поширене переконання: США вийшли з кризи завдяки тому, що нажилися на Другій світовій війні. Насправді ж Велику депресію було подолано до 1939 р.

До Другої світової війни США утримувалися від прямої участі в європейських справах. Проте після її початку у вересні 1939р. стали надавати дедалі більшу підтримку жертвам агресії з боку гітлерівської Німеччини. У березні 1941р. ухвалюється закон про ленд-ліз, який передбачав надання їм допомоги зброєю і стратегічною сировиною. Після нападу Німеччини на СРСР дія цього закону поширюється і на Радянський Союз. Ф. Рузвельт уважав, що країна завжди має бути готовою до війни, але, по можливості, не брати в ній участь. Сполучені Штати вступили у Другу світову війну після нападу Японії на американську військово-морську базу Перл-Харбор 7 грудня 1941 р. Під час війни США увійшли до антигітлерівської коаліції разом із Великою Британією та Радянським Союзом. Основні військові дії за участю Сполучених Штатів та Британії розгорталися в Північній Африці, Італії та на о-ві Сицилія, а другий фронт проти Німеччини був відкритий у Нормандії (Франція) лише в червні 1944 р.

У квітні 1945 р. Ф. Рузвельт помер. І президентську посаду зайняв Г. Трумен (1945-1953 рр.), який переглянув курс на подальше співробітництво із СРСР. Під час останньої зустрічі "великої трійки" у Потсдамі виявилися розбіжності між СРСР та США з низки аспектів повоєнної політики. Боротьба за світове лідерства між Америкою та Росію увійшла в нову фазу. Атомні бомбардування Хіросіми та Нагасакі в серпні 1945 р. продемонстрували намір США скористатися монополією на ядерну зброю, хоча пізніше вони до цього не вдавалися. І ядерна зброя не завадила масштабному поширенню впливу СРСР на повоєнний світ, зокрема створенню світової соціалістичної системи. Почалася доба холодної війни і гонки озброєнь. Здійснюючи курс "стримування СРСР", США уклали протягом 1945-1949 рр. двосторонні оборонні пакти із 42 державами. Післявоєнним зовнішньополітичним інтересам США відповідали проголошені адміністрацією план Маршалла (5 червня 1947 р.), доктрина Трумена (теж 1947 р., надання допомоги Греції та Туреччині з метою недопущення перемоги там лівих сил і посилення впливу Радянського Союзу). За ініціативи США у квітні 1949 р. було підписано Північноатлантичний пакт, що передбачав створення НАТО. У 1950 р. розпочалася війна в Кореї, де по різні боки фронту брали активну участь збройні сили США і КНР. Війна закінчилася в 1953 р. - Корея досі розділена навпіл.

За роки Другої світової війни Америка дуже посилилася в економічному та військовому аспектах. Після її закінчення вартість промислової продукції США становила 2/3 вартості промислової продукції всіх капіталістичних країн. На той час США зосередили 73 % світового золотого запасу. За роки війни чистий прибуток американських монополій склав 87 млрд дол. Збройні сили США в 1945 р. нараховували 12 млн осіб, розміщених на 2300 військових базах по всьому світу. Сформувався потужний військово-промисловий комплекс.

У внутрішній політиці головною проблемою вважалося повернення до мирного життя. Було здійснено конверсію воєнної промисловості, тобто переведення її на виробництво мирної продукції. Щоб уникнути соціальних потрясінь при демобілізації з армії, було видано спеціальний закон, названий Солдатським біллем про права. Він надавав демобілізованим пільги в одержанні освіти, кредиту на житло і при відкритті свого бізнесу. У 1948 р. Г. Трумен висунув програму "Справедливого курсу". Вона передбачала;

o підвищення мінімуму заробітної плати до 75 центів за годину (у 2009 р. - 7,25 дол.);

o розширення системи соціального забезпечення;

o запровадження медичного страхування;

o будівництво дешевого житла за рахунок федеральних коштів для сімей з низькими прибутками;

o забезпечення сталого прибутку фермерів;

o обмеження расової дискримінації тощо.

Не всі окреслені заходи були втілені у життя. Однак прогрес у соціальній сфері став помітним. У повоєнний період в економічній та соціальній сферах тривали реформи, розпочаті програмою "Нового курсу" президента Ф. Рузвельта ще до війни.

Політичне життя США у другій половині XX - початку XXI ст. характеризувалося такими рисами:

o наявність двопартійної системи управління (партії демократична і республіканська);

o боротьба національних меншин (негри, індіанці та ін.) за громадянську рівноправність;

o рецидиви внутрішньополітичного насильства щодо радикальних рухів з боку держдепартаменту тощо.

У повоєнні роки в США, на відміну від більшості європейських країн, відбувся наступ правих і консервативних сил. Найвиразнішим у цьому сенсі був маккартизм - широкомасштабна антикомуністична й антирадянська кампанія 1950-1953 рр., яку розпочали в країні праві кола на чолі із сенатором Дж. Маккарті. Стверджувалося, що комуністи проникли в найвищі ешелони влади. Переслідувалися за переконання з тою чи іншою мірою лівизни громадські діячі, урядовці, представники творчої інтелігенції. Однак згодом правлячі кола переконалися, що діяльність сенатора та його прибічників шкодить престижу країни, яка завжди пишалася своїм демократизмом.

Важливим етапом у повоєнній історії США стала перемога на президентських виборах 1960 р. президента від демократичної партії Дж. Кеннеді (1961-1963 рр.). За своїми політичними поглядами він наслідував позиції Ф. Рузвельта, зокрема висунув реформістський курс, який одержав назву "Нові рубежі" І спрямовувався на стабілізацію економіки та розширення програм соціальної допомоги. Передбачалася заборона підвищення цін в окремих галузях, наприклад електротехнічній і сталеливарній. Були ухвалені рішення проти дискримінації представників небілого населення у громадських місцях і при наймі на роботу. При Дж. Кеннеді створено "Корпус миру" - організацію волонтерів, І які виявили бажання працювати у відсталих країнах у галузі економіки, освіти, охорони здоров'я тощо. Цей корпус діє дотепер, у тому числі і в Україні. Мета його також полягає в тому, щоб поширювати вплив США в цих країнах.