Розділ «Тема 3. Цивілізація стародавнього Єгипту»

Всесвітня історія. Історія цивілізацій

Приблизно одночасно із переходом до вищої стадії соціальності в розвитку ранньоземлеробських общин Месопотамії аналогічні процеси відбувалися в північно-східній частині Африки, де складалася давньоєгипетська цивілізація. Територія сучасного Єгипту була заселеною ще за часів палеоліту. У ту добу Північна Африка була величезним степовим простором, тоді як Європа лежала скута льодовиками. До часів виникнення давньоєгипетської цивілізації, тобто за 4 тис. рр. до н. е., клімат різко змінився, перетворивши вузьку долину Нілу із заболоченою дельтою на оазис, з усіх боків оточену пустелями. її основна територія не була великою - лише 50 тис. кв. км. Грецький історик і мандрівник Геродот у V ст. до н. е. назвав Єгипет "подарунком Нілу". І дійсно, жоден інший географічний фактор не мав такого фундаментального впливу на формування єгипетського ладу життя й історії, як Ця велика ріка. З озер центральної Африки бере початок Білий а з гір Ефіопії - Блакитний Ніл, які зливаються в Хартумі і линуть разом на північ, де дельта приводить їх у Середземне море. На відміну від Тигру в Месопотамії вода рідко приносила смерть і руйнування, а, насамперед, діяла як сила творення. Єгиптяни ніколи не боялися своєї великої ріки так, як боялися своїх великих Рік жителі Межиріччя.

Якщо Тигр та Євфрат, а також їх притоки розрізали Месопотамію на ізольовані області, то Ніл сприяв об'єднанню країни. Ріка служила основним шляхом і полегшувала комунікації по всій долині. У процесі пересування окремих груп переселенців у низину утворювалися стабільні сільськогосподарські общини. На 3100 р. до н. е. таких общин існувало близько 40, і вони постійно контактували одна з одною. Таким чином, контактування, полегшене Нілом, забезпечило раннє політичне об'єднання Єгипту. Цьому сприяло й те, що Єгипет населяв єдиний народ, який належав до семіто-хамітської групи і розмовляв єдиною мовою із численними діалектами.

Ця країна могла похвалитися майже повною самодостатністю. Окрім родючих ґрунтів, вона мала величезні запаси каменю, що був матеріалом для будівництва та скульптури. Для гончарства - багато глини, а для прикрас, зокрема, ювелірних - золота. Матеріали, яких не вистачало, знаходилися в межах досяжності. Єгиптяни могли одержувати мідь із Синаю, деревину - з Ливану. Отже, у них було мало причин озиратися на зовнішній світ заради своїх основоположних потреб, що допомагає пояснити ізольованість єгипетського життя.

Ізоляції від зовнішнього світу сприяла також географія. На схід і захід від Нільської долини тягнулися пустелі. Нубійська пустеля і Нільські пороги відводили загрозу нападу з півдня. Тільки на півночі Середземне море залишало Єгипет уразливим. Таким чином, географічні чинники захищали країну від зовнішніх вторгнень та імміграції. На відміну від жителів Межиріччя, чия історія сповнена турбулентності з постійними війнами і перетвореннями із завойовників у завойованих, єгиптяни насолоджувалися століттями миру і спокою, упродовж яких вони могли спрямовувати більшу частину ресурсів на розвиток власної своєрідної цивілізації. її історія відзначається майже неймовірною для тих часів перманентністю.

Однак Єгипет не був повністю закритим, відбувався певний взаємний обмін з іншими спільнотами. Зокрема, учені вважають, що вже в IV тис. до н. е. деякі технології та матеріали доходили сюди з Месопотамії. Свій вплив на єгипетське життя мала клинописна система писемності (відомо, що єгипетські фараони вели дипломатичне листування за допомогою клинопису). Були часи, коли північний Єгипет управлявся іноземними загарбниками (гиксоси від 1680 до 1560 рр. до н. е.). Таким чином, іноземні впливи, хоча й епізодичні, збагатили єгипетську культуру, не змінюючи її докорінно.

Це була давня землеробська культура, заснована на іригації, оскільки природних опадів було обмаль, а в багатьох районах Єгипту дощі взагалі - невідоме явище. Проте кожного літа Ніл через танення снігів у горах розливався. Щорічні розливи стали основним механізмом, що зумовлював функціонування економіки і задавав ритм усьому життю на берегах Нілу. Саме розлив великої ріки дав єгиптянам природну точку відліку початку року, а їхній 365-денний календар став прямим попередником того, який використовується сучасним вестернізованим світом.

Розливи Нілу приносили багато води і родючого елювіального намулу, але потім наставав посушливий сезон і треба було розподіляти на лани запасену заздалегідь воду. У тогочасному малозаселеному світі єгиптяни, подібно мурахам, кишіли на своїй гумусовій землі. Вони тяжкою працею подолали болота, порослі осокою і очеретом, диких звірів і хижаків, що жили у воді і поблизу неї. Здолати все вони могли, лише об'єднавши зусилля. Люди, що оселилися тут, рано усвідомили значення порядку та тяжкої праці: той, хто не копає і не носить ґрунт разом з усіма, не риє канали, не будує дамби, зазнає катастрофи: у того земля або одержуватиме так багато води, що на ній гинутиме посіяне зерно, або зали-шитиметься зовсім без води, і все посохне. Наполеглива праця приносила плоди: єгиптяни до зими встигали зібрати два врожаї. Вони збирали збіжжя набагато більше, ніж було необхідно для задоволення власних потреб, тому пізніше греки, римляни й інші народи значну частину свого продовольчого постачання одержували саме з Єгипту.

Населення Єгипту почало займатися землеробством ще у V тис. до и. е. Першими злаковими культурами були ячмінь і пшениця-емер (двозернянка). На межі V-IV тис. до н. е. у розвитку продуктивних сил позначився значний прогрес. Технічне вдосконалення кам'яних знарядь праці і поява нових - металевих, а саме мідних, дозволяли виготовляти з дерева і каменю більшу кількість мотик, тесел, сокир, необхідних для землеробських робіт на вирубуванні чагарнику, що значно підвищило продуктивність праці. Згодом до перших культур додалися справжня культурна пшениця, яку успішно вирощували за умов удосконаленої іригаційної системи, а також сочевиця, боби, горох, кунжут, льон. Справжнім дивом Стародавнього Єгипту були городи і сади. Вони розташовувалися не на родючому ґрунті, оскільки всі землі, доступні природному і штучному зрошенню, відводилися під зернові культури, а на краю пустель та на підвищених місцевостях. Воду для поливу брали із штучно створених ставків і колодязів.

Єгиптяни також вирощували виноград, займалися бджільництвом. Вони полюбляли квіти, складали їх у букети і прикрашали ними себе, а також оселі. їх улюбленими квітами були лотоси, що вкривали ставки й озера (ця квітка вважалася священною), а також волошки, що росли на полях. Проте квіти спеціально вирощували й у садах.

Велике значення в єгипетському господарстві мало тваринництво, у якому виокремлювалися молочний і м'ясний напрями. До того ж робоча худоба використовувалася в землеробському господарстві як транспорт. Єгиптяни розводили корів і биків, овець, свиней, ослів. Із XVI ст. до н. е, почали використовувати коней, але лише для військової справи. Таку практику вони запозичили від кочових азіатських племен, які увірвалися до країни з Азії. Від них єгиптяни і навчилися науки розведення й утримання цієї цінної тварини. Кінь у Стародавньому Єгипті ніколи не використовувався як в'ючна або тяглова сила у сільському господарстві чи на будівництві. Ще пізніше - за часів перського панування, що розпочалося наприкінці VI ст. до н. е., єгиптяни почали розводити верблюдів, які в сучасному Єгипті перетворились на найпоширенішу худобу. До того для перевезення вантажів, навіть у військовій справі, використовували ослів - тварин витривалих, проте часом упертих, що навіть знайшло відображення в рельєфах і розписах у гробницях. Особливість давньоєгипетського тваринництва полягала в тому, що у череді разом із свійськими тваринами тримали приручених або напівприручених тварин пустелі: газелей, антилоп і навіть гієн. З'явилося і розвивалося домашнє птахівництво. Тривалий час у господарському житті велике значення мали мисливство і рибальство. Причому печеня із м'яса гієни вважалася стравою для аристократа, а риба, що тхнула, - бідняка. Узагалі ж, дієта пересічного єгиптянина складалася переважно із зернових та овочевих страв, до яких зрідка додавалися дичина, риба або домашня птиця. Вважається, що стародавні єгиптяни були одним із найздоровіших народів Стародавнього світу. Проте дитяча смертність була дуже високою, а досить поширеними хворобами - рахіт, канцер, сифіліс, про що свідчать поховання.

У середині V тис. до н.е. в долині Нілу відбувся перехід від привласнюючого до виробляючого способу ведення господарства, адже провідну роль відігравали не збирачі і мисливці, а землероби і скотарі. Удосконалення знарядь праці, де дедалі ширше використовувалася мідь, сприяло підвищенню рівня майстерності. Невдовзі в Єгипті з'явилися бронза і залізо, але залізо впродовж тривалого часу було дуже рідкісним. Першими його винайшли хетти, які тривалий час намагалися зберегти секрет обробки заліза. Почався процес відокремлення ремесел від землеробства, що є дуже важливим з огляду на перехід до щабля цивілізації, бо за цим стояла поява ранньокласового міста як його найвиразнішого прояву. Ремесла розвивалися в кількох напрямах. Окрім обробки металів, дерева і каменю великого значення набуло будівництво, особливо суднобудування (важливе з огляду на те, що ріка служила основою комунікації в країні). У гончарстві вироблявся посуд не тільки з випаленої глини, але й фаянс і скло. Високого рівня згодом досягла ювелірна майстерність, оскільки і чоловіки, і жінки Стародавнього Єгипту із задоволенням прикрашали себе різноманітними амулетами, намистами, браслетами, каблучками тощо. Прикраси виконували не лише естетичні, але й магічні функції і виступали в ролі знаків соціального статусу. Наприклад, широкі коміри з намистин носили чиновники і жерці як свідчення особливих заслуг.

Важливою ознакою соціальної повноцінності людини був її шлюб. Слід зауважити, що в суспільстві і родині часів Стародавнього Єгипту жінка посідала особливе місце, мала більше незалежності і користувалася вищим статусом, ніж деінде. Особливо це стосується жінок із заможних верств населення. Певною мірою про це свідчать численні зображення, що дійшли до нас у старовинних розписах і рельєфах. На них - чимало красивих жінок у вишуканих прикрасах із косметикою (яка, до речі, посідала почесне місце в єгипетській торгівлі) зображені поруч зі своїми чоловіками в тронних залах, на прогулянках, у садах тощо. Повага до жінки - матері і дружини - закарбувалася в багатьох літературних текстах. Збереглося чимало оповідей про кохання та сімейне життя, з чого випливає, що ідеальним стандартом для суспільства були відносини тонкого еротизму, розслаблення та неформальності, щось подібне до емоційної рівності чоловіка та жінки.

Якщо в месопотамській цивілізації чоловік міг узяти собі за "шлюбний дар" майбутньому тестю дівчину без її на те згоди, то в Єгипті молоді люди користувалися свободою вибору. Проте і тут важливе значення мав шлюбний контракт - письмова угода, що захищала права кожного з подружжя. У ній передбачалася можливість розлучення, причому ініціювати його могла кожна зі сторін. Якщо в такій ролі виступав чоловік, то він повертав дружині її придане і частину того, що вони нажили в шлюбі разом. Якщо жінка - то вона одержувала лише половину свого посагу. Складно робити узагальнення щодо такого тривалого періоду, яким був час існування єгипетської цивілізації, але вона створює враження суспільства, у якому існувала можливість особистісного вираження жінки, чого не можна виявити в багатьох народів, які існували пізніше.

На відміну від месопотамців єгиптяни були життєрадіснішими, хоча і перед ними стояла перспектива розплати за свої гріхи, яких нараховувалося 42. Найстрашнішими вважалося порушення головних заповідей, а саме:

o не входити до храму у грішному стані і з нечистим тілом;

o не брехати і не чинити наклепів на будь-кого;

o не красти, не вбивати людей, не розпускати руки;

o стримувати своє серце, замикати вуста;

o не зраджувати із чужою дружиною тощо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Всесвітня історія. Історія цивілізацій» автора Т.В.Орлова на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 3. Цивілізація стародавнього Єгипту“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи