Розділ «Тема 13. Північноамериканська цивілізація»

Активними прибічниками і пропагандистами ідей американської незалежності були Б. Франклін, Т. Джефферсон, Т. Пейн. У вересні 1774 р. почав свою роботу І Континентальний конгрес. Він виробив Декларацію прав, що містила заяву про права американських колоній на "життя, свободу і власність". 19 квітня 1775 р. почалася війна за незалежність. Командувачем американськими військами став генерал Дж. Вашингтон. У травні 1776 р. П Континентальний конгрес ухвалив рішення про необхідність відокремлення колоній від Великої Британії і перетворення їх на незалежні республіки. 4 липня 1776 р. конгрес прийняв Декларацію про незалежність - основний документ американської революції (це була перша буржуазно-демократична революція в історії Америки). 13 колишніх англійських колоній об'єдналися і створили самостійну державу - Сполучені Штати Америки. Саме в той час з'явився сучасний прапор США, де 7 червоних і 6 білих смуг означають 13 штатів, які увійшли до складу єдиної держави. У лівому верхньому куті розташований синій прямокутник з білими зірками, кількість яких відповідає кількості штатів, що входять до федерації. На першому офіційному державному прапорі, прийнятому в 1777 p., нараховувалося 13 зірок. У наш час - 50. У 1777 р. були ухвалені Статті Конфедерації - тимчасова конституція країни. Останні бої Війни за незалежність мали місце восени 1782 р. Того ж року у Парижі було укладено мирний договір, за яким Велика Британія визнавала незалежність США. 4 липня 1788 р. набрала чинності Конституція США. Першим президентом став Дж. Вашингтон (1789- 1797 pp.). У 1791 p. були прийняті перші 10 поправок до Конституції (Білль про права), що проголосили основні демократичні свободи, проте тоді її положення не поширювалися на жінок, чорношкірих рабів й індіанців.

Фактично до кінця XIX ст. в економічному житті США домінуюче становище займало сільське господарство. Головною дійовою особою був фермер, який уважався втіленням простої, чесної, незалежної, здорової, щасливої людини. Фермер позиціонувався носієм чесності та щирості, недосяжних "зіпсованим мешканцям міст". Проте поступово дедалі більших темпів і масштабів набував промисловий розвиток, що призвело до економічної революції. Ті характер визначався такими факторами:

o наявність величезних природних багатств;

o ранній початок промислового розвитку;

o панування ідеї "рівних можливостей для всіх", що сприяло припливу робочої сили з-за кордону;

o використання результатів та досвіду технічного розвитку Європи, а також частини капіталів Старого світу;

o можливість заробляти більше, ніж у Європі;

o ставка на раціоналізм науки та швидке впровадження її винаходів у виробництво;

o розвиток зовнішньоторговельних зв'язків.

Усе це також сприяло зміцненню позицій капіталізму в країні. Разом із тим неосяжні простори і природні багатства в поєднанні із духом свободи привели до формування "ковбойської економіки" - безоглядної експлуатації природних ресурсів, що мало велику шкоду для довкілля. Вирубування лісів, варварське використання земель, на яких рік у рік вирощувалася одна і та сама культура, насамперед бавовник і тютюн, призводило до ерозії ґрунтів, буревіїв, торнадо, псування водних артерій тощо. Зростання промисловості також посилювало екологічні проблеми. У наш час навантаження, яке здійснює кожен новонароджений американець, у сім разів перевищує аналогічний показник італійця і в тисячу разів - ефіопа. Будучи найголовнішим забруднювачем довкілля, США не приєднуються до міжнародних угод щодо його охорони, зокрема до Кіотського протоколу 1997 р. про зменшення викидів парникових газів в атмосферу. Щодо вичерпання природних ресурсів, то ця проблема турбує США, які стали поміркованішими у використанні власних запасів і намагаються встановити контроль над чужими. Відомо, що сучасна міжнародна політика зумовлюється насамперед фактором паливно-енергетичним. Якщо піти далі, то виникає питання про кризу домінуючого цивілізаційного архетипу на основі надлишкового споживання і моральне старіння політичної філософії та практики, які не здатні забезпечити розвиток без руйнівних впливів на планетарну природну систему.

У XVIII - першій половині XIX ст. йшов процес екстенсивного розвитку плантаційного сільського господарства південної й активної колонізації західної частин континенту. Політичні інтереси промислової Півночі, що розвивалася капіталістичним шляхом, і сільського рабовласницького Півдня, який зберігав феодальні відносини, часто призводили до зіткнень. Утворилися партії, орієнтовані на інтереси різних географічних регіонів і верств населення. Дж. Вашингтон, який завершив своє президентство в 1797 р., у прощальному посланні до нації застеріг співвітчизників від небезпечних партійних чвар і від "постійних союзів, тісних контактів із будь-якою частиною закордонного світу". Це було проявом наступного тривалого Ізоляціонізму Америки, тобто небажання втручатися в міжнародну політику, у якій активну роль тоді відігравала Європа. Другий президент Дж. Адамс (1797-1801 pp.) сприяв прийняттю законів, спрямованих як проти зовнішніх ворогів, так і проти політичної опозиції всередині країни. Після обрання президентом Т. Джефферсона (1801-1809 pp.) почався перегляд основних напрямів зовнішньої та внутрішньої політики. У 1803 р. США придбали французьку Луїзіану загальною площею понад 2,6 млн кв. км, внаслідок чого американська територія збільшилася майже вдвічі. У тому ж році у Європі почалася 12-річна англо-французька війна. Ворожнеча між європейськими державами поширилася І на їхні американські володіння і позначилася на зовнішній торгівлі та судноплавстві США. Обсяг американського експорту скоротився у п'ять разів. У США збільшувався обсяг нереалізованих продовольчих і промислових товарів, зростали безробіття І кількість банкрутств. Виникла небезпека розколу країни.

Адміністрація наступного президента Дж. Медисона (1809-1817 рр.) зіштовхнулася із серйозними зовнішньополітичними, внутрішньополітичними й економічними проблемами. Зростаючі обсяги промислового виробництва, приплив переселенців з Європи вимагали розширення території СПІА. Країна розділилася на два табори. Південні і західні штати виявляли інтерес до територіальної експансії за рахунок англійської Канади й іспанської Флориди, а також за рахунок земель на Заході, які належали індіанським племенам. У червні 1812 р. розпочалася англо-американська війна. У серпні 1814 р. англійці зайняли столицю США - м. Вашингтон. До вересня 1814 р. в їх руках опинилася значна частина північного заходу США. У 1814 р. було підписано Гентський мирний договір, згідно з яким обидві сторони зберегли кордони, що існували до війни. Уряд США примусив індіанські племена поступитися значною частиною своїх земель. За договором 1819 р. Іспанія віддала США Флориду.

До кінця 1819 р. у складі США нараховувалося вже 22 штати (11 вільних і 11 рабовласницьких). У подальший період продовжувався процес капіталістичного розвитку країни, що супроводжувалося загостренням внутрішньополітичної боротьби між промисловою Північчю та рабовласницьким Півднем. У 1845 р. анексовано Техас, який став 28-м штатом. У 1846 р. США придбав у Великої Британії значну частину Орегону, а внаслідок американо-мексиканської війни 1846-1848 рр. анексував 1,36 млн кв. км мексиканської території. У1845 р. США проголосили концепцію "визначеної долі", що виправдовувала право домінувати над будь-якою частиною Нового світу від Атлантичного до Тихого океану. До складу держави приймалися нові штати.

Це загострювало відносини між Північчю та Півднем на предмет поширення рабства на нещодавно приєднані території. У країні зростав рух за скасування рабства. Виразником інтересів політичних, економічних та соціальних сил, які виступали проти рабства, став А. Лінкольн, обрання якого президентом США в 1860 р. стало приводом для розколу країни. 20 грудня 1860р. Південна Кароліна ухвалила рішення про відокремлення від Союзу, її приклад наслідували Міссісіпі, Флорида, Алабама, Джорджия, Луїзіана і Техас. 8 лютого 1861 р. штати, що відкололися, оголосили про створення Конфедеративних Штатів Америки. 12 квітня 1861 р. в країні розпочалася громадянська війна, яка тривала до травня 1865 р. (перший етап другої буржуазно-демократичної революції). Вона завершилася поразкою Півдня. Незадовго до її закінчення А. Лінкольна було вбито (під час відвідання театру в нього вистрілив актор Дж. Бут), Президентську посаду посів Б. Джонсон (1865-1869 рр.). При ньому поновилися права для штатів, що відкололися. Почалася Реконструкція - другий етап другої буржуазно-демократичної революції (1865- 1877 рр.), коли йшла боротьба за завершення буржуазно-демократичних перетворень у південних штатах. Вона не могла відразу стерти суперечності між Північчю та Півднем.

Громадянська війна одним зі своїх наслідків мала сприяння розвитку американської економіки. Перетворення аграрної країни на індустріально розвинену державу особливо виявлялося в північно-східних і західних регіонах країни. Зростали міста, створювалися фабрики і заводи, закладалися копальні з видобування золота, срібла і залізної руди. Будувалися трансконтинентальні залізниці. Почали складатися і набувати економічної могутності, а потім і політичного впливу великі виробничі об'єднання в галузі металургійної, нафтової, хімічної, харчової і текстильної промисловості, а також у сферах транспорту і зв'язку. Швидкий розвиток промисловості і сільського господарства супроводжувався зростанням концентрації промисловості і централізації фінансового капіталу. Великий монополістичний капітал США вийшов на позиції лідера як у національному, так і в міжнародному масштабі. Так ознаменувалося настання ери державно-монополістичного капіталізму в країні й епохи імперіалізму у світи

Уже в 1895 р. Сполучені Штати Америки вийшли на перше місце у світі за обсягом промислового виробництва. Вартість промислової продукції держави на той рік складала 9 млрд 498 млн дол., тоді як Великої Британії - 4 млрд 263 млн дол., Німеччини - 3 млрд 357 млн дол., Франції - 2 млрд 900 млн дол. Отже, уже наприкінці XIX ст. за обсягами промислового виробництва США посідали домінуюче місце у світі1. Зрозуміло, що економічне посилення підштовхувало США до вступу в боротьбу за переділ світу.

У 1898 р. внаслідок іспано-американської війни США відвоювали в Іспанії острови Гуам, Пуерто-Ріко, Філіппіни. У цей же час сферою інтересів США стає Латинська Америка. Президент Рузвельт (1901-1909 рр.) проголосив політику "великого кийка" і визначив обов'язок США - виконання ролі міжнародного поліцейського на всій території Центральної та Південної Америки.

Після початку Першої світової війни адміністрація президента В. Вільсона (1913-1921 рр.) проголосила нейтралітет, а американський капітал узяв на себе роль постачальника і кредитора країн Антанти. 6 квітня 1917 р. США вступили у війну на боці Антанти, хоча у військових діях американські збройні сили участі майже не брали. Вони змогли зміцнити свій вплив на Тихому океані, військові поставки принесли величезний прибуток американським підприємцям, посилилася роль країни у світовому господарстві. Сполучені Штати перетворилися на кредитора багатьох країн. У червні 1919 р. у Версалі було підписано мирний договір, що поклав край війні. У підготовці цього документа та його складової - Статуту Ліги Націй - брав активну участь американський президент В. Вільсон. Хоча самі Штати до цієї організації не увійшли. У 1921-1922 рр. відбулася Вашингтонська конференція, результатом якої стала Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин. Вона охоплювала увесь світ і будувалася насамперед на інтересах країн-переможниць, утискаючи інтереси переможених, а також новоутворених держав. її суперечливість і нестабільність стали однією з причин, що призвели до Другої світової війни.

Історія США знає два тяжких періоди. Перший - громадянська війна між Північчю та Півднем, коли загинуло 618 тис. осіб, тобто 2 % тодішнього населення (загальні втрати США у Другій світовій війні становили 450 тис). А другий розпочався 25 жовтня 1929р., у чергову "чорну п'ятницю" - так збіглося, щодо того два рази жорсткі фінансові кризи в цій країні розпочиналися саме у п'ятницю - 24 вересня 1869 р. і 19 вересня 1873 р. Проте 25 жовтня 1929 р. стало початком світової економічної кризи 1929 р., що тривала до 1933 р. Відтоді "чорна п'ятниця" започаткувала традицію називати "чорним" днем тижня той день, коли в тій або іншій країні починається фінансова криза.

У ту ж п'ятницю відбулося катастрофічне падіння курсу акцій, ціна яких була завищеною біржовими спекулянтами, що й викликало паніку на нью-йоркській біржі. Сума збитків складала 15 млрд дол. "Чорна п'ятниця" поклала край фінансовому й економічному піднесенню 1920-х рр. Розпочалася грандіозна криза, що охопила не тільки США. а й усі розвинені країни світу. Головна причина випливала з невідповідності величезного зростання виробничих потужностей купівельній спроможності населення. Надто багато коштів у попередні роки спрямовувалося на розширення виробництва, і надто повільно зростала заробітна плата. Це була типова криза перевиробництва. Хоча банки й намагалися запобігти коливанням біржового курсу шляхом випуску додаткової кількості акцій, однак це не відвернуло обвалу. У жодній країні тодішня криза не виявилася такою руйнівною, як в Америці. Обсяг промислового виробництва за період з 1929 р. до липня 1932 р. скоротився в 2 рази. Зазнали краху 135 тис. компаній, 900 тис. фермерських господарств, майже б тис. банків. У 47 із 48 штатів, що тоді існували, повністю припинилися ділові операції, закрилися банки. Загальне падіння економіки повернуло Сполучені Штати на рівень 1905 р. У значної частини населення виникли проблеми життєзабезпечення, оскільки кожен третій працездатний американець втратив засоби до існування. Заговорили про нову громадянську війну, революцію, розвал країни.