Розділ 9. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

Загальна потреба в ресурсах для реального інвестування диференціюється за окремими періодами реалізації інвестиційної стратегії.

Прогнозування потреби в необхідному обсязі інвестиційних ресурсів для фінансових інвестицій (ΣІРф) ґрунтується на встановлених раніше співвідношеннях різних форм інвестування, що прогнозується. За кожним з цих періодів потреба (ΣІРпоч) в інвестиційних ресурсах визначається таким чином:

де Уф — частка очікуваних фінансових інвестицій у періоді, який прогнозується;

Ур — частка реальних інвестицій у відповідному періоді, що прогнозується.

Загальний обсяг необхідних інвестиційних ресурсів (ΣІРп) розраховується підсумовуванням потреб в інвестиційних ресурсах для реального інвестування (ΣІРр). Для фінансового інвестування (ΣІРф) та суми резервного капіталу:

Для розрахунку суми резерву може бути використана 10— 16 % непередбачуваних витрат (0,1—0,16).

Етап 2. Визначення обсягів інвестиційних ресурсів передбачає можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел. Насамперед розглядаються можливі джерела (власні, залучені, позикові) формування інвестиційних ресурсів з урахуванням специфіки діяльності підприємства, форми власності та організаційно-правової форми господарювання тощо.

Етап 3. Визначення методів фінансування інвестиційної діяльності (програм чи проектів) потребує особливої уваги. При формуванні інвестиційних ресурсів звичайно розглядаються п'ять основних методів фінансування (рис. 9.3) окремих інвестиційних програм та інвестиційних проектів.

Етап 4. Оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів. У процесі необхідно враховувати основні особливості кожної з груп джерел фінансування.

Усі методи фінансування мають певні переваги та недоліки, що необхідно враховувати та які мають рекомендований характер. Головні критерії оптимізації співвідношення власних, залучених та займаних джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємства такі:

— необхідність забезпечення високої фінансової стійкості;

— максимальна сума прибутку від інвестиційної діяльності, що залишається в розпорядженні підприємства при різних співвідношеннях джерел;

— показники використання інвестиційних ресурсів підприємством за останні роки (чим більше період аналізується, тим краще).

Фінансова стійкість підприємства в періоді, що прогнозується, може бути визначена за групою показників фінансового аналізу суб'єкта господарювання (див. розділ 2). Фінансова звітність підприємств (Ф. 1, Ф. 2, Ф. 3, Ф. 4) дає змогу провести аналіз використання інвестиційних ресурсів та зробити відповідні висновки, які цікавлять інвесторів. У розділі 12 запропонована методика аналізу інвестиційної діяльності підприємства та наведена її апробація.

Рис. 9.3. Методи фінансування інвестиційної діяльності

9.3. Кредитування інвестиційної діяльності підприємства

Кредитний ринок сприяє зростанню виробництва й товарообігу, руху капіталів, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, реалізації інновацій, оновленню основного капіталу. Головним чинником фінансового забезпечення інвестиційного процесу в Україні найближчим часом мають стати внутрішні ресурси, насамперед банківське кредитування. У перехідній економіці складніше використовувати інші джерела, такі як власний прибуток підприємств або позики в населення через випуск цінних паперів. Інвестиційні банки, які в розвинутих країнах є важливим джерелом фінансування, в Україні тільки зароджуються. Усе це об'єктивно перетворює банківське кредитування на основне джерело фінансування інвестицій у перехідній економіці*31.

*31: {Інвестування: Навч. посіб. / В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Т.І. Лепейко, О.П. Коюда; За заг. ред. В.М. Гриньової. — 2-ге вид., доопр.}

Сьогодні економіка України відчуває гостру нестачу інвестиційних ресурсів, що викликана насамперед низькою інвестиційною активністю вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання. Ринок інвестиційних кредитів в Україні, незважаючи на позитивну динаміку розвитку протягом останніх трьох років, досить звужений і не забезпечує потреб економіки та промисловості. Банківська система України не має достатніх ресурсів, щоб профінансувати початкові масштабні інвестиції. Кардинально не змінює ситуації й тенденція щодо зростання банківських депозитів та обсягів кредитування, хоча вона є тим необхідним поштовхом, який здатен викликати масштабний приплив інвестицій в економіку України. Лише частина із загального обсягу кредитів безпосередньо використовується на інвестиційну діяльність суб'єктів господарювання.

За різними оцінками потреба в інвестиційних ресурсах для структурної перебудови та розвитку економіки країни становить 40—100 млрд. дол. США.