РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОФШОРНОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Останнім часом інші країни ухвалили закони про секретність на зразок швейцарських і стали конкурувати за залучення міжнародних капіталів. Багато країн – податкових притулків розглядають фінансовий бізнес як відносно стабільне джерело доходів й активно розвивають його. Більшість країн – податкових притулків здійснюють активну політику залучення фінансового бізнесу. Для багатьох острівних держав, що не мають у своєму розпорядженні конкурентних переваг, цей вид діяльності є єдиним доступним способом залучення ресурсів для економічного розвитку.

Популярність тієї або іншої офшорної зони залежить, зокрема, від галузевої приналежності компанії. Наприклад, Віргінські о-ви через високий ступінь конфіденційності операцій і зручностей при торгівлі давно вподобали російські нафтотрейдери; Багами популярні в консультантів, адвокатів, зірок естради та спорту. Утім, при виборі офшорної зони не менш важливою є її репутація. Так, Кайманові о-ви користуються славою місця, де любить відмивати гроші мафія. Це, однак, не означає, що в усіх компаній, які зареєстровані на Кайманових о-вах, погана репутація. Тут є дочірні компанії Brunswick Capital Management, Morgan Stanley Offs Advisory Mortgage Fd Inc., відділення Deutsche Bank. Проте, якщо в зареєстрованої там компанії немає таких іменитих "батьків", то вона зіштовхнеться зі складнощами при відкритті рахунку в будь-якому банку із пристойною репутацією. Як свідчить практика, офшорний бізнес є досить складним (для капіталів з окремих країн навіть ризикованим), але і прибутковим. Малі, середні та великі країни, які належать до різних груп за рівнем економічного розвитку, мають нині значні вигоди від існування на їх території офшорних центрів.

Постійна зацікавленість ділових кіл у зниженні оподаткування в поєднанні з послабленим режимом валютного регулювання в низці країн зумовили в останній чверті XX ст. бум офшорного бізнесу. Іноземні банківські депозити лише семи офшорних центрів становили у 2010 р. понад 27 % депозитів усіх розвинених країн світу. Через офшорні центри трансфертують майже половину всіх капіталів, що обертаються на світовому фінансовому ринку. Про масштаби офшорної діяльності свідчать дані про реєстрацію компаній у країнах і зонах, що надають сприятливі режими оподатковування доходів і майна. За кількістю офшорних компаній світовими лідерами є: Антильські о-ви, Бермудські о-ви, Британські Віргінські о-ви, Кайманові о-ви, Кіпр, Ліхтенштейн. У Ліхтенштейні дохід від зареєстрованих 40 тис. офшорних компаній становить близько ЗО % бюджетних надходжень (реєстраційні і щорічні платежі). На Кіпрі до середини 90-х pp. від зареєстрованих 20 тис. офшорних компаній дохід щорічно становив приблизно 200 млн дол (до кінця 90-х pp. тут уже було зареєстровано 28 тис. офшорних компаній). Приблизно такий же дохід Антильські о-ви одержують за рахунок 30 тис. зареєстрованих компаній. На о-вах Теркс і Кайкос зареєстровано понад 7 тис. офшорних компаній, на Кайманових о-вах близько 25, на о. Мен – 40, у Панамі – до 120 тис. компаній.

Загальну кількість офшорних компаній оцінити дуже складно, але відомо, що разом вони контролюють близько 500 млрд дол США інвестицій, здійснюючи значний вплив на розвиток світового господарства. Ще до 1995 р. на Британських Віргінських о-вах було зареєстровано понад 15 тис. офшорних компаній, тобто приблизно по одній на кожного жителя острова (цікавим є те, що населення адміністративного центра Віргінських о-вів Рід Тауна становить 4 тис. осіб). На Бермудських о-вах щорічний дохід від понад 6,5 тис. зареєстрованих компаній до середини 90-х pp. минулого століття становив близько 25 % валового національного доходу (250 млн дол), а всі доходи від міжнародної фінансової діяльності – близько 40 % ВВП країни.

З початку 80-х pp. відзначається бурхливе і постійне зростання кількості офшорних банків і банківських відділень, страхових і перестрахувальних компаній, які створюють в офшорних територіях. На Кайманових о-вах зареєстровано понад 500 офшорних банків, у тому числі відділення або дочірні банки мають 43 із 50 найбільших світових банків. До середини 90-х pp. сукупна сума депозитних внесків банківських відділень на Кайманових о-вах перевищувала 150 млрд дол. Кайманові о-ви за юрисдикцією фінансової секретності перетворилися на один із найважливіших податкових притулків світового господарства. Нині там зареєстровано 18 тис. корпорацій, що перевищує кількість місцевих жителів, і вважають, що на кожного чоловіка, жінку і дитину на о. Гранд Кайман припадає по одному телексному апарату, а через конфіденційні банківські рахунки щорічно проходять 10 млрд дол. У Гонконгу діє понад 300 банків із генеральною ліцензією і понад 1,5 тис. відділень іноземних банків, 160 депозитних і 250 страхових компаній; на Багамських о-вах оборот банківсько-фінансового сектора становить близько 8 % ВВП; на о. Гернсі зареєстровано близько 50 банків. На Бермудських о-вах зареєстровано понад 1300 страхових компаній різних типів; на Кайманових о-вах – 360 страхових компаній і відділень іноземних страхових компаній; на о. Гернсі – близько 200 страхових.

Офшорами можуть бути як розвинені, так і країни, що розвиваються, або їх території. Сприятливі режими оподатковування окремих видів доходів надають такі високорозвинені країни: Канада, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Монако, Нідерланди, Об'єднане Королівство Великої Британії й Північної Ірландії, США, Франція, Швейцарія і Японія. Наразі половина "фірм з Wall Street” – солідних й авторитетних – має дочірні структури у штаті Делавер (США), де дозволяють не платити федеральний податок фірмам, що діють у певних секторах ринку. Проте компанії, які реєструють у цьому штаті, не є класичними офшорами: свою звітність у контролюючі органи вони зобов'язані надавати, навіть якщо не платять податків. До країн, що динамічно розвиваються і мають статус офшорних територій, належать: Багамські о-ви, Барбадос, Бермудські о-ви, Британські Віргінські о-ви, о. Гернсі, Гібралтар, Гонконг, о. Джерсі, Західне Самоа, о. Кука, Малайзія, Сингапур.

Загальновідомо, що правовий статус офшорних утворень формувався таким чином, щоб створити ідеальні умови для фінансово-кредитної та зовнішньоторговельної діяльності. Для цього використовують незначне або нульове оподаткування при надзвичайно жорсткому дотриманні таємниці банківських вкладів і власності. Офшорні зони та території так чи інакше сприяють активнішому переливанню капіталів і, виконуючи роль регулюючих клапанів, є провідниками експорту й імпорту капіталів.

Ще в 1998 р. (після загальновідомої кризи в Росії та Азіатсько-Тихоокеанському регіоні) низка міжнародних організацій, таких, як ОЕСР, Організація фінансових дій (ОФД), Європейська спілка ООН зосередили свої зусилля на вдосконаленні світової фінансової системи. ОЕСР було оприлюднено матеріали доповіді, у яких проаналізовано серйозні фінансові втрати багатьох країн у зв'язку з виведенням отриманих доходів підприємницької діяльності від сплати податків. При цьому було визначено 47 країн і територій "податкового раю". Відповідно ОЕСР оприлюднила "чорний список" із 35 країн, до яких були поставлені вимоги обмеження офшорної діяльності, налагодження нормальної циркуляції грошових потоків.

Ті фахівці, хто стоїть на позиціях несприймання офшорів, поділяють їх на три групи залежно від загрози фінансовій стабільності, яку створюють офшорні зони для окремих країн. До першої, що несе найбільшу фінансову загрозу, належать: Ба- гамські, Кайманові, Британські Віргінські о-ви, Беліз, Ліван, Ліхтенштейн, Панама; до другої, слабшої за впливом – Бермуд- ські о-ви, Гібралтар, Мальта, Монако, Макао; до третьої – Гонконг, о-ви Гернсі, Джерсі, Мен, столиця Ірландії Дублін, Люксембург, Сингапур, Швейцарія.

Для здійснення тиску на офшорні центри ініціатори антиофшорної компанії використовують привід боротьби із "брудними" грішми. Однак навіть у такій ситуації можна прослідкувати намагання країн – законодавців світової фінансової системи відкрити таємницю банківських вкладів, – одного з найважливіших елементів офшорного режиму, який приваблює суб'єктів підприємництва до роботи в офшорному центрі. Питання в тому, як довго та серйозно європейські промислово розвинені країни будуть вести боротьбу з тіньовими капіталами й ухиленням від сплати податків.

Такі західні країни, як Німеччина, Франція, США уже досить давно відслідковують втечу капіталів зі своїх країн у податкові гавані. Сповідуючи загальновідомі принципи вільного підприємництва і повної свободи переміщення капіталів, вони, разом з тим, встановлюють жорсткий контроль податкових органів за фінансовими операціями своїх підприємців із закордонними партнерами, застосовують штрафні санкції до компаній і кримінальну відповідальність для бізнесменів, які уникають оподаткування, переводячи кошти в офшорні юрисдикції. З огляду на це цілком логічним є посилення тенденції до розширення доступу до банківської інформації, а відкритість банківської інформації відстоюють не органи з боротьби з розповсюдженням наркотиків, тероризмом, корупцією, а, насамперед – органи контролю за сплатою податків. Активний наступ на країни, які нині належать до складу офшорних фінансових центрів, здійснюють також у межах боротьби проти легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.

Разом із тим, не слід забувати, що при переміщенні капіталів резидентів розвинених країн до будь-яких офшорних юрисдикцій, ці капітали продовжують працювати на ринках розвинених країн. Тому можливою, у разі уведення жорстких обмежень на фінансові операції нерезидентів в офшорних юрисдикціях, стане неконтрольована втеча капіталів з економіки розвинених країн до країн, здатних запропонувати прийнятний фіскальний режим і достатні умови конфіденційності. Таким чином, обмежувальна практика низки міжнародних організацій щодо офшорів може здійснити небажаний негативний вплив на їх стабільність й економічний розвиток. Крім того, боротьба з офшорами, на думку західних фахівців із фінансів, може вплинути на рівень оподаткування у промислово розвинених країнах.

Водночас слід ураховувати, що різка активізація боротьби з відмиванням "брудних" грошей й ухиленням від сплати податків викликає також і зустрічні процеси. Адже через надмірне посилення фінансового законодавства ряду країн потенційні клієнти починають надавати перевагу при розв'язанні питання розміщення капіталів країнам із жорсткішим законодавством, але надійною репутацією. З огляду на це більшість розвинених країн наголошують, що проект ОСЕР не повинен бути спрямованим на диктат тій чи іншій країні щодо рівня оподаткування, який у найбільшій мірі їй підходить. Таким чином, погрози ОЕСР щодо введення санкцій проти тих офшорів, які не будуть співпрацювати з іноземними слідчими органами у справі уникнення від оподаткування і відмивання "брудних" грошей, втрачають реальну силу і натомість частково відновлюються позиції офшорних юрисдикцій.

Як уже зауважувалося, загальною тенденцією в середньо- і довготерміновій перспективі є активізація у світі інтеграційних процесів, які в тій чи іншій мірі будуть обмежувати й ускладнювати діяльність офшорних юрисдикцій. Це пов'язано з тим, що після створення багатьох незалежних міжнародних організацій (митного союзу, спільного ринку, зон вільної торгівлі тощо) спочатку гармонізують, а згодом – уніфікують елементи економічної, фінансової й, у тому числі, – податкової політики. Зазначена обставина на першому етапі може прискорювати інтеграційні процеси, а надалі – обмежувати можливості розвитку офшорного бізнесу.

Уже зараз з'являються певні ознаки поступової адаптації загальновідомих європейських центрів до вимог податкової політики ЄС. Роль лідера у світовому офшорному бізнесі Європа із середини 80-х pp. минулого століття передала іншим континентам. Офшорний бум можна спостерігати у прибережних й острівних країнах Карибського моря, замість спустошеного війною Лівану прийшов Кіпр, а потім Мальта. Надзвичайно активізувалася офшорна діяльність у Малазії, Океанії й інших регіонах. Світові обсяги офшорних операцій невпинно зростають, що свідчить, безумовно, про перспективи розвитку офшорного бізнесу в усьому світі. Можна припустити, що механізм офшорних юрисдикцій і надалі збереже свою популярність.

Отже, у сучасній економічній науці використовують безліч визначень офшора, офшорного бізнесу і відповідних їм економічних категорій. Разом з тим, дотепер явище офшора досліджували у спеціалізованій науковій літературі досить фрагментарно, тоді як для цього потрібен комплексний підхід й урахування усіх чинників, передумов і новітніх тенденцій формування даного явища. Останнє, з одного боку, пов'язане з діяльністю поза територією і може розглядатися на принципово різних рівнях економічної системи: на рівні країн, компаній і послуг, які надають. З іншого – це специфічний діловий статус, що включає в себе низку створених сприятливих умов або пільг для екстериторіальної підприємницької діяльності, сукупність усіх учасників ринку офшорних послуг і пропонованих ними фінансових інструментів, організаційних і правових рішень.