Розділ «3. ФОРМА І РУХ ЗЕМЛІ»

У період середньовіччя через панування релігії в усіх сферах життя багато наукових уявлень античних народів про Землю заперечувались. Учення про кулястість Землі в цілому відкидалось.

З кінця XV ст. починається відродження науки. Почався період Великих географічних відкриттів. Христофор Колумб у пошуках західного шляху до Індії відкрив Новий Світ — Америку (1492 p.). Васко-да-Гама обійшов Африку, проклав морський шлях до Індії (1497 p.).

Першим довів кулястість Землі на практиці португалець Фернан Магеллан, експедиція якого в 1519— 1522 рр. здійснила перше в історії навколосвітнє плавання. Іспанія і Португалія — сильні морські країни XV ст. — в 1494 р. уклали договір про розподіл сфери впливу. Лінія розділу проходила приблизно по меридіану 46° з. д. (Азорські острови). На захід від цієї лінії землі, води і можливі подальші відкриття вважались іспанськими, а на схід — португальськими. Невиясненим залишалось положення роздільної лінії поблизу східно-азіатських берегів, де розміщені Молуккські острови, якими користувались португальці. Для з'ясування достовірності розміщення островів у Іспанії було сформовано експедицію під керівництвом Магеллана. Подорож почалася 20 вересня 1519 p., і з іспанського порту Сан-Лукар 5 кораблів і 265 осіб перетнули в південно-західному напрямі Атлантику і досягли східного узбережжя Південної Америки. Потім уздовж материка попливли на південь в пошуках протоки, яка веде на захід.

В одній із бухт Магеллан зупинився на зимівлю. У жовтні 1520 р. експедиція продовжила свій шлях. Через декілька днів знайшли прохід на захід — вузьку протоку, яка пізніше була названа іменем Магеллана. 28 листопада 1520 р. кораблі вийшли у відкритий океан і попливли на північ уздовж материка, а згодом почали перетинати океан. Плавання через океан тривало 3 місяці і 20 днів. У березні 1521 р. експедиція досягла Маріанських островів, потім — Філіппінських. Шлях був важкий, не вистачало продуктів, води, майже всі хворіли цингою, 19 осіб померло. Погода була хороша, тому Магеллан назвав океан Тихим.

На Філіппінських островах Магеллан був убитий у сутичці з місцевими жителями. До Молуккських островів добралися два кораблі. Еспіноса очолив один корабель, Елькано другий. Еспіноса відправився в Іспанію східним шляхом, його корабель захопили португальці. Корабель Елькано повертався в Іспанію західним шляхом, через Індійський та Атлантичний океани навколо мису Доброї Надії. Його корабель увійшов у Сан-Лукар 6 вересня 1522 р. З експедиції Магеллана повернулось лише 18 осіб та один корабель.

Експедиція Магеллана довела, що більша частина поверхні Землі зайнята не сушею, а океаном, і що між Америкою та Азією — Тихий океан. Було встановлено єдність Світового океану і підтверджено кулястість Землі.

У зв'язку з розвитком знань про природу Землі уявлення про її форму продовжували вдосконалюватися. Наприкінці XVII ст. на основі роботи Ньютона виникло уявлення про те, що внаслідок обертання навколо своєї осі Земля повинна бути сплюснута біля полюсів — тобто мати форму сфероїда або еліпсоїда. Справді, екваторіальний радіус Землі на 21,4 км довший від полярного.

Пізніше на основі вимірювання сили тяжіння було встановлено, що фігура Землі відрізняється від правильної форми сфероїда через неоднорідну будову надр, нерівномірний розподіл мас. Істинна геометрична фігура, яка відповідає формі Землі, названа геоїдом, її поверхня скрізь перпендикулярна до напрямку сили тяжіння. Поверхня геоїда збігається з вирівняною поверхнею Світового океану. Підняття і опускання геоїда над сфероїдом становлять ±50... ± 100 м.

Істинна фізична поверхня Землі з її горами і западинами не збігається з поверхнею геоїда і відступає від нього на декілька кілометрів.

3.3. Фізико-географічне значення форми Землі

Куляста форма Землі визначає її фізико-географічні особливості. Вона зумовлює існування освітленої і затемненої сторін, тобто дня і ночі. На освітленому боці тепло прибуває, а на затемненому — витрачається через випромінювання. Це впливає на стан атмосфери і характер погоди вночі та вдень.

Форма Землі визначає кут падіння сонячних променів до її поверхні. Вони, падаючи на кулясту поверхню в один і той самий моменту різних місцях по широті, дотикаються до Землі під різними кутами. Цим пояснюється різне нагрівання планети на різних широтах. Куляста

форма Землі зумовлює зональний розподіл тепла та існування теплових поясів на ній. Від цього залежить розподіл кліматів на Землі та їх зональний характер. Зональність кліматів зумовлює зональні особливості всіх компонентів географічної оболонки — від рельєфу до тваринного світу й рослинності. Отже, закон зональності на Землі зумовлений її кулястою формою.

Куляста форма Землі є також причиною того, що всі явища й рухи по обидва боки екватора протилежні. Якщо в Північній півкулі зима, то в Південній —літо. Вона впливає на основні напрями руху повітряних масу системі загальної циркуляції атмосфери і течій в океанах.

3.4. Розміри земної кулі

3.5. Добове обертання Землі та його наслідки

3.6. Місцевий, поясний і декретний час, лінія зміни дат

Місцевий час, поясний час і лінія зміни дат зв'язані з обертанням Землі.

Місцевий нас — це час меридіана даного місця, який визначається положенням Сонця. Момент, коли Сонце знаходиться в площині меридіана даного місця, є півднем для даного місця. Місцевий час залежить не від географічної широти, а від географічної довготи. Кожне місце вздовж паралелі має власний місцевий час, який залежить від довготи. У зв'язку з тим, що Земля обертається із заходу на схід, у місцях, розташованих на схід від меридіана даного місця, полудень настає раніше, і годинник показує там більше часу. У місцях, розташованих на захід від меридіана даного місця, південь настає пізніше, годинник там показує менше часу.

Поясний нас — це час певного поясу на Землі. Вся Земля поділена на 24 пояси, кожний шириною по 15°. У межах кожного такого поясу всі годинники показують один час — місцевий час середнього меридіана поясу. Час сусіднього поясу відрізняється на одну годину. Пояси лічать із заходу на схід від нульового поясу, середній меридіан якого проходить через Гринвіч. Номер поясу показує, на скільки годин час даного поясу відрізняється від гринвіцького поясу. На практиці межі поясів проводять, як правило, по політичних кордонах або межах адміністративних одиниць.