Розділ «16.6. Природні комплекси морів, що омивають Україну. Проблеми використання і охорони їхніх вод»

Чорноморська вода потрапляє в Азовське море через придонну течію Керченської протоки — це протитечія поверхневим водам, що виносяться з Азовського моря в Чорне. За багатолітній період стік з Азовського моря в Чорне переважає.

Склад фауни і флори в Азовському морі бідніший порівняно з Чорним. У прибережній частині Азовського моря на піщаних і мулистих грунтах, при зимовому промерзанні, водорості, ракоподібні й молюски не можуть розвиватись. У Керченській протоці на незначних глибинах трапляються червона водорость поліосифонія, цераміус, зелена водорость кладофора, ентероморфа та ін. Тут поширені також квіткові рослини, густі зарості утворює зостера, в яких накопичуються ракоподібні. Ними харчуються кулики-травники, зуйки, чибіси. У затоках і лиманах у заростях зостери, рдестів знаходять притулок креветки. Біля берегів зустрічається маленький крабик, у нірках живуть краби-упоченята. Серед риб багато бичків-кругляків.

У пелагіалі Азовського моря при постійному перемішуванні вод існують мікроскопічні водорості, безхребетні, риби. Серед риб багато тюльки, хамси, оселедців, атеринки. Влітку сюди із Чорного моря заходять дельфіни, морська свиня або азовка.

На дні Азовського моря живуть безхребетні (понад 110 видів), серед них переважно молюски (75 %), ракоподібні (понад 15 %). З-поміж донних угруповань — бички, осетер, севрюга, білуга, лящ, рибець та ін.

Основними рисами природного комплексу Азовського моря є високий рівень забезпечення первинної продукції живої речовини рослинами, мала стійкість морських екосистем до природних і антропогенних впливів. Помітні зміни в гідрологічному режимі Азовського моря сталися після створення Цимлянського гідровузла і врегулювання стоку р. Дон, будівництва зрошувальних систем у басейнах Кубані і Дону, що зменшило притік прісних вол на 14 км3 і біогенних речовин. Погіршились умови нересту осетрових риб, оселедців, рибця та ін. Зменшення сумарного стоку позначилось на кількості поживних солей, необхідних для розвитку планктону. Зменшення стоку прісних вод сприяло притоку солоних чорноморських вод і підвищенню солоності з 10 до 14 %о. З цим пов'язане проникнення діатомових водоростей, планктонних тварин, розмноження медуз.

Притік солоних вод з Чорного моря утруднює перемішування донних шарів і погіршує їхній кисневий режим, внаслідок чого гинуть донні безхребетні і риби. За оцінками, кількість рослинного і тваринного планктону скоротилась на 30—35 %, суттєво зменшились ресурси прохідних і напівпрохідних риб, донних морських риб.

Цінна хімічна сировина накопичена в Сиваській затоці, в якій за рік випаровується до 1,2 км3 азовських вод. Загальні запаси солей тут оцінюються в 190 млн.т, в них переважає кухонна сіль. На ропі сиваських озер працює Красноперскопський бромний завод, содовий та ін.

Біологічні ресурси представлені промисловими видами напівпрохідних, прохідних і морських риб. Напівпрохідні (лящ, тараня, судак) живуть в опрісненій Таганрозькій затоці, розмножуються в річках. Прохідні (оселедці, севрюга, осетер) — зимують у Чорному морі, харчуються влітку в Азовському, розмножуються у водах Дону і Кубані. Морські (тюлька, бички, хамса, атерина) — постійно мешкають в Азовському морі або приходять сюди влітку. Основний промисловий вилов дають морські риби. Важливим заходом щодо відновлення продуктивності Азовського моря є розведення і випуск з нього мальків осетра, білуги, судака, ляща, тарані, рибця та ін.

Азовське узбережжя важливе в курортно-рекреаційному відношенні. Тут розташовані бази відпочинку, санаторії. Багато рекреаційних закладів на Арабатській стрілці, Білосарайській косі, в районах Бердянська, Генічеська та ін. Розвиток рекреації на Азовському узбережжі, його курортна забудова вимагають посиленої уваги до питань забруднення моря, утримання приморських ландшафтів в оптимальному екологічному стані.

Лимани. Уважно вивчіть фізичну каргу узбережжя Чорного моря. Відзначте, що р. Дунай утворює величезну дельту, а річки Дністер, Південний Буг і Дніпро впадають у великі естуарії. Між цими річками багато різних за конфігурацією лиманів. Це своєрідні природні системи, різні за місцеположенням, походженням, гідрологічним режимом, гідрохімічними особливостями, водним балансом, мінливістю фізико-хімічних умов, впливом морських припливів, згінно-нагінних вітрів. Особливістю цих природних систем є те, що в умовах мінливості солоних лиманних вод, їхньої ш вид кості, річкового стоку тут виживають пристосовані до цього організми. їх видовий склад неба гатоманітний. На розмноження організмів негативно впливає коливання солоності води в лиманах, там, де зустрічаються прісні річкові і солоні морські води. Особливо відчутний цей вплив при інтервалі солоності близько 5 %с. Але незважаючи на це, лимани мають високу біологічну продуктивність. Цьому сприяє надходження біогенних та органічних речовин з річковим стоком, морською водою та їх відтворення в лиманах. Тут мешкають напівпрохідні та прохідні риби, які розмножуються в пониззях річок, а потім переходять у лимани.

Лимани, завдяки їх розташуванню на узбережжі, стоку в них річкових вод, впливу на них морських припливів, поєднують у своєму природному комплексі як морську, так і прісноводну флору і фауну. Внаслідок тривалого функціонування біотичний комплекс лиманів набув тільки йому властивих рис.

Озера-лимани в пониззях Дунаю поділяються на дві групи. Першу групу складають озера Кагул, Ялпуг, Катлабуг, Китай, Саф'ян, які в давнину були пониззями річок, що впадали в давній дунайський естуарій. Тривале наступання на цей естуарій дельти Дунаю призвело до виокремлення озер-лиманів від моря. Другу групу складають заплавні озера Картал, Дервент, Довге, Кугурлуй.

Середні глибини озер невеликі — 0,7—2,0 м максимальні - до 7,0 м. Вони з'єднуються між собою та з р. Дунай протоками, каналами, шлюзами. Рівень води в озерах залежить від водності Дунаю та витрат води на зрошення

В озерах багато заростів очерету, рогози вузьколистої, дресту, елодеї та ін. Зоопланкт складають черви-політехи, молюски, ракоподібні. Озера-лимани — рибогосподарські об'єкти, в них мешкає 47 видів риб. Це – осетрові, лососеві, коропові, оселедці. Рибопродуктивність озер велика.

На Дунай-Дністровському межиріччі знаходяться лимани Шагани, Алібей, Бурнас. Вони утворилися в результаті опускання суші і транс, гресій Чорного моря в антропогені. Виникли морські затоки, які потім відокремилися вій моря пересипами шириною від 50 до 400 м з морем вони зв'язані протоками, тому їхній рівень залежить від впливу згінно-нагінних вітрів. Зв'язок лиманів з морем впливає на солоність лиманних вод. У верхів'ях лиманів Шагани, Алібей, Бурнас солоність становить 7—8 %о, а в лиманах, більш ізольованих від моря, солоність досягає 33,0—37 ‰, а в окремих місцях — 31,0—35,0 ‰. Лимани — високопродуктивні екосистеми, в них живуть цінні в промисловому відношенні риби: кефаль камбала, бички, атерина, ставрида, султанка, сарган та ін.

Між Дністром і Дніпром знаходяться лимани Куяльницький, Хаджибейський, Тулігульський Березанський. Вони утворилися в антропогеновий період у пониззях річкових долин у результаті їх затоплення морськими водами. Пізніші підняття суші, процеси ерозії та акумуляції зумовили відмежування лиманів від моря пере-сипами шириною понад 3 км (Куяльницький, Хаджибейський лимани). Лимани Дністровсько-дніпровського межиріччя мають своєрідні солоність, флору, фауну, біологічну продуктивність, зумовлені історією їхнього розвитку та гідрологічним і гідрохімічним режимами.

В Україні багато води використовується промисловістю, агропромисловим комплексом, комунальним господарством та ін. Основне джерело водозабезпечення цих галузей—річки й озера, водосховища, підземні води.

Україна є регіоном з недостатнім водним забезпеченням. Розподіл річкового стоку нерівномірний: на Донецько-Придніпровський і Південний регіони, де найбільш водомісткі галузі господарства і проживає біля 60 % населення, припадає лише третина місцевого стоку. Проблеми регулювання стоку, водопостачання Донбасу, Криворіжжя, меліорації земель Причорномор'я і Кримського півострова вирішувались створенням каскаду дніпровських водосховищ. Внаслідок цього було затоплено 500 тис. га і підтоплено 100 тис. га продуктивних земель, зруйновано береги (1400 км) нині спостерігається цвітіння води, застійний режим у них. З річок найбільш забруднені Сіверський Донець, Інгулець, Південний Буг, Дніпро, Дунай (нафтопродуктами, біогенними речовинами, фенолами, отрутохімікатами солями важких металів та ін.).

Забруднюються також підземні води, дуже безпечно те, що 25% з них під загрозою якісного виснаження. У підземних вод півдня України підвищена мінералізація, в них зріс міст нітратів і пестицидів. У Степовому Криму підземні води забруднені на 38 % площі.

Інтенсивно забруднюються підземні води в Лисичансько-Рубежанському промисловому вузлі де одні водозабори вже виведені з ладу, а інші – виходять. Потребують очищення шахтні, кар'єрні, рудникові і дренажні води, сумарні об'єми яких досягають 1 млрд. м3. Промисловими і комунальними стоками, поверхневим стоком із сільськогосподарських угідь забруднюються акваторії Чорного та Азовського морів.