Розділ «9.6. Антарктида»

Дослідження Антарктиди показали, що під величезним тягарем льодовикового покриву ложе льодовика дуже прогнулося, і значна частина його (близько 1/3) розташована нижче від рівня моря. Окремі прогини лежать на 2,5 км нижче від рівня моря. Водночас під льодовиковим панциром виявлено пасма гір, які сягають висоти 3000—4000 м над рівнем моря. Переконливим доказом цього є профіль поверхні Антарктиди, складений радянськими полярниками підчас експедиції санно-гусеничного поїзда маршрутами Мирний — Полюс Недоступності, Мирний — Південний полюс.

Подекуди, частіше на заході Антарктиди, гірські породи виступають на поверхню. Тут,то ховаючись під льодом, то випростуючись, простяглися гори, які в далекому минулому через Антарктичний півострів були зв'язані з Андами Південної Америки. Біли краю материка, на одному з прибережних островів моря Росса, височить діючий вулкан Еребус — свідок активних горотворних процесів у цьому районі.

Корисні копалини в Антарктиді вивчені мало, але вже й тепер відомо, що в її надрах є кам'яне вугілля, залізна руда, золото, алмази і кольорові метали.

Клімат. Антарктида — найхолодніший материк Землі. Особливо суворим є клімат внутрішніх областей Антарктиди. Середня добова температура навіть улітку не піднімається вище -30 °С, а взимку вона буває нижча за -70 °С. Радянські полярники на станції Восток зареєстрували найнижчу температуру на Землі (-88,3 °С). Ось чому станцію Восток називають полюсом холоду Землі. За такої низької температури метал стає крихким і від удару розколюється, наче скло, а гас густіє, і його можна різати. Від сильних морозів у людей тріскалась емаль на зубах, були випадки обморожування легень і рогівки очей. Для роботи на повітрі доводилося користуватися спеціальним одягом.

Крім географічного положення, низькі температури зумовлюються "білим покривалом" материка. Льодовиковий покрив Антарктиди відбиває майже 90 % сонячного тепла (для всієї Землі — 40 %), і тому поверхня її навіть улітку, коли сонце не заходить за горизонт, не прогрівається. У внутрішніх областях Антарктиди внаслідок переохолодження повітря і низхідних повітряних потоків виникає високий атмосферний тиск. Тут формуються антарктичні повітряні маси, що відзначаються дуже низькими температурами і малою вологістю.

На узбережжі температура повітря влітку підвищується до 0 °С, а взимку тримаються помірні морози.

Клімат океанічної частини Антарктики формується влітку під впливом повітряних мас, що надходять з помірних широт, а взимку — антарктичних з Антарктиди. Зимові температури тут бувають трохи нижчі від 0 °С, а літні рідко перевищують+10 °С. Це—пояс субантарктичного клімату. Постійні вітри часто переходять у шторми.

Через велику різницю температур і атмосферного тиску над внутрішніми областями Антарктиди й над океанами, що омивають материк, у прибережній смузі завширшки 600-800 км дмуть постійні вітри з материка. Їх називають стоковими. Біля берега вони посилюються й часом досягають ураганної сили. Ці вітри здувають із материка в океан величезну кількість снігу.

Взимку моря вкриваються суцільною кригою. Влітку край суцільної криги відступає майже до берега.

Материковий лід, що сповзає у воду, обламується та утворює величезні айсберги. Вітер виносить айсберги далеко в океан.

Рослинність і тваринний світ. Більша частина Антарктиди позбавлена рослинного покриву і тваринного світу. Це зона антарктичної пустелі. Лише в прибережних районах материка і на островах ростуть мохи, лишайники та нижчі водорості. Тільки влітку де-не-де поблизу берегів, на підвищених місцях поверхня землі, завдяки вітрам, встигає трохи прогрітись і звільнитися від снігу. Такі ділянки називають оазисами. Оазиси в Антарктиді — це сухі Й холодні кам'яні пустелі.

Води Антарктики багаті на планктон, шо являє собою сукупність дрібних рослинних і тваринних організмів. Планктон — джерело живлення для китів, тюленів, риб і птахів. Життя всіх тварин Антарктики зв'язане з океаном, Тут водиться кілька видів китоподібних, і серед них найбільші тварини нашої планети — сині кити, а також кашалоти, косатки.

Дуже поширені ластоногі — кілька видів тюленів, серед них плямисті тюлені—морські леопарди, найбільші — морські слони, названі так за наріст на морді, що нагадує слонячий хобот.

Із птахів типові мешканці Антарктики -пінгвіни. Вони не літають, зате чудово плавають; живляться рибою, молюсками і рачками. В Антарктиді водиться 17 видів пінгвінів, найпоширеніший з них — невеликий пінгвін Аделі. Особливо гарний імператорський пінгвін масою близько 50 кг і заввишки понад 1 м. Своє потомство пінгвіни виводять у сувору зиму. Вони не роблять гнізд, а яйця тримають у лапах, притискуючи до теплого пуху черева. З метою збереження пінгвінів полювання на них заборонено. У літні місяці на берегах Антарктиди гніздяться буревісники, чайки-поморники, баклани.

Антарктида не належить жодній державі, там немає постійного населення. За погодженням країн територія материка може бути використана лише в мирних цілях.