Організація фінансування видатків бюджетів місцевого самоврядування

Муніципальні фінанси

Бюджетна політика органів місцевого самоврядування наповнюється реальним змістом тільки під час виконання місцевих бюджетів. Саме виконання видаткової частини місцевих бюджетів дає змогу забезпечувати необхідні суспільні блага, створювати бажані об'єкти інфраструктури, реалізувати певні перерозподільчі функції. З огляду на це, витрачання бюджетних коштів супроводжується прискіпливою увагою з боку територіальних громад, що зумовлює необхідність застосування ефективних механізмів, які забезпечують реалізацію запланованих у бюджетів заходів та дотримання прийнятих норм та правил.

Заплановані показники доходів та видатків набувають дещо різного значення при виконанні бюджету. Так, заплановані обсяги доходів слугують лише орієнтиром для фінансової діяльності та не є обмежувальними. Якщо суми надходжень певного виду доходу будуть перевищувати заплановані, то він буде зарахований до бюджету. Що стосується видатків, то, як зазначав ще на початку XX ст. великий французький фінансист Р. Штурм "і назва і цифра підпадають під обов'язковість виконання. Назва видатків означає предмет, виключно якому вони повинні бути присвячені; цифра визначає максимум коштів, для них призначених"[1]. Тобто визначені обсяги видатків, які містяться в затвердженому бюджеті є обмеженням з боку представницької влади для виконавчої на здійснювані видатки і в будь якому разі не можуть бути перевищені.

Велику роль у процесі виконання видаткової частини місцевих бюджетів науковці відводять системі касового виконання видатків бюджету, тобто організації управлінням залишком бюджету та здійснення виплати бюджетних коштів та здійснення їх обліку. В практиці виконання бюджетів можуть застосовуватися три системи – банківська, казначейська та змішана. Організація виконання видаткової частини місцевого бюджету в умовах тієї чи іншої системи, значною мірою впливає на фінансову самостійність органів місцевого самоврядування. Як зазначав відомий фахівець у сфері місцевих фінансів В.І. Кравченко: "Той факт, у чиїх руках перебуває бюджетна каса, означає реальні можливості її використання з певною метою"[2]. Кожна із згаданих альтернативних систем має свої переваги та недоліки, тому при виборі оптимальної системи враховують особливості тієї чи іншої країни.

Системи касового виконання бюджету мають суттєві відмінності. Так, рівень фінансової автономії учасників виконання місцевого бюджету за видатками найвищий при банківській системі виконання, адже після отримання коштів на рахунок бюджетної установи, її дії є самостійними. В умовах казначейської та змішаної системи, для того щоб здійснити видатки, бюджетна установа повинна проводити певні заходи – представляти кошториси, підтвердні документи. Однак, з іншого боку такі складності можуть бути запорукою цільового використання бюджетних коштів і слугувати засобом їх ефективного використання. При виборі казначейської системи касового виконання місцевих бюджетів, насамперед потрібно вирішувати питання на якому рівні влади створюється казначейство.

Теоретично можна припустити, що місцеві бюджети можуть перебувати на обслуговуванні як в державному казначействі, яке має статус центрального органу виконавчої влади, так і можуть обслуговуватися в муніципальних казначействах, які утворені органами самоврядування. Звичайно ступінь фінансової автономії місцевого самоврядування суттєво знижується у випадку обслуговування місцевих бюджетів національним казначейством, проте організація муніципального казначейства потребує значних бюджетних інвестицій та подальших видатків місцевого бюджету на його утримання.

В Україні місцеві бюджети перебувають на обслуговуванні Державній казначейській службі України. Запровадження казначейського обслуговування в Україні мало певний позитивний вплив на виконання видаткової частини бюджетів – підвищився рівень фінансової дисципліни органів місцевого самоврядування; оперативнішою та достовірнішою стала фінансова звітність про виконання бюджетів; в органів самоврядування появилася можливість одержувати безпроцентні позики за рахунок ресурсів казначейства.

Попри певні позитивні моменти, системним недоліком чинної моделі виконання місцевих бюджетів залишається наявність у казначейства повноважень щодо ухвалення нормативних документів, які регламентують процес виконання місцевих бюджетів. Це призводить до асиметричного розподілу прав та обов'язків між органами місцевого самоврядування та казначейством. Багато трудностей спричиняє схема здійснення видатків місцевих бюджетів, яка знижує фінансову оперативність розпорядників бюджетних коштів. Паралізує можливості місцевого самоврядування поширена в останні роки практика необгрунтованих затримок казначейством платежів розпорядників коштів місцевих бюджетів, спричинених, зокрема, спрямуванням коштів єдиного казначейського рахунку (на який надходять кошти місцевих бюджетів) на фінансування дефіциту Пенсійного фонду України та інші цілі.

Фаза виконання бюджетів є найбільш тривалою серед етапів бюджетного процесу і триває весь бюджетний період, який становить один рік. Бюджетним кодексом Україні визначено стадії виконання видаткової частини бюджету (рис. 4.1).

Виконання видаткової частини місцевого бюджету розпочинається відразу після затвердження бюджету місцевими радами із складання розпису видатків бюджету. Розпис видаткової частини бюджету – документ, в якому встановлюється розподіл бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року та по кодах бюджетної класифікації відповідно до бюджетних призначень. Бюджетне асигнування надає повноваження розпоряднику бюджетних коштів брати бюджетні зобов'язання та здійснення платежів щодо їх погашення. Бюджетне призначення – повноваження, надане головному розпоряднику коштів рішенням про місцевий бюджет та має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Стадії виконання видаткової частини бюджету

Рис. 4.1. Стадії виконання видаткової частини бюджету

Роботу щодо складання розпису видатків бюджетів виконують фінансові органи або виконавчі органи місцевих рад. Розпис видатків місцевого бюджету складається із двох частин – річного та помісячного розпису асигнувань. Річний розпис видатків місцевого бюджету передбачає розподіл бюджетних асигнувань передбачених головним розпорядникам коштів для певних програм (у випадку застосування програмно-цільового методу) або для виконання визначених функцій відповідно до кодів економічної класифікації видатків. Розпис видаткової частини місцевого бюджету складається окремо за загальним та спеціальним фондом.

Річний розпис бюджетних призначень фінансові органи та виконавчі органи місцевих рад складають на основі бюджетних запитів головних розпорядників коштів. Витяг з розпису в подальшому слугує основою для складання кошторису доходів та видатків бюджетних установ та планів використання коштів одержувачів бюджетних коштів та для розподілу коштів із рахунку бюджету між головними розпорядниками коштів.

Помісячний розпис асигнувань місцевого бюджету передбачає розподіл асигнувань, які передбачені для головних розпорядників між місяцями бюджетного року в розрізі укрупнених кодів економічної класифікації видатків бюджету. Укрупнені коди виступають певними узагальненнями деталізованих кодів, в розрізі яких складають річний розпис місцевого бюджету. Помісячний розпис бюджетних асигнувань слугує в подальшому основою для складання та затвердження помісячних планів асигнувань розпорядників бюджетних коштів, а також для здійснення операцій щодо перерахування коштів головним розпорядникам коштів місцевими фінансовими органами.

Складений розпис видатків місцевого бюджету фінансові органи та виконавчі органи місцевих рад подають в орган казначейства та доводять витяги із розпису до головних розпорядників коштів (рис. 4.2). Метою доведення зазначених документів розпорядникам коштів є необхідність забезпечити відповідності між обсягами видатків, які затверджені бюджетом та показниками основних фінансових документів бюджетних установ – кошторисів та планів асигнувань. Надання даних із розпису місцевого бюджету органам казначейства зумовлена застосуванням в Україні казначейської форми обслуговування місцевих бюджетів. Чинні нормативні документи покладають на казначейство обов'язок здійснювати контроль за відповідністю кошторисів бюджетних установ показникам розпису бюджету.

Доведені до головного розпорядника коштів показники розпису асигнувань передбачені для здійснення заходів як безпосередньо головним розпорядником, так і підпорядкованими йому бюджетними установами. Через це визначені у витягах з розпису показники асигнувань головний розпорядник коштів повинен розподілити між підпорядкованими йому розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів. Дані розподілу він доводить до підпорядкованих йому юридичних осіб та в орган казначейства в якому обслуговується головний розпорядник (рис. 4.2). Отримані розпорядниками третього ступеня та одержувачами коштів показники розподілу слугують основою для складання кошторисів доходів та видатків та планів асигнувань. Територіальний орган казначейства здійснює перевірку отриманого від головного розпорядника коштів розподілу бюджетних асигнувань на предмет правильності арифметичних розрахунків та відповідності розпису видатків, який отримано від фінансового відділу і реєструє на рахунках обліку виконання бюджету.

На другій стадії виконання видатків місцевого бюджету відбувається затвердження кошторисів та планів асигнувань розпорядників коштів місцевих бюджетів (рис. 4.2). Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, що надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Як відомо кошторис доходів та видатків бюджетної установи містить показники загального та спеціального фонду. У тому випадку, якщо передбачені асигнування за спеціальним фондом, розпорядник повинен скласти зведення показників спеціального фонду, яке передбачає розподіл надходжень та видатків по кожному джерелу надходжень (плата за послуги, в т. ч. за видами, інші джерела власних надходжень, інші надходження).

Організація роботи із плановими показниками місцевих бюджетів

Рис. 4.2. Організація роботи із плановими показниками місцевих бюджетів

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Муніципальні фінанси» автора Кириленко О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація фінансування видатків бюджетів місцевого самоврядування“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Теоретичні засади муніципальних фінансів

  • Виникнення і розвиток вчення про муніципальні фінанси

  • Функції муніципальних фінансів

  • Міжнародні принципи організації муніципальних фінансів

  • Розділ 2. Бюджети місцевого самоврядування як основа муніципальних фінансів

  • Принципи організації місцевих бюджетів

  • Бюджети місцевого самоврядування в складі бюджетної системи

  • Роль локальних бюджетів у соціально- економічному розвитку муніципалітетів зарубіжних країн

  • Розділ 3. Формування доходів бюджетів місцевого самоврядування

  • Теоретичні основи місцевого оподаткування

  • Механізм справляння місцевих податків і зборів

  • Проблеми мобілізації доходів місцевих бюджетів: вітчизняний і зарубіжний досвід

  • Розділ 4. Система видатків бюджетів місцевого самоврядування

  • Планування видаткової частини бюджетів місцевого самоврядування

  • Організація фінансування видатків бюджетів місцевого самоврядування
  • Зарубіжний досвід використання коштів місцевих бюджетів

  • Розділ 5. Вплив міжбюджетних відносин на муніципальні фінанси

  • Бюджетний федералізм як форма організації міжбюджетних відносин

  • Види міжбюджетних трансфертів та їх характеристика

  • Необхідність фінансового вирівнювання територій

  • Розділ 6. Організація бюджетного процесу на муніципальному рівні

  • Характеристика стадій бюджетного процесу на муніципальному рівні

  • Повноваження учасників бюджетного процесу

  • Організація бюджетного процесу на локальному рівні за кордоном

  • Розділ 7. Теорія і практика муніципального кредиту

  • Надання позик місцевим бюджетам за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку

  • Порядок надання місцевих гарантій

  • Муніципальний борг та особливості управління ним

  • Особливості функціонування муніципальних банків

  • Вітчизняний і зарубіжний досвід розвитку муніципального кредиту

  • Розділ 8. Особливості організації фінансів підприємств комунального господарства

  • Фінансове планування на підприємствах комунального господарства

  • Оцінювання фінансового стану підприємств комунального господарства

  • Зарубіжний досвід функціонування підприємств муніципального господарства

  • Розділ 9. Управління муніципальними фінансами

  • Система казначейського обслуговування місцевих бюджетів

  • Участь громадськості в управлінні фінансами на місцевому рівні

  • Організація управління муніципальними фінансами за кордоном

  • Розділ 10. Організація фінансового контролю на муніципальному рівні

  • Повноваження органів державної та місцевої влади в сфері фінансового контролю

  • Громадський контроль і його роль в управлінні муніципальними фінансами

  • Зарубіжний досвід фінансового контролю на локальному рівні

  • Термінологічний словник