Механізм справляння місцевих податків і зборів

Муніципальні фінанси

В умовах становлення демократично орієнтованого громадянського суспільства реалізація конституційних гарантій незалежності місцевого самоврядування залежить від закріплення у нормативно-правовому полі механізму забезпечення достатніми та стабільними джерелами фінансування, серед яких провідне місце належить податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (табл. 3.5). Проте його роль не обмежується тільки наповненням дохідної частини місцевих бюджетів, оскільки механізм справляння даного платежу побудований таким чином, щоб сприяти детінізації майнових відносин, розвитку інституту приватної власності й уникненню неконтрольованого росту цін на житло.

Таблиця 3.5

Основні елементи оподаткування місцевих податків і зборів

Назва платежуПлатникиОб'єкт оподаткуванняБаза оподаткуванняСтавки
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянкиФізичні та юридичні особи, в т. ч. нерезиденти, які с власниками житлової нерухомостіОб'єкт житлової нерухомостіЖитлова площа об'єкта житлової нерухомостіВід 1% до 2,7% мінімальної заробітної плати
Збір за місця для паркування транспортних засобівЮридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи – підприємціЗемельна ділянка, яка спеціально відведена для забезпечення паркуванняПлоща земельної ділянки, відведена для паркування, комунальних гаражів, стоянокВід 0,03% до 0,15% мінімальної заробітної плати
Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльностіСуб'єкти господарювання, Їх відокремлені підрозділи--Від 0,08 до розміру мінімальної заробітної плати, збільшеної у 2 рази
Туристичний збірГромадяни України, іноземці, а також особи без громадянства-Вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях за вирахуванням · ПДВВід 0,5% до 1% бази справляння збору

До платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать власники об'єктів житлової нерухомості – фізичні особи, тобто громадяни як учасники цивільних відносин, юридичні особи – організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку. Також ними можуть бути власники об'єктів житлової нерухомості нерезиденти – громадяни, котрі мають постійне місце проживання за межами України, в т. ч. ті, що тимчасово перебувають на її території; юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України й здійснюють свою діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної держави.

Механізм визначення платників податку, в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб має деякі особливості. По-перше, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб, платником є кожна з осіб за належну частку. По-друге, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі, платником є одна з осіб-власників, визначена за їх згодою. По-третє, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником є кожна з осіб за належну частку.

Пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розглядаються у двох ракурсах – частковому зменшенні бази оподаткування об'єктів житлової нерухомості та повному звільненні від сплати даного платежу. В першому випадку база оподаткування об'єкта житлової нерухомості знижується на 120 кв. м. для квартир, 250 кв. м. – для житлових будинків, 370 кв. м. – для різних видів об'єктів нерухомості в разі одночасного перебування у власності платника податку. Цей підхід є своєрідною преференцією щодо осіб, котрі, зважаючи на низький рівень доходів та велику площу, не зможуть сплачувати даний платіж.

У другому випадку не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: об'єкти житлової нерухомість, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності); об'єкти житлової нерухомість, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення; будівлі дитячих будинків сімейного типу; садові або дачні будинки; об'єкти житлової нерухомості, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об'єкта; гуртожитки (рис. 3.2). Перелік об'єктів житлової нерухомості, з яких даний платіж не справляється, в деякій мірі звужує базу оподаткування та продиктований їх соціальним значенням. У

Об

Рис. 3.2. Об'єкти житлової нерухомості, що не оподатковуються

У Податковому кодексі України зазначено, що базою оподаткування можуть виступати вартісні, фізичні й інші характеристики об'єкта оподаткування. При цьому відмінності в обчисленні бази оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, полягають у тому, що для юридичних осіб вона розраховується ними самостійно, виходячи з житлової площі об'єкта оподаткування на підставі документів, які підтверджують право власності. Натомість для фізичних осіб, в т. ч. фізичних осіб – підприємців, – органами державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються відповідними органами реєстрації.

Згідно імперативних правил функціонування інституту місцевих податків і зборів податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має виконувати фіскальну функцію, тобто обсяг його надходження до місцевих бюджетів повинен бути достатнім та стабільним для фінансового забезпечення місцевого самоврядування. Проте без впровадження у механізмі справляння даного платежу соціальних пріоритетів, його існування в підсистемі місцевого оподаткування не буде прийнятним. Відповідно остання передумова полягає у введенні диференційованих розмірів податкових ставок, що не зачіпають соціально незахищених верств населення, а також не знижують соціальних стандартів (табл. 3.6).

Таблиця 3.6

Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Об'єкти житлової нерухомостіСтавка до 1% розміру мінімальної заробітної платиСтавка до 2,7% розміру мінімальної заробітної платиБаза оподаткування зменшується
КвартириЖитлова площа не перевищує 240 кв. м.Житлова площа перевищує 240 кв. м.120 кв. м.
Житлові будинкиЖитлова площа не перевищує 500 кв. м.Житлова площа перевищує 500 кв. м.250 кв. м.
Різні видів об'єктів, що перебувають у власності одного платника податкуЖитлова площа не перевищує 740 кв. м.Житлова площа перевищує 740 кв. м.370 кв. м.

Загалом же ставки даного платежу встановлюються місцевими радами за 1 м. кв. житлової площі об'єкта житлової нерухомості: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м. кв., для житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м. кв., для різних видів об'єктів, що перебувають у власності одного платника податку, житлова площа яких не перевищує 740 м. кв., – до 1% розміру мінімальної заробітної плати; для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м. кв., для житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м. кв., для різних видів об'єктів, що перебувають у власності одного платника податку, житлова площа яких не перевищує 740 м. кв., – 2,7% розміру мінімальної заробітної плати.

З прийняттям Податкового кодексу України було змінено ідеологію місцевого оподаткування, у зв'язку з чим механізм справляння збору за місця для паркування транспортних засобів набув нових ознак і визначеності (табл. 3.7). Так, його платникам можуть бути юридичні особи, їх філії, відділення, представництва тощо; фізичні особи- підприємці – громадяни, котрі здійснюють своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації. Ці особи, згідно рішення місцевої ради, зобов'язані організовувати і провадити діяльність із забезпечення паркування автомобілів на майданчиках для платного паркування або відведених автостоянках.

Таблиця 3.7

Елементи оподаткування збору за припаркування автотранспорту та збору за місця для паркування транспортних засобів

Нормативно-правовий документНазва зборуПлатники зборуСтавки збору
Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори"Збір за припаркування автотранспортуЮридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцяхДо 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1%-у відведених місцях за годину парковки
Податковий кодекс УкраїниЗбір за місця для паркування транспортних засобівЮридичні та фізичні особи – підприємці, які організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобівВід 0,03% до 0,15% мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року

Змінилася також база оподаткування, якою є площа земельних ділянок, комунальних гаражів, стоянок, паркінгів, побудованих за рахунок коштів місцевого бюджету. Не відноситься до неї площа земельних ділянок, відведених для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". У ній зазначено, що органи місцевого самоврядування мають забезпечити виділення земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового апарату. Це положення відповідає соціальним стандартам, а також сприяє гарантуванню їм рівних прав й обов'язків з іншими громадянами.

Ставки збору за місця для паркування транспортних засобів встановлюють сільські, селищні та міські ради в розмірі від 0,03% до 0,15% мінімальної заробітної плати за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. м. земельної ділянки. Відповідно до ст. 38 Бюджетного кодексу України її розмір щорічно визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, проте в деякі роки вона встановлювалася іншими законодавчими актами, де її величина корегувалася залежно від фінансово-економічної ситуації в державі. Така практика не має повторюватися, позаяк суперечить принципу стабільності законодавчого забезпечення.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Муніципальні фінанси» автора Кириленко О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізм справляння місцевих податків і зборів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Теоретичні засади муніципальних фінансів

  • Виникнення і розвиток вчення про муніципальні фінанси

  • Функції муніципальних фінансів

  • Міжнародні принципи організації муніципальних фінансів

  • Розділ 2. Бюджети місцевого самоврядування як основа муніципальних фінансів

  • Принципи організації місцевих бюджетів

  • Бюджети місцевого самоврядування в складі бюджетної системи

  • Роль локальних бюджетів у соціально- економічному розвитку муніципалітетів зарубіжних країн

  • Розділ 3. Формування доходів бюджетів місцевого самоврядування

  • Теоретичні основи місцевого оподаткування

  • Механізм справляння місцевих податків і зборів
  • Проблеми мобілізації доходів місцевих бюджетів: вітчизняний і зарубіжний досвід

  • Розділ 4. Система видатків бюджетів місцевого самоврядування

  • Планування видаткової частини бюджетів місцевого самоврядування

  • Організація фінансування видатків бюджетів місцевого самоврядування

  • Зарубіжний досвід використання коштів місцевих бюджетів

  • Розділ 5. Вплив міжбюджетних відносин на муніципальні фінанси

  • Бюджетний федералізм як форма організації міжбюджетних відносин

  • Види міжбюджетних трансфертів та їх характеристика

  • Необхідність фінансового вирівнювання територій

  • Розділ 6. Організація бюджетного процесу на муніципальному рівні

  • Характеристика стадій бюджетного процесу на муніципальному рівні

  • Повноваження учасників бюджетного процесу

  • Організація бюджетного процесу на локальному рівні за кордоном

  • Розділ 7. Теорія і практика муніципального кредиту

  • Надання позик місцевим бюджетам за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку

  • Порядок надання місцевих гарантій

  • Муніципальний борг та особливості управління ним

  • Особливості функціонування муніципальних банків

  • Вітчизняний і зарубіжний досвід розвитку муніципального кредиту

  • Розділ 8. Особливості організації фінансів підприємств комунального господарства

  • Фінансове планування на підприємствах комунального господарства

  • Оцінювання фінансового стану підприємств комунального господарства

  • Зарубіжний досвід функціонування підприємств муніципального господарства

  • Розділ 9. Управління муніципальними фінансами

  • Система казначейського обслуговування місцевих бюджетів

  • Участь громадськості в управлінні фінансами на місцевому рівні

  • Організація управління муніципальними фінансами за кордоном

  • Розділ 10. Організація фінансового контролю на муніципальному рівні

  • Повноваження органів державної та місцевої влади в сфері фінансового контролю

  • Громадський контроль і його роль в управлінні муніципальними фінансами

  • Зарубіжний досвід фінансового контролю на локальному рівні

  • Термінологічний словник