В умовах становлення демократично орієнтованого громадянського суспільства реалізація конституційних гарантій незалежності місцевого самоврядування залежить від закріплення у нормативно-правовому полі механізму забезпечення достатніми та стабільними джерелами фінансування, серед яких провідне місце належить податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (табл. 3.5). Проте його роль не обмежується тільки наповненням дохідної частини місцевих бюджетів, оскільки механізм справляння даного платежу побудований таким чином, щоб сприяти детінізації майнових відносин, розвитку інституту приватної власності й уникненню неконтрольованого росту цін на житло.
Таблиця 3.5
Основні елементи оподаткування місцевих податків і зборів
| Назва платежу | Платники | Об'єкт оподаткування | База оподаткування | Ставки |
| Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки | Фізичні та юридичні особи, в т. ч. нерезиденти, які с власниками житлової нерухомості | Об'єкт житлової нерухомості | Житлова площа об'єкта житлової нерухомості | Від 1% до 2,7% мінімальної заробітної плати |
| Збір за місця для паркування транспортних засобів | Юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи – підприємці | Земельна ділянка, яка спеціально відведена для забезпечення паркування | Площа земельної ділянки, відведена для паркування, комунальних гаражів, стоянок | Від 0,03% до 0,15% мінімальної заробітної плати |
| Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності | Суб'єкти господарювання, Їх відокремлені підрозділи | - | - | Від 0,08 до розміру мінімальної заробітної плати, збільшеної у 2 рази |
| Туристичний збір | Громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства | - | Вартість усього періоду проживання (ночівлі) в місцях за вирахуванням · ПДВ | Від 0,5% до 1% бази справляння збору |
До платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать власники об'єктів житлової нерухомості – фізичні особи, тобто громадяни як учасники цивільних відносин, юридичні особи – організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку. Також ними можуть бути власники об'єктів житлової нерухомості нерезиденти – громадяни, котрі мають постійне місце проживання за межами України, в т. ч. ті, що тимчасово перебувають на її території; юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи з місцезнаходженням за межами України й здійснюють свою діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної держави.
Механізм визначення платників податку, в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб має деякі особливості. По-перше, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб, платником є кожна з осіб за належну частку. По-друге, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі, платником є одна з осіб-власників, визначена за їх згодою. По-третє, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником є кожна з осіб за належну частку.
Пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розглядаються у двох ракурсах – частковому зменшенні бази оподаткування об'єктів житлової нерухомості та повному звільненні від сплати даного платежу. В першому випадку база оподаткування об'єкта житлової нерухомості знижується на 120 кв. м. для квартир, 250 кв. м. – для житлових будинків, 370 кв. м. – для різних видів об'єктів нерухомості в разі одночасного перебування у власності платника податку. Цей підхід є своєрідною преференцією щодо осіб, котрі, зважаючи на низький рівень доходів та велику площу, не зможуть сплачувати даний платіж.
У другому випадку не є об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: об'єкти житлової нерухомість, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності); об'єкти житлової нерухомість, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення; будівлі дитячих будинків сімейного типу; садові або дачні будинки; об'єкти житлової нерухомості, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об'єкта; гуртожитки (рис. 3.2). Перелік об'єктів житлової нерухомості, з яких даний платіж не справляється, в деякій мірі звужує базу оподаткування та продиктований їх соціальним значенням. У
Рис. 3.2. Об'єкти житлової нерухомості, що не оподатковуються
У Податковому кодексі України зазначено, що базою оподаткування можуть виступати вартісні, фізичні й інші характеристики об'єкта оподаткування. При цьому відмінності в обчисленні бази оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, полягають у тому, що для юридичних осіб вона розраховується ними самостійно, виходячи з житлової площі об'єкта оподаткування на підставі документів, які підтверджують право власності. Натомість для фізичних осіб, в т. ч. фізичних осіб – підприємців, – органами державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються відповідними органами реєстрації.
Згідно імперативних правил функціонування інституту місцевих податків і зборів податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має виконувати фіскальну функцію, тобто обсяг його надходження до місцевих бюджетів повинен бути достатнім та стабільним для фінансового забезпечення місцевого самоврядування. Проте без впровадження у механізмі справляння даного платежу соціальних пріоритетів, його існування в підсистемі місцевого оподаткування не буде прийнятним. Відповідно остання передумова полягає у введенні диференційованих розмірів податкових ставок, що не зачіпають соціально незахищених верств населення, а також не знижують соціальних стандартів (табл. 3.6).
Таблиця 3.6
Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
| Об'єкти житлової нерухомості | Ставка до 1% розміру мінімальної заробітної плати | Ставка до 2,7% розміру мінімальної заробітної плати | База оподаткування зменшується |
| Квартири | Житлова площа не перевищує 240 кв. м. | Житлова площа перевищує 240 кв. м. | 120 кв. м. |
| Житлові будинки | Житлова площа не перевищує 500 кв. м. | Житлова площа перевищує 500 кв. м. | 250 кв. м. |
| Різні видів об'єктів, що перебувають у власності одного платника податку | Житлова площа не перевищує 740 кв. м. | Житлова площа перевищує 740 кв. м. | 370 кв. м. |
Загалом же ставки даного платежу встановлюються місцевими радами за 1 м. кв. житлової площі об'єкта житлової нерухомості: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 м. кв., для житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 м. кв., для різних видів об'єктів, що перебувають у власності одного платника податку, житлова площа яких не перевищує 740 м. кв., – до 1% розміру мінімальної заробітної плати; для квартир, житлова площа яких перевищує 240 м. кв., для житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 м. кв., для різних видів об'єктів, що перебувають у власності одного платника податку, житлова площа яких не перевищує 740 м. кв., – 2,7% розміру мінімальної заробітної плати.
З прийняттям Податкового кодексу України було змінено ідеологію місцевого оподаткування, у зв'язку з чим механізм справляння збору за місця для паркування транспортних засобів набув нових ознак і визначеності (табл. 3.7). Так, його платникам можуть бути юридичні особи, їх філії, відділення, представництва тощо; фізичні особи- підприємці – громадяни, котрі здійснюють своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації. Ці особи, згідно рішення місцевої ради, зобов'язані організовувати і провадити діяльність із забезпечення паркування автомобілів на майданчиках для платного паркування або відведених автостоянках.
Таблиця 3.7
Елементи оподаткування збору за припаркування автотранспорту та збору за місця для паркування транспортних засобів
| Нормативно-правовий документ | Назва збору | Платники збору | Ставки збору |
| Декрет Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" | Збір за припаркування автотранспорту | Юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях | До 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в спеціально обладнаних місцях і 1%-у відведених місцях за годину парковки |
| Податковий кодекс України | Збір за місця для паркування транспортних засобів | Юридичні та фізичні особи – підприємці, які організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів | Від 0,03% до 0,15% мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року |
Змінилася також база оподаткування, якою є площа земельних ділянок, комунальних гаражів, стоянок, паркінгів, побудованих за рахунок коштів місцевого бюджету. Не відноситься до неї площа земельних ділянок, відведених для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". У ній зазначено, що органи місцевого самоврядування мають забезпечити виділення земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового апарату. Це положення відповідає соціальним стандартам, а також сприяє гарантуванню їм рівних прав й обов'язків з іншими громадянами.
Ставки збору за місця для паркування транспортних засобів встановлюють сільські, селищні та міські ради в розмірі від 0,03% до 0,15% мінімальної заробітної плати за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 кв. м. земельної ділянки. Відповідно до ст. 38 Бюджетного кодексу України її розмір щорічно визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, проте в деякі роки вона встановлювалася іншими законодавчими актами, де її величина корегувалася залежно від фінансово-економічної ситуації в державі. Така практика не має повторюватися, позаяк суперечить принципу стабільності законодавчого забезпечення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Муніципальні фінанси» автора Кириленко О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізм справляння місцевих податків і зборів“ на сторінці 1. Приємного читання.
