Для цього органи, які виконують місцеві бюджети укладають відповідні договори із органами казначейства, на підставі яких відбувається покриття тимчасових касових розривів за рахунок ресурсів казначейства.
Розпорядники коштів місцевих бюджетів мають право здійснювати видатки як у безготівковій формі, так і за допомогою готівки. Застосування готівки у розрахунках бюджетного сектору, зазвичай обмежується видатками, які не можуть бути здійснені в безготівковій формі. Для того щоб отримати готівку для здійснення розрахунків розпорядник чи одержувач бюджетних коштів подає в орган казначейства України в якому обслуговується заявку на видачу готівки (рис.). У цьому документі вказується сума, а також мета для якої отримується готівка, крім того зазначається особа, якій доручено отримати кошти та інші необхідні відомості. Якщо готівка передбачена для виплати заробітної плати, то разом із заявкою на видачу готівки подаються платіжні доручення на перерахування податку з доходів фізичних осіб, та інших обов'язкових платежів.
Рис. 4.4. Організація здійснення видатків бюджету в готівковій формі
Для виплати готівки розпорядникам та одержувачам коштів, органи казначейства відкривають спеціальні рахунки в банківських установах. Органи казначейства на підставі отриманих від своїх клієнтів заявок на видачу готівки у безготівковій формі (за допомогою платіжного доручення) здійснюють перерахування коштів на рахунок, який призначений для виплати готівки. Після отримання підтвердження про отримання перерахованих коштів банківською установою, працівники казначейства виписують розпорядникам грошовий чек. Розпорядники та одержувачі коштів, як правило, наступного дня, звертаються із грошовим чеком до установи банку. Банк на підставі пред'явлених розпорядниками грошових чеків видає їм вказані суми готівки. Наступного дня, установа банку надсилає власнику рахунку – органу державного казначейства – виписку про рух коштів.
Розпорядники та одержувачі коштів місцевих бюджетів свої видатки здійснюють відповідно до прийнятих бюджетних фінансових зобов'язань, а за власними надходженнями – в межах передбачених в кошторисі обсягів асигнувань. При цьому розпорядники повинні використати асигнування на ті коди економічної класифікації, які визначені в найважливішому фінансовому документі бюджетної установи – кошторисі. Чинна економічна класифікація видатків передбачає велику кількість кодів видатків – 44, що створює значні труднощі в її застосуванні учасниками виконання видаткової частини бюджету. Ситуація загострюється ще й тим, що на основі помилкового застосування певного коду економічної класифікації приймається рішення про нецільове використання бюджетних коштів і правоохоронними органами можуть застосовуватися санкції до посадових осіб бюджетних установ.
Наступною стадією виконання видаткової частини бюджету є використання товарів, робіт та послуг для виконання заходів бюджетних програм. Після отримання товарів від постачальників частина їх знаходиться в залишках, а інша частина використовується для забезпечення функціонування бюджетних установ.
Заключною стадією виконання видатків місцевих бюджетів є повернення кредитів до бюджету. У разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється. Органами стягнення простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед Автономною Республікою Крим, територіальною громадою за кредитами з місцевого бюджету визначаються органи доходів і зборів.
Система виконання місцевих бюджетів в останні роки зазнала певних змін, які були зумовлені в основному реформуванням касового виконання бюджету. Однак, основні риси механізму виконання бюджету успадковані ще від командно-адміністративної системи і не відповідають умовам демократичного суспільства. Система видатків місцевих бюджетів орієнтована в основному на утримання існуючої мережі бюджетних установ і не передбачає стимулів підвищення ефективності їх діяльності. Звітність про виконання бюджету, яку отримують як владні інститути, так і громадськість стосується тільки обсягів виділених коштів на виконання тих чи інших цілей. Для об'єктивної оцінки діяльності органів самоврядування цих даних є недостатньо, адже неможливо зробити висновок про нестачу чи надлишок витрачених ресурсів, раціональність їх використання, і що найголовніше – яку користь отримали виборці, платники податків від здійснених видатків. Вирішити цю проблему можливо шляхом поступового запровадження програмно-цільового методу бюджетування, адже в цьому разі, при виділенні бюджетних асигнувань для розпорядників бюджетних коштів будуть встановлені суспільнозначущі індикатори, досягнення яких буде основою для оцінки їх діяльності.
Зарубіжний досвід використання коштів місцевих бюджетів
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Муніципальні фінанси» автора Кириленко О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація фінансування видатків бюджетів місцевого самоврядування“ на сторінці 3. Приємного читання.
