Інститут місцевих податків і зборів властивий для практично всіх територіальних утворень, тому його варто досліджувати як невід'ємний складовий елемент економічної культури людства. Парадоксально, але автори численних публікацій з податкових фінансів минулого й сучасності питанням теорії місцевого оподаткування приділяли недостатньо уваги. Ключові проблеми справляння місцевих податків та зборів завжди були тісно переплетені з концептуальним основами загальнодержавного оподаткування, тому перші не розглядалися без других.
Це потребує звернення уваги на теоретичні підвалини місцевого оподаткування, позаяк воно двояко впливає на економічний і соціальний розвиток територіальних громад, будучи невіддільним компонентом їх співіснування й одним із джерел забезпечення суспільно значимих благ та послуг на місцевому рівні. Таким чином, можна стверджувати, що конструювання фундаментальної науково-теоретичної бази про місцеві податки та збори є відтворенням оптимальної симетрії побудови ринкових відносин та демократичних перетворень.
Наукова полеміка у сфері місцевого оподаткування зародилася не в абсолютному вакуумі знань. Протягом тисячоліть уявлення про сутність місцевих податків і зборів, їх місце та роль у податковій системі держави кардинально змінювалися. Автентичне походження самої ідеї податку тісно пов'язане з як механічним, так і психологічним примушенням, позбавленням громадян доходу або права власності на користь влади. Тому достатньо тривалий проміжок часу податкові платежі вважали великим злом, до них доводилося привертати увагу тимчасово, за наявності особливих умов або коли альтернативних способів покриття видатків не було.
Надалі місцеві податки і збори почали розглядати як допомогу боку суспільства Логічно припустити, що "aids" – у Великобританії, "aide" – у Франції та "steuer" – у Німеччині, – все це означало допомогу. Тільки від XVIII ст. податкові платежі стали обов'язком громадян. Зокрема, в англійському лексиконі їх дотепер називають "duty", тобто борг або обов'язок. У схожому контексті розуміння сутності місцевих податків і зборів збереглося до наших днів (у російській та українській мовах спільнокореневі утворення "податі" або "податки" трактують як примусові платежі, іншими словами – "подати", "віддати державі").
Звертає на себе увагу той факт, що теорія оподаткування не має в розпорядженні загальноприйнятих визначень понять "податок" та "місцеві податки і збори", що є свідченням недостатнього вивчення даних економічних явищ (табл. 3.3).
Таблиця 3.3
Визначення поняття "місцеві податки і збори"
| Автор | Джерело | Визначення |
| А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк | Фінансово-економічний словник | Обов'язкові платежі юридичних осіб і громадян до місцевих бюджетів, які встановлюють органи місцевого самоврядування |
| О.П. Кириленко | Місцеві фінанси | Обов'язкові внески до місцевих бюджетів, які здійснюють платники в порядку та на умовах, визначених законами про оподаткування |
| В.І. Кравченко | Місцеві фінанси України | Обов'язкові платежі, які згідно із законодавством запроваджують органи місцевого самоврядування на підпорядкованій їм території та повністю зараховують до місцевих бюджетів |
| А.І. Крисоватий | Податковий глосарій | Обов'язкові платежі юридичних осіб і громадян до бюджетів місцевого самоврядування, які встановлюють місцеві ради |
| О.Д. Лазор | Місцеве управління: поняття, терміни, визначення | Обов'язкові безвідплатні платежі, які впроваджують місцеві ради відповідно до законодавства |
| С.В. Мочерний | Економічна енциклопедія | Податки, що надходять до місцевих бюджетів від юридичних і фізичних осіб, які отримують доходи, мають майно, продають товари і надають послуги на території адміністративної одиниці |
| О.Р. Романенко | Фінанси | Обов'язкові платежі, які встановлюють сільські, селищні та міські ради, справляють у межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць і зараховують до їх бюджетів |
Безсумнівно, податок є одним з основних понять фінансової науки. Складність розуміння його сутності обумовлена тим, що це одночасно економічне, господарське та правове явище. У багатьох випадках як теоретики, так і практики-фінансисти не можуть пояснити економічний зміст податку за допомогою тих методів, які мають у розпорядженні. Тому, досліджуючи категоріальність даного поняття, вони зазнають значних труднощів у його трактуванні саме як економічної категорії. Невипадково в численних працях зарубіжних та вітчизняних науковців є низка визначень.
На думку В.В. Буряковського, поняття "податок" використовують в економічних, філософських і правових джерелах для позначення обов'язкових платежів, впроваджених вищими органами державної виконавчої влади, які фізичні та юридичні особи сплачують до бюджету в розмірах і терміни, передбачені законом. У семантичному аспекті це означає, що податок належить до будь-якого платежу, який надходить до того чи іншого бюджету. Дане трактування не є переконливим навіть тому, що не всі податкові платежі можна віднести до категорії податків.
Якщо ж характеризувати сутність податку в демократичній державі, то він є добровільними внеском у інтересах громадян-виборців, а за формою прояву (через сферу публічно-правового регулювання) – незалежним від бажання індивідів одностороннім, безвідплатним та безеквівапентним платежем. Із точки зору проф. В.Л. Андрущенка, податок у суспільстві сучасного типу – ані чисто добровільний, ані суто обов'язковий платіж. Його природа є неоднорідною, відображаючи суперечливі імперативи антифіскальної поведінки та рівень правової свідомості суспільства.
Для місцевих податків і зборів характерні здебільшого ті самі принципи побудови, що й для загальнодержавних податків, проте мають деякі особливості. Зокрема, вони встановлюються органами місцевого самоврядування, обов'язкові для сплати на певній території та надходять виключно до місцевих бюджетів. Таке визначення місцевих податків і зборів пов'язане з практикою "голосування ногами", тобто мотивацією переїзду до тієї чи іншої місцевості, внаслідок чого відбувається раціональний перерозподіл суспільно значимих благ та послуг.
Місцеві податки і збори поділяють на різні види (табл. 3.4). Оптимальна симетрія побудови даних платежів аж ніяк не може бути одноваріантною, а відкривати можливості для поєднання різноманітних форм місцевого оподаткування залежно від найбільш прийнятних для органів місцевого самоврядування принципів фіскальної достатності, адміністративної простоти, економічної ефективності, соціальної справедливості, стабільності та гнучкості.
Таблиця 3.4
Класифікація місцевих податків і зборів
| Автор | Джерело | Класифікація |
| В.Л. Андрушенко | Фінансова думка заходу в XX ст. | Прямі податки (майновий, промисловий, земельний, прибутковий, корпоративний); непрямі податки (акцизи на бензин, на алкогольні напої, споживання газу й електроенергії); надбавки до загально державних податків і відрахування від них; конгломерат податкових платежів (на полювання, проведення зборів) |
| О.П. Кириленко | Місцеві фінанси | Власні місцеві податки, які запроваджують органи місцевого самоврядування (земельний); надбавки до загальнодержавних податків і відрахування від них; податки, які справляють як плату за послуги, що надають органи місцевого самоврядування (за користування електроенергією); податки, які відображають політику органів місцевого самоврядування (екологічний збір) |
| В.І. Кравченко | Місцеві фінанси України | Прямі (промисловий, на нерухоме майно фізичних осіб, землю, автомобілі) і непрямі податки (індивідуальні й універсальні акцизи на споживання предметів широкого вжиту); надбавки до загальнодержавних податків (земельного) та відрахування від них (на прибуток); податки фіскального характеру (з власників собак, на заняття торгівлею, рекламу) |
| О.Р. Романенко | Фінанси | Прямі реальні податки (на нерухоме та рухоме майно, промисловий); прямі податки з доходів (на прибуток підприємств, зі спадщини та дарувань); непрямі податки на продаж (продаж спиртних напоїв, споживання електроенергії, акцизи на бензин, тютюн); збори та мито (на будівництво службових будинків, за видачу ліцензій, прибирання сміття, паркування машин, полювання, риболовлю) |
| Л.Л. Тарангул | Оподаткування та регіональний розвиток | Прямі та непрямі податки, які запроваджують органи місцевого самоврядування та надходять до їх бюджетів (промисловий, на нерухоме майно, автомобілі); надбавки до загальнодержавних податків і відрахування від них (земельного, на прибуток); податки фіскального характеру (на заняття торгівлею, володіння транспортними засобами, спадщину, мисливство, рибальство, за прибирання вулиць) |
Не дивлячись на те, які класифікаційні ознаки лежать основі поділу місцевих податків і зборів, у більшості випадків вони мають відповідати базовому принципу місцевого оподаткування "послуги – оплата". Зокрема, він визначає даний інститут як плату за послуги, що органи місцевого самоврядування надають членам територіального колективу, а його витоки можна простежити в теорії обміну, атомістичній теорії й низці інших. Ці концепції об'єктивно відображають реалії того часу, обумовлені зростанням бюджетних витрат і необхідністю теоретичного обгрунтування збільшення податкового навантаження.
Фіскальні інструменти коригування доходів і витрат бюджету були вперше теоретично узагальнені в теорії обміну. Піонери її ідеї – англійський державний діяч Т. Гоббс та французький мислитель О. Мірабо концептуально визначили сутність податків як результат договору між населенням та державою, відповідно до якого піддані вносять останній грошові кошти за підтримку правопорядку й інші суспільно значимі блага і послуги. Натомість такий обмін вигідний, адже уряд дешевше та краще охороняє громадян, ніж якби кожний робив це самостійно. В інтерпретації даної теорії місцеві податки і збори служать "ціною" суспільства за злагоду та мир.
Органічним продовженням попередньої концепції стала атомістична теорія, яка зародилася в епоху Просвітництва. Зокрема, у ній маршал Франції С. де Вобан і французький письменник, правознавець та філософ Ш. Монтеск'є розглядали податки як плату, що вносить суспільство за охорону їх особистої або майнової безпеки. Насправді ж ніякого зв'язку між сплатою податкових платежів й отримуваною від держави вигодою немає. Адже, з одного боку, в даному контексті фактично відсутня сутність добровільної згоди, що має місце у випадку купівлі-продажу товарів. Утім, з іншого – нереально провести паралель між сумою сплачених податків і користю, яку платники податків отримують від діяльності уряду.
Прикладом побудови засадничих постулатів оподаткування є наукові доробки англійських економістів А. Сміта і Д. Рікардо. Наукова полеміка британських учених-класиків була сконцентрована на економічній природі податків як одного з видів доходів бюджету, що мають покривати витрати на забезпечення суспільно значимих благ і послуг. При цьому будь-яку іншу роль їм принципово не відводили, тому мито та збори навіть не розглядали як податкові платежі. Вивчення їхньої творчості дає змогу виокремити базову домінанту еквівалентності місцевого оподаткування, яка демонструє схожість з тезою про добровільність сплати податків мислителя гуманістичного спрямування Т. Гоббса.
Найтотожнішою до фіскального обміну "послуги – оплата" на прийнятих для суспільства і близьких до загальної згоди засадах є концепція справедливості оподаткування, згідно якої податкове навантаження має визначатися певним ступенем еквівалентності сплачених податків і послугами з боку органів місцевого самоврядування. Одним з перших це відзначив шведський науковець К. Вікселль у монографії "Дослідження з теорії фінансів". На його думку, інституційна симетрія, за якої користувачів послуг, носіїв рішень і платників податків урівнюють, та принцип одностайності в прийнятті політичних рішень повинні запобігати виникненню ситуації, коли громадяни сплачують більше, аніж мають зробити.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Муніципальні фінанси» автора Кириленко О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теоретичні основи місцевого оподаткування“ на сторінці 1. Приємного читання.
