Бюджетне планування є важливою частиною загальнодержавного економічного планування. Від рівня його організації, наукової обгрунтованості планових показників бюджету, їх збалансованості залежить соціо-еколого-економічний розвиток держави та її регіонів.
Процес бюджетного планування передбачає розробку органами місцевого самоврядування загальної структури та обсягів доходів і видатків бюджету на майбутній фінансовий рік та перспективу. Бюджетне прогнозування охоплює ретельне вивчення бюджетних показників поточного року, встановлення відповідних закономірностей та пошук найкращого варіанта розвитку бюджетних відносин. Прогнози є інструментами фінансового управління, які можуть показати майбутній фінансовий вплив поточної політики й економічних тенденцій.
До завдань, які вирішуються у процесі бюджетного планування відносять:
• забезпечення адекватних макроекономічних пропорцій розвитку держави;
• виявлення усіх джерел надходжень відповідно до напрямів та платниками податків і зборів по бюджетних рівнях;
• ефективний розподіл за напрямами та між регіонами бюджетних видатків;
• сприяння раціональному використанню бюджетних коштів в усіх сферах;
• забезпечення необхідного рівня соціальних потреб населення;
• формування соціальних резервів для використання на заплановані й позапланові заходи;
• прозорість бюджетного контролю у процесі здійснення бюджетних платежів.
В основі системи бюджетного планування повинні лежати такі принципи:
• адресності, що має на меті цільове спрямування бюджетних коштів;
• прозорості, що передбачає доступність усієї інформації у сфері бюджетного планування;
• реалістичності, суть якого полягає у забезпеченні бюджетного планування достовірними економічними показниками;
• безперервності, тобто постійне врахування нової інформації, котра повинна відображатися у бюджетному плануванні;
• сталості, що спрямований на перспективу – бюджетне планування має враховувати потреби як теперішнього, так і майбутніх поколінь.
Важливим елементом бюджетного устрою є розмежування видатків між бюджетами. Воно грунтується на розмежуванні функцій держави між різними рівнями влади і, відповідно, на призначенні того чи іншого бюджету: з державного бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з відповідних місцевих бюджетів – видатки регіонального значення. Бюджетним кодексом України визначено, що розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів між державним і місцевими бюджетами визначається на основі формули, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Процес розподілу ресурсів відповідного місцевого бюджету за напрямами діяльності органів місцевої влади є одним із найвідповідальніших етапів формування місцевого бюджету. Він має забезпечити надання громадянам соціальних послуг за покладеними на ці органи повноваженнями. Тобто, на етапі складання місцевого бюджету в межах надходжень цього бюджету та трансфертів виконавчий орган відповідної місцевої ради розподіляє прогнозовані ресурси для забезпечення функціонування органів влади, установ освіти, культури, охорони здоров'я та підприємств житлово-комунального господарства тощо.
Самостійність місцевих бюджетів, відповідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Муніципальні фінанси» автора Кириленко О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Планування видаткової частини бюджетів місцевого самоврядування“ на сторінці 1. Приємного читання.
