Організація фінансування видатків бюджетів місцевого самоврядування

Муніципальні фінанси

Затверджені кошториси та плани асигнувань розпорядники коштів мають представити в органи казначейства, в яких вони обслуговуються (рис. 4.2). Вказані документи органи казначейства перевіряють на предмет відповідності показникам розподілу асигнувань, які були представлені головними розпорядниками коштів. У випадку виявлення розбіжностей між даними кошторисів та показниками розпису, територіальні органи казначейства не реєструють кошториси, а повертають розпорядникам для подальшого узгодження та приведення їх у відповідність із розписом. Якщо кошториси та плани асигнувань належним чином оформлені, відповідають показникам розпису, органи казначейства здійснюють реєстрацію документів, представлених розпорядниками.

Після затвердження кошторисів і планів асигнувань бюджетні установи набувають прав брати зобов'язання. Слід зазначити, що чинне законодавство дозволяє розпорядникам коштів брати зобов'язання лише в межах передбачених обсягів бюджетних асигнувань. Бюджетним установам заборонено використовувати бюджетні кошти на погашення зобов'язань, які перевищують встановлені обмеження. Це зумовлено тим, що бюджетні установи наділені правом самостійно укладати угоди, на отримання товарів, робіт і послуг, а у випадку неспроможності виконувати зобов'язання, які передбачені в цих договорах, чинне законодавство не дозволяє відчужувати майно бюджетної установи чи тим більше оголошувати її банкрутом. Таким чином, відповідальність за невиконання зобов'язань бюджетних установ покладається на бюджет. Отже, встановлення обмеження на обсяги зобов'язань бюджетних установ інститутом, який несе субсидіарну відповідальність за невиконання зобов'язання такими установами можна вважати цілком виправданим.

Механізм виконання місцевих бюджетів України передбачає обов'язкову реєстрацію зобов'язань розпорядників коштів в органах казначейства. Запровадження такого порядку обгрунтовувалося потребою контролювати відповідність зобов'язань бюджетних установ асигнуванням з бюджету, а також здійснювати оперативне управління бюджетними коштами. Наявність інформації про обсяг зареєстрованих бюджетних зобов'язань в органа, який перераховує кошти з рахунку бюджету на рахунки розпорядників коштів дає змогу переказувати бюджетні кошти на рахунки тих бюджетних установ, які вже мають взяті зобов'язання. Це має сприяти підвищенню оборотності бюджетних коштів і недопущенню випадків наявності залишків коштів на рахунках розпорядників протягом тривалого періоду.

Процедура реєстрації зобов'язань визначається нормативними документами Державної казначейської служби України, якими встановлюється обов'язкова умова здійснення оплати видатків – реєстрація бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань. Бюджетним зобов'язанням бюджетної установи вважають будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому. Під бюджетним фінансовим зобов'язанням розуміють зобов'язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду відповідно до законодавства;

Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів), враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами казначейства. Період реєстрації бюджетних зобов'язань, визначається планом асигнувань. Цим документом розпоряднику бюджетних коштів надається право самостійно визначати період реєстрації бюджетного зобов'язання в рамках укрупненого коду економічної класифікації видатків, дотримуючись при цьому детальних річних обмежень на взяття зобов'язань, які передбачені в кошторисі. Наявність у розпорядника коштів права самостійно визначати в час взяття дозволеного кошторисом зобов'язання в межах узагальнених помісячних показників, наведених у плані асигнувань повинно сприяти підвищенню самостійності розпорядників в управлінні фінансовими ресурсами.

Невикористані асигнування поточного місяця розпорядник бюджетних коштів має право використовувати в наступні місяці бюджетного року. Якщо розпорядник коштів місцевих бюджетів не використав асигнування, які були передбачені на відповідний бюджетний рік, то вони анулюються і в наступному році не враховуються.

За спеціальним фондом бюджету розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні фінансові зобов'язання виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (відкритих асигнувань (виділених коштів), залишків коштів на спеціальних реєстраційних рахунках розпорядників бюджетних коштів (в частині власних . надходжень) та бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами (планами використання бюджетних коштів).

Обсяг бюджетних зобов'язань, узятих установою протягом бюджетного періоду, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними зобов'язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за бюджетними зобов'язаннями в поточному році. Бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів обліковуються органами казначейства в бухгалтерському обліку виконання бюджетів та відображаються у звітності про виконання бюджетів.

Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів значну частину виділених бюджетних асигнувань спрямовують на придбання товарів, робіт та послуг. Механізм їх закупівель повинен грунтуватися на двох принципах – економії та справедливості. Перший полягає в тому, що придбання товарів повинно здійснюватися з мінімальними витратами. Другий означає те, що закупівлі товарів за рахунок бюджетних коштів мають забезпечити справедливий розподіл державних замовлень між суб'єктами підприємницької діяльності.

Наступні дві стадії виконання бюджету – отримання товарів та здійснення платежу часто відбуваються у зворотній послідовності, адже у багатьох випадках постачальники товарів, робіт та послуг вимагають передоплати у взаємовідносинах із бюджетними установами. Причиною в більшості випадків виступає наявність істотного ризику несвоєчасного виконання зобов'язань із боку бюджетних установ, а також низька фінансова стійкість значної частини представників приватного сектору. Чинне законодавство дозволяє бюджетним установам здійснювати передоплату, однак при цьому повинні бути передбачені в угодах із постачальниками дві умови – по-перше: термін попередньої оплати не повинен перевищувати одного місяця; по друге – у разі невиконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань протягом визначеного терміну повинно бути передбачено застосування штрафних санкцій.

Необхідною умовою здійснення видатків розпорядників та одержувачів коштів повинна бути наявність коштів на їх рахунках. Процес руху коштів по бюджетних рахунках розпочинається після затвердження розпису бюджету і не залежить від стадії виконання видаткової частини бюджету. Таким чином, перерахування коштів бюджету на рахунок розпорядника бюджетних коштів може відбуватися безпосередньо після встановлення бюджетних асигнувань чи затвердження кошторисів бюджетних установ, чи після взяття бюджетних зобов'язань, чи після отримання товарів. Від того після якого етапу виконання видаткової частини бюджету відбувається перерахування коштів на рахунок розпорядника залежить, як правило, тривалість зберігання коштів на рахунку – перерахування коштів на початкових етапах призводить до сповільнення руху бюджетних коштів.

Існує відмінність у механізмі перерахування коштів загального та спеціального фонду бюджету. Доходи спеціального фонду бюджету в частині власних надходжень бюджетних установ зараховуються безпосередньо на спеціальний реєстраційний рахунок розпорядника коштів. Керівник бюджетної установи може розпоряджатися залишком коштів цього рахунку відповідно до напрямів, які передбачені в кошторисі. Інші доходи спеціального фонду місцевого бюджету підлягають зарахуванню на окремі дохідні рахунки, із яких відбувається перерахування коштів на спеціальні особові рахунки головних розпорядників коштів, за якими закріплені відповідні доходи спеціального фонду. В подальшому головні розпорядники коштів приймають рішення щодо розподілу залишку цього рахунку між підпорядкованими йому розпорядниками та одержувачами коштів місцевих бюджетів. Розпорядники та одержувачі можуть використати отримані бюджетні кошти для погашення зареєстрованих бюджетних фінансових зобов'язань.

Процес доведення необхідних обсягів бюджетних коштів загального фонду бюджету на рахунок розпорядника або одержувача розпочинається із перерахування коштів із рахунку бюджету, на якому відбувається акумулювання всіх надходжень загального фонду бюджету (рис. 4.3).

Орган який здійснює виконання видаткової частини місцевого бюджету, отримує виписки про рух коштів на рахунку бюджету. На підставі інформації про залишок коштів на рахунку бюджету, місцеві фінансові органи або виконавчі органи місцевих рад приймають рішення про перерахування коштів. Розподіл коштів із рахунку бюджету між головними розпорядниками коштів здійснюється відповідно до розпису бюджетних асигнувань. Таким чином, на підставі розпорядження фінансового органу або виконавчого органу місцевої ради, територіальний орган казначейства перераховує кошти відповідного місцевого бюджету на особові рахунки головних розпорядників коштів.

Механізм перерахування коштів загального фонду місцевого бюджету розпорядникам та одержувачам коштів для здійснення видатків

Рис. 4.3. Механізм перерахування коштів загального фонду місцевого бюджету розпорядникам та одержувачам коштів для здійснення видатків

Після цієї операції, головні розпорядники мають можливість здійснювати подальший розподіл між підпорядкованими йому розпорядниками третього ступеня та одержувачами коштів. Для цього вони повинні подати до територіального органу державного казначейства розподіл коштів із особового рахунку. Розпорядники коштів третього ступеня після отримання коштів на реєстраційні рахунки мають можливість подавати платіжні документи на здійснення видатків до відповідних органів казначейства.

Здійснення платежів, передбачених для оплати видатків місцевих бюджетів, відбувається в межах касових надходжень бюджету. Факт виникнення розбіжностей між запланованими обсягами доходів та фактичними поступленнями трактується як тимчасовий касовий розрив. Термін "тимчасовий касовий розрив" означає недостатню спроможність місцевого бюджету на конкретну дату погасити за рахунок наявних та очікуваних грошових активів загального фонду (в т. ч. залишків бюджетних коштів), крім субвенцій, додаткових дотацій, трансфертів іншим бюджетам та коштів резервного фонду, бюджетні фінансові зобов'язання за захищеними видатками.

В цьому разі Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи місцевих рад на підставі рішень Верховної ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад можуть отримувати короткотермінові позички. Для надання позики Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева держадміністрація, виконавчий орган відповідної місцевої ради подає не пізніше ніж за два робочих дні до дня, в який необхідно її отримати, до територіального органу казначейства заяву про надання позики та розрахунок обсягу тимчасового касового розриву за формами, встановленими Мінфіном. Строк погашення позики не може перевищувати 60 днів з дня ліквідації тимчасового касового розриву. Зазначений строк може бути продовжено в установленому порядку за згодою сторін договору про надання позики. Кінцевим строком погашення позики є 1 грудня поточного бюджетного періоду.

Нормативними документами передбачений механізм покриття Державною казначейською службою України обсягів тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов'язаних із забезпеченням видатків загального фонду у першу чергу на оплату праці працівників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату, придбання продуктів харчування та медикаментів, оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Муніципальні фінанси» автора Кириленко О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організація фінансування видатків бюджетів місцевого самоврядування“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Теоретичні засади муніципальних фінансів

  • Виникнення і розвиток вчення про муніципальні фінанси

  • Функції муніципальних фінансів

  • Міжнародні принципи організації муніципальних фінансів

  • Розділ 2. Бюджети місцевого самоврядування як основа муніципальних фінансів

  • Принципи організації місцевих бюджетів

  • Бюджети місцевого самоврядування в складі бюджетної системи

  • Роль локальних бюджетів у соціально- економічному розвитку муніципалітетів зарубіжних країн

  • Розділ 3. Формування доходів бюджетів місцевого самоврядування

  • Теоретичні основи місцевого оподаткування

  • Механізм справляння місцевих податків і зборів

  • Проблеми мобілізації доходів місцевих бюджетів: вітчизняний і зарубіжний досвід

  • Розділ 4. Система видатків бюджетів місцевого самоврядування

  • Планування видаткової частини бюджетів місцевого самоврядування

  • Організація фінансування видатків бюджетів місцевого самоврядування
  • Зарубіжний досвід використання коштів місцевих бюджетів

  • Розділ 5. Вплив міжбюджетних відносин на муніципальні фінанси

  • Бюджетний федералізм як форма організації міжбюджетних відносин

  • Види міжбюджетних трансфертів та їх характеристика

  • Необхідність фінансового вирівнювання територій

  • Розділ 6. Організація бюджетного процесу на муніципальному рівні

  • Характеристика стадій бюджетного процесу на муніципальному рівні

  • Повноваження учасників бюджетного процесу

  • Організація бюджетного процесу на локальному рівні за кордоном

  • Розділ 7. Теорія і практика муніципального кредиту

  • Надання позик місцевим бюджетам за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку

  • Порядок надання місцевих гарантій

  • Муніципальний борг та особливості управління ним

  • Особливості функціонування муніципальних банків

  • Вітчизняний і зарубіжний досвід розвитку муніципального кредиту

  • Розділ 8. Особливості організації фінансів підприємств комунального господарства

  • Фінансове планування на підприємствах комунального господарства

  • Оцінювання фінансового стану підприємств комунального господарства

  • Зарубіжний досвід функціонування підприємств муніципального господарства

  • Розділ 9. Управління муніципальними фінансами

  • Система казначейського обслуговування місцевих бюджетів

  • Участь громадськості в управлінні фінансами на місцевому рівні

  • Організація управління муніципальними фінансами за кордоном

  • Розділ 10. Організація фінансового контролю на муніципальному рівні

  • Повноваження органів державної та місцевої влади в сфері фінансового контролю

  • Громадський контроль і його роль в управлінні муніципальними фінансами

  • Зарубіжний досвід фінансового контролю на локальному рівні

  • Термінологічний словник