Бюджетний федералізм як форма організації міжбюджетних відносин

Муніципальні фінанси

Перед будь-якою країною незалежно від форми її державного устрою постає проблема вертикальних і горизонтальних фінансових відносин між різними урядовими рівнями (загальнодержавним, регіональним або місцевим), кожен з яких має право збирати податки та витрачати кошти. Багаторівневий державний устрій створює важливі передумови такого розміщення фінансових ресурсів, який дозволяє за допомогою податків і бюджетних видатків ефективно вирішувати загальнонаціональні та місцеві проблеми, гармонізувати міжрегіональні зв'язки, протистояти можливим непередбачуваним обставинам тощо. Об'єктивно існуюча диференціація економічного потенціалу спричинює міжтериторіальне переміщення ресурсів.

Тому важливим завданням процесу перерозподілу фінансових ресурсів є узгодження інтересів територій-донорів і територій-реципієнтів, у пошуках способів зацікавити та стимулювати перших за допомогу другим. Універсальних інструментів вирішення цих проблем поки що не знайдено, кожна держава їх вирішує по-своєму. Багатоступневий бюджетний устрій породжує питання: як домогтися такого розподілу функцій між різними ешелонами влади, щоб з найбільшою ефективністю використати обмежені фінансові ресурси при умові, що всі адміністративно-територіальні одиниці ведуть власне господарство, зберігаючи певну фінансову автономію? З проблемами подібного роду має справу бюджетний федералізм.

Бюджетний федералізм – законодавчо закріплена стратегія розподілу повноважень і відповідальності державної, регіональної та місцевої влади з компромісним розмежуванням на цій основі доходів і видатків між ланками бюджетної системи на засадах політичної доцільності, соціальної етики, міжрегіональної та міжнаціональної солідарності. Таке визначення підкреслює багатофункціональну природу бюджетного федералізму, поняття якого охоплює широке коло політичних, економічних, фінансових питань. Важливе призначення бюджетного федералізму – при адекватних пропорціях розподілу зібраних податків забезпечити витрачання коштів на тому рівні державної влади, де вони дають максимальний ефект.

Бюджетний федералізм означає пряме зарахування податків за встановленими однаковими квотами в бюджети трьох рівнів при належному фінансуванні потреб усіх бюджетів. Правильно побудований бюджетний федералізм має регулюючий характер, оскільки дозволяє оптимізувати зіставлення потреб територій з їх фінансовими можливостями. На противагу цьому у випадках використання розподільчих форм надання бюджетних ресурсів об'єктивно формуються передумови для існування корупції. Нераціонально організовані відносини бюджетного федералізму спричиняють ситуації, коли місцева влада не бачить вигоди від економічного піднесення регіонів, якими вона управляє.

Історичний розвиток демократичних держав підтверджує, що бюджетний федералізм – не просто результат переговорного процесу між центральною та місцевою владою. Це скоріше продукт суспільної згоди відносно фінансової політики згладжування регіональних і локальних асиметрій економічного розвитку та соціального добробуту, що відображає стереотипи мислення й поведінки людей, які вміють, йти на компроміси. У західних країнах бюджетний федералізм не обмежується територіальним перерозподілом ресурсів у вигляді фінансової допомоги. Його головною метою сьогодні є прагнення до самодостатності територіальних формувань, опори на власні сили і нарощування економічного потенціалу.

Заохочення власних зусиль місцевої влади базується на партнерстві за принципом доповнюваності, відповідно до якого центральний уряд у деякій пропорції додає свої ресурси до регіональних. Ця пропорція оперативно змінюється в залежності економічної та соціальної кон'юнктури чи рівня розвитку. У західних країнах проводиться типологізація регіонів за станом інфраструктури, конкурентоспроможності виробництв, структури населення та іншими ознаками. В умовах надання фінансової підтримки передбачаються взаємні зобов'язання сторін, передача коштів ув'язується з вимогою щодо покращення соціально-економічного стану регіону, перспективою розширення податкової бази, економії бюджетних коштів тощо.

Бюджетний федералізм виконує політично-консолідуючу і соціально- психологічну функції. Рух бюджетних ресурсів у напрямку від територій до центру об'єднує регіони з різним фінансово-економічним потенціалом в єдиний державний організм і тим згуртовує націю. У системі бюджетного федералізму кожен регіональний чи місцевий бюджет, крім фінансового призначення, набуває соціального, політичного змісту, оскільки перетворює усіх громадян, незалежно від їх національності, майнового становища, політичних уподобань, в єдину спільноту. Бюджетний федералізм дає змогу приховати ущербність регіонів і забезпечити загальнонаціональну єдність, не протиставляючи регіони- донори регіонам-реципієнтам.

Серед сучасних теорій бюджетного федералізму особливо помітне місце займає так звана модель Тібо, розроблена в 1956 р. Американський економіст, професор економіки та географії Вашингтонського університету Ч. Тібо виходив з альтернативних соціально-психологічних мотивацій людей, що одним із них вигідніше з фінансових міркувань залишатись вдома і намагатися змінити на краще умови свого існування, ніж мігрувати, а тим більше емігрувати, тоді як інші охоче змінюють місце проживання. На цьому соціологічному спостереженні він і його послідовники побудували теорію міжтериторіальної мобільності населення в комплексі з теорією забезпечення суспільними благами.

Ч. Тібо стверджував, що здатність індивідуумів до зміни юрисдикцій створює подібне до ринку вирішення проблеми місцевих суспільних благ. Люди, користуючись правом вільного пересування, тобто "голосуючи ногами", вибирають для проживання ті общини, де знаходять більш привабливі для себе суспільні послуги в обмін на прийнятний рівень податків. Подібно до того як люди задовольняють потреби в приватних благах, так і потреби в суспільних благах задовольняються шляхом вибору бажаного місця проживання. У результаті створюється рівновага в розподілі мешканців між населеними пунктами: кожен знаходиться там, де мас доступ до тих благ, які йому потрібні, та сплачує податки, котрі йому по кишені.

Теоретична цінність моделі Ч. Тібо полягає в тому, що вона описує ознаки, за якими характеризується та оцінюється діяльність самоврядних адміністративно-територіальних утворень і, тим самим, визначає підходи до проблеми оптимальної алокації владних повноважень й адекватного розосередження фінансових ресурсів на різні рівні управління країною. У системі оптимального бюджетного федералізму компетенція приймати рішення щодо фінансування заходів по контролю над зайнятістю та інфляцією передається на макрорівень. Адже жодна регіональна чи місцева влада, зважаючи на обмеженість ресурсів, не здатна реально вплинути на загальний стан економіки і соціальної сфери.

Види бюджетного федералізму

Рис. 5.1. Види бюджетного федералізму

У залежності від форм політичної взаємодії та ступеня фінансової самостійності ланок бюджетної системи склалися три типи міжбюджетних відносин: класичний федералізм (США); кооперативний федералізм (Німеччина); режим адміністративної опіки над органами місцевого самоврядування (Франція, скандинавські країни). Фінансові взаємовідносини верхнього й нижчих рівнів влади у першому випадку характеризуються розмежуванням бюджетних надходжень, комбінуванням власних доходів місцевих бюджетів з трансфертами, в другому – опорою на механізм солідарного розподілу доходів і систему міжбюджетних субсидій, у третьому – залежністю від дотацій центрального уряду.

Американський федералізм склався ще в постколоніальну епоху навколо принципу локалізму як політичної ідеї, що об'єднувала конституційно відособлені уряди різних рівнів. На функціонування бюджетного федералізму суттєвий вплив справляють особливості американської вертикалі державної влади, відповідно до якої США поділені на відомчі (банківські, фіскальні, судові, навчальні) федеральні округи, які не співпадають з адміністративно-територіальним поділом. У такому разі ресурси влади і кошти у певному регіоні не концентруються в одних руках, а вирішення фінансових питань, що відносяться до федеральної компетенції на даній території, належить керівникам різної відомчої підпорядкованості.

Американська система фінансових взаємин за схемою "федеральна адміністрація –" штати –" органи місцевого самоврядування" є результатом еволюційного компромісу між місцевими і федеральними силами. Тому модель міжбюджетних відносин є суперечливим поєднанням обмежених повноважень й ініціативних можливостей різнорівневих підрозділів державної адміністрації, їх взаємозалежності та відносної самостійності, сполученням співробітництва й конкуренції, розбіжностей та угод на грунті спільних інтересів. Декларована мета міжбюджетних взаємовідносин – підвищення ефективності використання бюджетних коштів через координацію федеральних, штатних та місцевих програм.

Бюджетний устрій Німеччини склався за традицією, закладеною комунальною фінансовою реформою 1893 р., – максимальної фінансової самодостатності адміністративно-територіальних утворень усіх рівнів. Відтак сьогодні бюджети федерації, земель і комун формуються на умовах консолідованої пайової участі у розподілі спільних для національної бюджетної системи джерел податкових доходів. Для цієї країни властивий комбінований бюджетний федералізм, що передбачає використання регулюючих і закріплених податків, доповнених системою субсидій. Загалом же німецький федералізм характеризують дві ключові риси – субсидіарність та солідарність. Саме тому німецька модель носить назву кооперативного федералізму.

Специфічних змін зазнав бюджетний федералізм у Канаді. Між Першою і Другою світовими війнами були запроваджені особистий і корпоративний прибутковий податки, контроль за цінами та проведені інші заходи соціально-економічного регулювання. В 1940-1950 pp. такий стан фактично унітарної держави прийняв форму патерналістського федералізму. Завдяки зосередженню у федеральному бюджеті 75% податкових надходжень та фінансуванню економічних і соціальних програм по усій країні Канада перетворилась в державу загального добробуту. Пізніше федералізм відродився в асиметричній формі, що означає різностатусність провінцій, а також неоднакові для усіх фінансові відносини з центром.

Протилежні підходи до ідеї федеративного союзу з боку англомовної частини країни і франкомовного Квебеку негативно позначилися на їх розвитку. Тому з 1977 р. в Канаді почав діяти субсидіарний механізм вирівнювання за рахунок коштів спеціального фонду федерального бюджету. Величина субсидій визначається в залежності від суми кожного з податків, які поступають у бюджети провінцій. Уряди провінцій розпоряджаються фінансовими ресурсами, достатніми для фінансування загальнонаціонального стандартного рівня видатків з урахуванням кількості населення. Система фіскального вирівнювання доповнюється федеральними цільовими субсидіями на потреби фінансування соціальної сфери.

Російська система бюджетного федералізму грунтується на пайовому розподілі бюджетних доходів і трансфертах регіонам з федеральних фондів. За формальними ознаками вона близька до німецької моделі, але російські фахівці виділяють такі її вади: асиметричність – множинність суб'єктів Російської Федерації ставить в неоднакові фінансові взаємовідносини з центром не тільки автономії з різним, а й з одним статусом; використання грошових сурогатів і негрошових форм платежів при виконанні бюджетів служить середовищем для зловживань; відсутність чіткого розмежування витратних повноважень між владою різного рівня; правова невизначеність інституту фінансової неспроможності (банкрутства) регіональної та місцевої влади.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Муніципальні фінанси» автора Кириленко О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бюджетний федералізм як форма організації міжбюджетних відносин“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Розділ 1. Теоретичні засади муніципальних фінансів

  • Виникнення і розвиток вчення про муніципальні фінанси

  • Функції муніципальних фінансів

  • Міжнародні принципи організації муніципальних фінансів

  • Розділ 2. Бюджети місцевого самоврядування як основа муніципальних фінансів

  • Принципи організації місцевих бюджетів

  • Бюджети місцевого самоврядування в складі бюджетної системи

  • Роль локальних бюджетів у соціально- економічному розвитку муніципалітетів зарубіжних країн

  • Розділ 3. Формування доходів бюджетів місцевого самоврядування

  • Теоретичні основи місцевого оподаткування

  • Механізм справляння місцевих податків і зборів

  • Проблеми мобілізації доходів місцевих бюджетів: вітчизняний і зарубіжний досвід

  • Розділ 4. Система видатків бюджетів місцевого самоврядування

  • Планування видаткової частини бюджетів місцевого самоврядування

  • Організація фінансування видатків бюджетів місцевого самоврядування

  • Зарубіжний досвід використання коштів місцевих бюджетів

  • Розділ 5. Вплив міжбюджетних відносин на муніципальні фінанси

  • Бюджетний федералізм як форма організації міжбюджетних відносин
  • Види міжбюджетних трансфертів та їх характеристика

  • Необхідність фінансового вирівнювання територій

  • Розділ 6. Організація бюджетного процесу на муніципальному рівні

  • Характеристика стадій бюджетного процесу на муніципальному рівні

  • Повноваження учасників бюджетного процесу

  • Організація бюджетного процесу на локальному рівні за кордоном

  • Розділ 7. Теорія і практика муніципального кредиту

  • Надання позик місцевим бюджетам за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку

  • Порядок надання місцевих гарантій

  • Муніципальний борг та особливості управління ним

  • Особливості функціонування муніципальних банків

  • Вітчизняний і зарубіжний досвід розвитку муніципального кредиту

  • Розділ 8. Особливості організації фінансів підприємств комунального господарства

  • Фінансове планування на підприємствах комунального господарства

  • Оцінювання фінансового стану підприємств комунального господарства

  • Зарубіжний досвід функціонування підприємств муніципального господарства

  • Розділ 9. Управління муніципальними фінансами

  • Система казначейського обслуговування місцевих бюджетів

  • Участь громадськості в управлінні фінансами на місцевому рівні

  • Організація управління муніципальними фінансами за кордоном

  • Розділ 10. Організація фінансового контролю на муніципальному рівні

  • Повноваження органів державної та місцевої влади в сфері фінансового контролю

  • Громадський контроль і його роль в управлінні муніципальними фінансами

  • Зарубіжний досвід фінансового контролю на локальному рівні

  • Термінологічний словник