Міжнародні валюти о-кредити і відносини: Підручник / A.C. Філіпенко, В. 1. Ма-зуренко, В. Д. Сікора та ін.; за ред. A.C. Філіпенка. К., 1997.
Розділ 5. ФОРМУВАННЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО . ВАЛЮТНОГО СОЮЗУ
• Інституціоналізація валютної інтеграції в Західній Європі
• Критерії валютно-фінансової інтеграції
• Роль євро в міжнародній валютно-фінансовій системі
ІНСТИТУЦЮНАЛІЗАЦІЯ ВАЛЮТНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ
Валютна інтеграція в Європі: історичний аспект
Європейські валютні союзи мають тривалу історію: вони створювалися як у давні часи, так і за доби Середньовіччя. В середині XIX ст. — першій чверті XX ст. в Європі існувало два класичні типи валютних союзів:
• 1) які виникли в результаті політичного об'єднання (уніфікації) окремих невеликих суверенних держав, кантонів, провінцій, князівств та вільних ганзейських міст у національну державу та делегування їй повноважень щодо проведення єдиної грошової політики;
• 2) які постали внаслідок централізації грошової політики незалежних національних держав.
З правового погляду ці два типи суттєво відрізняються один від одного. У випадку політичної уніфікації відмова від регіонального грошового суверенітету є остаточною, відновлення його означає припинення політичної уніфікації та розпад національної державності. У середині XIX ст. окремі малі держави, відмовляючись від своїх суверенних повноважень, мали одночасно делегувати їх інституції, яка виникала в результаті політичної уніфікації. Рішення про вихід або вступ до такого валютного союзу мало прийматися лише централізовано, а не окремими його членами. Приклади валютних союзів першого типу: Швейцарська конфедерація (1848—1927), Італійське королівство (1861—1926) і Німецький рейх (1871-1909).
У другому випадку відмова від грошової незалежності мала добровільний характер, вона не закріплювалася в міждержавних актах, грошовий суверенітет за бажанням члена валютного союзу міг бути в будь-який час відновлений. Кожний член союзу мав право вступати або виходити з валютного союзу, а також порушувати закріплені договором зобов'язання. Приклади: Німецько-Австрійський валютний союз (1857—1867), Латинський валютний союз (1865—1927), Скандинавський валютний союз (1872—1931).
Характерним для обох типів валютних союзів було те, що в договорах про їх утворення не передбачалося формування наднаціонального регулятивного органу у вигляді національного балку або валютного інституту. Грошово-кредитна компетенція делегувалася союзові, який мав знеособлений та неформальний характер. Таким чином, рішення з грошової політики ухвалювалися окремими членами валютного союзу.
Усі валютні союзи другого типу, які є прототипами Європейського валютного союзу, розпалися, на противагу валютним союзам, що виникли в результаті політичного об'єднання.
Економічне підґрунтя
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні фінанси» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Висновки“ на сторінці 2. Приємного читання.
