Загальним правилом при визначенні доцільності здійснення опціонного контракту є зіставлення поточного валютного курсу на день виконання опціону з ціною виконання. Якщо на день виконання опціону спот-курс нижчий за ціну виконання, то вигідніше здійснити опціон "пут", і навпаки. Можна вважати, що прибуток і ризик продавця опціону прямо протилежні прибутку і ризику власника. Максимальний прибуток, що дорівнює сумі премії, продавець опціону може одержати в тому випадку, коли опціонне право не реалізоване. Якщо ж опціонний контракт виконано, то теоретично продавець може зазнати істотних збитків. Однак на практиці, завдяки досить надійному прогнозуванню тенденцій валютного ринку, таке трапляється нечасто, і премія враховує можливість взаємного розподілу ризиків покупця і продавця опціону.
Ціна опціону має дві складові: внутрішня (дійсна) вартість; зовнішня (тимчасова) вартість.
Внутрішня вартість пов'язана з можливістю одержання прибутку від виконання опціону відразу після його купівлі. Внутрішня вартість — це прибуток, що був би отриманий за опціон, якби він завершувався, іншими словами, це потенційний дохід власника опціону від його реалізації. Внутрішня вартість дорівнює різниці між ціною виконання опціону і спот-курсом на дату придбання опціону. Коли внутрішня вартість не є нульовою, то це опціон "з виграшем". Для опціону "кол" це ситуація, коли ціна "спот" перевищує ціну виконання, для опціону "пут" — ситуація, коли ціна виконання перевищує ціну "спот". Внутрішня вартість забезпечує нижню межу премії, виплачуваної за опціон, як у випадку опціону з виграшем, так і у випадку опціону з "програшем" (внутрішня вартість дорівнює нулю).
Різницю між премією опціону і його внутрішньою вартістю називають тимчасовою вартістю. Тимчасова вартість, чи ціна чекання, відбиває ризики в торгівлі опціонами. Вона є премією, яку покупець опціону згодний заплатити понад внутрішню вартість. Тимчасова вартість не може бути негативною, вона враховує нестійкість курсів на валютному ринку і тривалість терміну до завершення опціонного контракту, тобто відбиває очікування, що опціон до терміну виконання дасть виграш у ціні. Звичайно, чим довший проміжок часу до виконання опціону, тим вища його вартість. Зі скороченням терміну до виконання опціону тимчасова вартість зменшується. На момент виконання опціон має тільки внутрішню вартість і не має тимчасової (якщо і внутрішня на момент виконання дорівнює нулю, то опціон не має ніякої вартості).
На тимчасову вартість (а виходить, і на ціну опціону) впливає розмах курсових коливань. За великого розмаху курсових коливань тимчасова вартість вища, оскільки більша ймовірність того, що до моменту виконання опціон виявиться "виграшним". Для продавця велика запитувана ціна виправдана більшою можливістю збитків.
Для проведення розрахунків за опціонним контрактом відводять два робочі дні, тому валютний опціон, якщо рішення про його виконання ухвалене, має бути пред'явлений до виконання не пізніше, ніж за два робочі дні до дати проведення розрахунків.
Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові опціони, що вільно обертаються, і позабіржові. Біржові опціони
(traded option) продають і купують опціонні біржі — своєрідні фінансові інституції, що стали невід'ємною складовою фінансового ринку економічно розвинутих країн. Найвідоміші з них — Лондонська фондова біржа, Європейська опціонна біржа в Амстердамі (з 1978 p.), Чиказька, Монреальська та ін.
Біржові опціони можуть обертатися на вторинному ринку, вільно купуватися і продаватися третіми особами до завершення терміну опціонної угоди. Ці опціони стандартизовані за видами валют, сумами та термінами виконання. Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити: найменування валюти опціону; назва операції (купівля чи продаж); сума валюти; курс обміну; дата завершення опціонного періоду; умови виконання опціону.
Так само, як і у випадку ф'ючерсів, біржова опціонна торгівля здійснюється через клірингові палати, що гарантують дотримання довгих і коротких позицій за контрактами.
Позабіржові опціони (over-the-counter option) можна розглядати як винятково банківський інструмент. Такі опціонні угоди укладаються між покупцем і банком, як правило, індивідуально на договірних умовах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. На ринку позабіржових опціонів банки працюють зазвичай з великими корпораціями. Торгівля опціонами здійснюється переважно на біржах.
Опціон як одна з форм угод на термін надає інвесторам великі можливості. Комбінуючи опціони різних видів, різні ціни виконання і дати завершення, інвестор (хеджер, спекулянт) може побудувати неординарні стратегії й дістати додатковий прибуток.
Стратегія "спред" являє собою сполучення двох і більше опціонів одного виду ("кол" чи "пут"). Прибуток і збитки інвестора при застосуванні даної стратегії обмежені. Розрізняють вертикальні й горизонтальні спреди. Вертикальні спреди конструюються шляхом продажу і купівлі опціонів з різними цінами виконання, але однією датою завершення. У горизонтальних спредах застосовуються опціони з однією ціною виконання, але з різними датами завершення.
Комбінації — це стратегії, що використовують опціони різних видів (іноді їх називають подвійними опціонами; стредли, стренгли).
ОПЕРАЦІЇ "СВОП"
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні фінанси» автора Ліпкан В.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Механізм здійснення опціонної угоди“ на сторінці 2. Приємного читання.
