Нині чинні квоти держав — членів МВФ установлені в січні 1999 р. на основі одинадцятого загального перегляду квот, згідно з яким квота України зросла до 1372 млн. СПЗ. Квота України є 31-ю за розміром і становить 0,653 % у загальному капіталі фонду.
Керівними органами Фонду є Рада керуючих, Директорат, Секретаріат. Вищий орган — Рада керуючих, яка приймає у Фонд нових членів, затверджує зміни паритетів валют країн-учасниць, переглядає квоти, розподіляє чистий прибуток Фонду. Директорат займається поточним регламентуванням діяльності цієї організації.
Голоси у Раді керуючих МВФ розподіляються залежно від розміру квоти тієї чи іншої країни. Кожний член Фонду має в Раді 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ квоти. Тому США фактично володіють правом "вето" при вирішенні найважливіших питань діяльності МВФ, чим ставлять у залежність всі інші країни — члени Фонду.
Так, частка США в загальній кількості голосів становить 17,7 %, а прийняття ключових рішень вимагає кваліфікованої більшості — 85 % голосів. Нині 10 західних держав (у тому числі Сполучені Штати Америки) мають понад половину голосів у МВФ, а решта належить іншим 170 країнам.
Виконавчим органом Фонду є Виконавча рада. Вона складається з 24 виконавчих директорів. З них 8 представляють окремі країни (США, Німеччина, Японія, Франція, Велика Британія, Саудівська Аравія, Росія, Китай). Решта виконавчих директорів представляють групи країн.
Україна входить до групи із 12 таких держав (табл. 3.2). Виконавчим директором від цієї групи країн є представник Нідерландів. Україна посідає в групі друге місце за кількістю голосів. її представник призначений заступником виконавчого директора від групи.
Таблиця 3.2. Група 12 країн — членів МВФ, до якої входить Україна
| Нідерланди | 51874 | 2,420 |
| Україна | 13970 | 0,652 |
| Румунія | 10 552 | 0,492 |
| Ізраїль | 9 532 | 0,445 |
| Болгарія | 6 652 | 0,310 |
| Хорватія | 3 901 | 0,182 |
| Боснія і Герцеговина | 1941 | 0,091 |
| Грузія | 1753 | 0,082 |
| Кіпр | 1646 | 0,077 |
| Молдова | 1482 | 0,069 |
| Вірменія | 1170 | 0,055 |
| Македонія | 939 | 0,044 |
| Вся група | 105 412 | 4,919 |
За 55 років функціонування Міжнародний валютний фонд виявив неабияку гнучкість і високу пристосовуваність до мінливих умов розвитку міжнародних валютних відносин. Так, МВФ успішно забезпечував функціонування Бреттон-Вудської системи, яка діяла до початку 70-х років, відігравши значну роль у зміцненні зовнішньоекономічних і валютно-фінансових зв'язків у світовому господарстві. Фонд вчасно відреагував на зміни у світовій господарській системі, обґрунтувавши основні принципи нової Кінгстонської валютної системи, став засновником нової міжнародної грошової одиниці — СПЗ.
Отже, МВФ створив сприятливі можливості для післявоєнного зростання та збалансованості міжнародної торгівлі, поліпшення економічних умов господарювання в окремих країнах та стабілізації світового господарства в цілому.
До речі, Радянський Союз свого часу був досить активним учасником розробки Статуту МВФ. Причини зацікавленості СРСР полягали в тому, що МВФ створювався як інститут післявоєнного економічного та валютно-фінансового співробітництва, яке мало активно сприяти швидкому вирішенню таких надзвичайно важливих фінансово-економічних проблем, як репарації, заборгованість між союзниками, проведення демобілізації, перехід економіки на "мирні рейки" та її подальший післявоєнний розвиток. Саме членство СРСР у МВФ і вирішення за його допомогою названих та інших проблем дало б можливість прискорити та полегшити відбудову народного господарства в Радянському Союзі, прискорити соціально-економічний прогрес.
Радянський Союз прагнув стати одним із провідних членів Фонду, його квота з усього капіталу Фонду, що становив 8,8 млрд. дол. США, планувалась на рівні 1,2 млрд. і мала стати третьою за розміром після американської й англійської. Причому квота СРСР була встановлена осібно, не на базі так званої комбінованої формули, яка застосовувалася до всіх країн — членів Фонду і була запропонована канадською делегацією. Ця формула передбачала врахування трьох моментів: обсягу зовнішньої торгівлі, національного доходу країни та реальних обсягів її золотовалютних запасів. Якби квота СРСР обчислювалася за цією формулою, то вона була б значно меншою, адже в передвоєнні роки Союз відігравав у світовій торгівлі малопомітну роль.
Встановлення такої високої квоти для країни, що несла основний тягар Другої світової війни, було безсумнівним свідченням її високого політичного авторитету на міжнародній арені наприкінці війни та реально віддзеркалювало стан відносин між союзниками на той час. У цьому неординарному рішенні виявились надії країн — учасниць Бреттон-Вудської угоди на значне розширення взаємної торгівлі цих країн із СРСР у післявоєнний період.
Провівши з країнами — засновницями МВФ усю необхідну попередню роботу, Радянський Союз, однак, не підписав статутних документів. Пояснюється це, безперечно, політичними причинами:
• по-перше, квота СРСР, хоч і була значною, але все ж не надавала права вето, яким володіли Сполучені Штати Америки;
• по-друге, місцем розташування керівних органів МВФ був визначений Вашингтон, і протягом тривалого часу на чолі цих органів стояли тільки американці;
• по-третє, головним було те, що країни, які вступали до МВФ, були зобов'язані згідно з його статусом повідомляти дані про свої золотовалютні резерви, стан економіки, платіжного балансу, грошового обігу тощо.
Всі ці дані на той час були глибоко засекречені й ніхто, навіть особи з вищого керівництва, не могли ставити питання про надання подібних відомостей за кордон.
Однак відмовою підписати Статут МВФ справа не закінчилася. Користуючись тогочасним політичним та економічним впливом, СРСР сприяв виходу з МВФ на початку 50-х років Польщі та Чехословаччини, які були серед країн — засновниць цієї міжнародної організації. У1964 р. залишила Фонд Куба, і тільки Югославія була єдиною зі східноєвропейських країн, яка продовжувала брати участь у роботі Міжнародного валютного фонду.
Після проголошення незалежності Україна почала відчувати гостру потребу в кредитах і була дуже зацікавлена у тому, щоб стати членом МВФ. Для цього Кабінет Міністрів розробив і затвердив "Програму економічних реформ і політики України" спеціально для подання Міжнародному валютному фонду. Було пройдено всі етапи, необхідні для вступу до МВФ, і 27 квітня 1992 р. Україна стала повноправним членом цієї впливової міжнародної організації.
Згодом, у 1995 р., між країнами — членами МВФ було досягнуто домовленості про створення механізму термінової фінансової допомоги окремим країнам на випадок фінансових криз, включаючи створення валютних стабілізаційних фондів. Ця допомога реалізується через політику траншів та механізм розширеного фінансування.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина ІІ. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ІНСТИТУЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.
