Важливе значення має ширше залучення у банківську систему України іноземного капіталу. Поки що його частка надто мала —13—14 %.
У багатьох країнах уже давно зарекомендували себе дійовою формою поєднання банківського і промислового капіталу промислово-фінансові групи. Наприклад, у Росії у їх складі діє понад 1500 суб'єктів господарювання, які дають роботу більш як З мільйонам осіб. Україна в цьому плані значно відстає.
Українські підприємства ще не стали привабливими об'єктами для національних та іноземних інвесторів на фондовому ринку. Так, через організований ринок у 2000 р. було продано акцій всього на 2 млрд. грн. Це трохи більше 10 % від усього обігу цінних паперів. Фондовий ринок повинен функціонувати повноцінно і слугувати серйозним джерелом залучення інвестиційного капіталу.
Сьогодні найбільш інвестиційно-привабливими в Україні, як і в усьому світі, є вкладання капіталу в інтелектуальний потенціал нації та науково-технічні інновації, застосування яких істотно змінює обсяги й якість національного виробництва та споживання.
За рівнем підготовки науково-технічних кадрів і фахівців вищої кваліфікації Україна належить до провідних держав світу. Однак, на жаль, нам не вдалося уникнути і суттєвих втрат у цій сфері. Так, за останні роки вдвічі зменшилася кількість науковців; понад 700 докторів і кандидатів наук знайшли застосування своїм знанням за кордоном, і ця тенденція залишається — від'їжджають навіть студенти. Та це й не дивно. Адже випускники наших вищих навчальних закладів мають досить високий попит на світовому інтелектуальному ринку.
Ось тільки один характерний приклад. У 2000 р. на Олімпіаді в Лондоні команда студентів механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка посіла перше місце серед 60 команд з європейських університетів і вищих навчальних закладів США, поділивши п'єдестал із Кембриджським університетом, а з п'яти гран-прі київські студенти завоювали чотири.
Якщо враховувати той факт, що матеріально-технічна база, особливо в галузевій науці, на 80 % зношена і застаріла, а фінансування науки мізерне, то перед Україною на весь зріст постало питання переходу від політики збереження до примноження й активного використання потенціалу наукової, науково-технічної та інноваційної сфери.
І певні позитивні зрушення вже є. Так, у доробку науковців за 2000 р. понад 900 науково-дослідних проектів, які входили до 62 державних науково-технічних програм. Впроваджено у виробництво 379 нових технологій та розробок, ще 500 підготовлено до впровадження. У рамках державного замовлення виконуються 134 технічні розробки, важливі для різних галузей економіки.
Незважаючи на великі втрати, Україні вдалося не лише зберегти, а й у деяких галузях суттєво зміцнити ядро науково-технічного та технологічного потенціалу.
Йдеться перш за все про потенціал літакобудування, ракетно-космічну галузь, можливості вітчизняних суднобудівників, проекти розвитку танкобудування.
Україна зберігає високотехнологічні конкурентоспроможні виробництва і в інших галузях машинобудування, зокрема у приладобудуванні, виробництві енергетичного устаткування та важкому машинобудуванні, а також в окремих галузях кольорової металургії.
Достатньо високим є і науково-технічний потенціал України. Це наявність визнаних у світі власних наукових шкіл та унікальних технологій розробки нових матеріалів, біотехнологій, радіоелектроніки, фізики низьких температур, ядерної фізики, електрозварювання, технологій у галузі інформатики, телекомунікацій і зв'язку, здатних забезпечити розвиток високотехнологічного виробництва на рівні найвищих світових стандартів.
Загалом, починаючи з 1995 р. прямі іноземні інвестиції в Україну становлять 5339,0 млн. дол. СІЛА.
За умови здійснення комплексу заходів, спрямованих на утвердження сприятливого інвестиційного та підприємницького клімату, у найближчі п'ять років, за прогнозами фахівців, приплив капіталу в Україну може зрости до 3 млрд. дол. США на рік.
Належне місце в інтенсифікації інвестиційної діяльності має зайняти нещодавно створений Український банк реконструкції та розвитку (УБРР), розпорядження про створення якого було підписано Президентом України ще наприкінці 1999 р. Адже колишні державні банки, які внаслідок приватизації стали приватними, а також комерційні банки "нової хвилі" не зацікавлені у тому, щоб надавати пільгову підтримку українським підприємствам. Так, на кредитування промисловості спрямовується не більш як 40 % від усіх кредитів банківської системи України, хоча промисловість дає дві третини ВВП. Крім того, основну частину цих позик (80 %) становлять короткострокові кредити під 35— 40 % річних. А якщо врахувати необхідність повернення старих кредитів, одержаних під 50—80 %, то це швидше схоже на вимивання з підприємств останніх обігових коштів. Такий стан справ навряд чи можна назвати сприянням реальній економіці, яка сьогодні просто-таки задихається від браку коштів.
Саме державний УБРР має підтримувати підприємства, підгалузі й галузі економіки, визначені Президентом, урядом і схвалені Верховною Радою як пріоритетні на сучасному етапі розвитку української економіки. Банк має надавати підприємствам кошти, як правило, на засадах коротко-, середньо- та довгострокових кредитів. Кредитування може здійснюватися як по всьому інноваційному циклу "наука — техніка — підготовка виробництва — експлуатація", так і на забезпечення коштами окремих етапів і стадій цього процесу. На формування ресурсів банку можна було б спрямувати частину коштів кредитної емісії Національного банку України. До речі, саме за рахунок цього ресурсу Банк Японії у першій половині 50-х років підтримував розвиток тепер всесвітньо відомих фірм: "Міцубісі", "Міцуї", "Суміто" та ін. — для їх розвитку та набуття конкурентоспроможності на світових ринках. Сюди можна спрямувати також частину коштів строкових вкладів населення в Ощадному банку України. Такими коштами розпоряджаються уряди в ряді країн (Японія, Франція та ін.). Тут також можуть зберігатися кошти державних бюджетних і позабюджетних фондів, які могли б використовуватись для кредитування.
Чим швидше почне повноцінно функціонувати УБРР, тим суттєвішу допомогу він зможе надати вітчизняній економіці після виходу її з платіжної та економічної кризи, в якій вона нещодавно перебувала. А почне набирати темпи виробництво, в Україну прийде й іноземний капітал.
І хоча сьогодні не на часі говорити про гостру потребу в активізації інвестиційної діяльності національних суб'єктів підприємництва на міжнародних ринках капіталів, однак і в цей непростий час прямі інвестиції з України в економіку країн світу становлять 98,5 млн. дол. США. Інша справа, як в умовах прогресуючого інвестиційного голоду для економіки України оцінювати такі інвестиції. Однозначної відповіді на це дискусійне питання поки що немає.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 19. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНУ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВУ СИСТЕМУ“ на сторінці 5. Приємного читання.
