Поклади золота в центральній частині, Придніпров'ї та Донбасі, на відміну від закарпатських, розташовані досить глибоко, тому їх видобуток потребуватиме певних додаткових витрат. Найбільш значними і доступними спеціалісти вважають криворізькі запаси, які мають певну схожість з родовищами Південної Африки та Австралії. Усе це дає підстави стверджувати, що в недалекій перспективі Україна в змозі стати значним регіоном з видобутку золота.
У сучасних умовах демонетизації золота, його запаси, як доводить досвід зарубіжних країн, якими б великими вони не були, не впливають безпосередньо на стійкість грошово-валютного обігу, хоча в змозі забезпечувати на певний період його стабільність. Тому для успішного функціонування грошово-валютної системи держави необхідне нагромадження запасів вільно конвертованої (вільно використовуваної) валюти для безперебійних розрахунків із закордоном. Перед молодою державою на весь зріст постало питання, яким чином на світовому ринку заробити валюту. В перші роки незалежності України розв'язання цього питання окремими політичними силами пов'язувалося з масованою допомогою з боку української діаспори та світової демократичної спільноти. Однак при перших практичних кроках на шляху до його розв'язання на поверхню вийшов увесь цупкий вузол складних проблем, пов'язаних з виходом України на світовий ринок. На перший план виступила проблема підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів ринкових відносин. Ще до проголошення незалежності 16 квітня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність", згодом, у травні 1993 р., Кабінет Міністрів видав декрет "Про лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності"; 12 грудня 1991 р. було прийнято Митний кодекс України, а 13 березня 1992 р. введено в дію Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон".
Усі ці заходи сприяли виходу України на зовнішні ринки, дали можливість молодій державі, з урахуванням суспільних інтересів, значною мірою упорядкувати відносини зовнішньоекономічного характеру, створити відповідний правовий режим, дотримання якого сприяє розвитку міжнародного співробітництва, підвищує його ефективність.
Нині за обсягом зовнішньоторговельного обороту Україна посідає друге місце після Росії серед країн СНД. Вартість експортованої продукції становить сьогодні майже четверту частину її внутрішнього валового продукту. Спостерігається поступова переорієнтація України на торгівлю із "далеким" закордоном, передусім із розвиненими ринками Західної Європи, Далекого Сходу, США.
Для збільшення валютних надходжень потрібно насамперед подолати архаїчну сировинну спрямованість експорту, адже рівень цін на світових ринках на готові вироби майже в 1,5 раза вищий, ніж на сировину, а машин і обладнання — у 2 рази. На жаль, торгуючи сировиною і напівсировиною, Україна збагачує інші народи. Наприклад, Словаччина, маючи трохи більше п'яти мільйонів населення, домоглася впровадження твердої валюти і створила значні, як для неї, валютні резерви, широко використовуючи Україну як постачальника металургійної сировини. Україна постачає високоякісні сталеві вироби і продає їх за ціною, що в десятки разів перевищує витрати на закупівлю і переробку сировини.
Аналізуючи пріоритети розвитку експортного сектору, слід насамперед звернути увагу на галузі, де вже сьогодні техніка і технологія досягають світового рівня. Це високотехнічні, наукомісткі галузі машинобудування, зокрема виробництво верстатів, літаків, приладів, побутової техніки, порошкова металургія, електрозварювальне виробництво. За оцінками американських експертів, наприклад, український машинобудівний комплекс за експортними можливостями посідає 11-те місце у світі.
Друга група пріоритетних галузей експорту — агропромисловий комплекс, зорієнтований на країни СНД та країни, що розвиваються.
Патентно-ліцензійна торгівля, ноу-хау, інжиніринг, різноманітні послуги, особливо туризм, можуть стати третім пріоритетним напрямом формування експортного сектору. Так, за рахунок розвитку туризму деякі країни одержують значну частину валютних надходжень. Останнім часом туризм в Україні розвивається однобічно — переважно виїзний. Водночас Польща щорічно одержує від туризму понад 5 млрд дол., США — третину всіх експортних надходжень.
Видобувна і металургійна галузі — четвертий пріоритетний блок, п'ятим можуть стати транзитні перевезення вантажів.
Не менш важливим фактором активізації зовнішньоекономічної діяльності України є залучення іноземних інвестицій. Однак нестабільність економічної ситуації, недосконалість чинного законодавства негативно впливають на інвестиційний клімат в Україні та стримують іноземних інвесторів від значних вкладень коштів у нашу економіку. У зв'язку з цим спостерігається тенденція зниження обсягів іноземних інвестицій.
Деякі інвестори, котрі зареєстрували великі обсяги інвестицій, призупинили їх внесення. Наприклад, фірмою "Макулан" зареєстровано 260 млн. дол. США, а фактично внесено 26 млн., СП "Тютюнова компанія" — відповідно 25 млн. і 5 млн. дол. США.
Переорієнтація України в зовнішньоторговельній діяльності на країни Заходу характерна і для зовнішньо-інвестиційних потоків в Україну. Так, якщо в 1992 р. 88 % загальної суми зовнішнього боргу припадало на країни колишнього СРСР і тільки 12 % — на інших кредиторів, то на початку XXI ст. це співвідношення становило близько 50 і 50 % відповідно. Найбільші інвестиції вкладені в економіку України партнерамизі США(22 % до загального обсягу), Німеччини (19), Великої Британії (7), Кіпру (6), Швейцарії (4 %).
Слід зазначити, що не дуже сприяв активізації інвестиційних вкладень зарубіжних фірм в економіку України прийнятий Верховною Радою Закон "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування", де вказано, що придбання іноземними інвесторами майнових прав на природні ресурси регулюється законодавством України, яке не дозволяє іноземним інвесторам мати майнові права на ці ресурси, в тому числі на головний — землю. Так, цим же Законом було внесено зміни до відповідних статей Декрету, що стосуються землі та земельних ділянок. Декретом Кабінету Міністрів було дозволено інвестиції у вигляді рухомого і нерухомого майна, у тому числі і землі, а також у формі придбання земельних ділянок. Саме слова "землі" та "земельних ділянок" цим Законом України було виключено з тексту Декрету. Загалом, для нашої держави характерне систематичне внесення змін, інколи істотних, до чинних документів, які регулюють іноземне інвестування. Така нестабільність найбільше стримує іноземного інвестора.
Важливим кроком в активізації інвестиційної діяльності в Україні є створення й діяльність фінансово-промислових груп. Конкретний механізм таких міждержавних господарських структур повинен закріплюватися у міжурядових угодах з метою надання режиму найбільшого сприяння при виробництві товарів, наданні послуг, встановленні оптимальної структури управління й уникнення подвійного оподаткування прибутку. Прикладом може бути підписана з Росією міжурядова Угода про принципи створення 60 українсько-російських промислових груп, таких як "Укрнафта", "ТаНаКо" — Транснаціональна алюмінієва компанія, "Міжнародні авіамотори", "Корпорація Антонов — Туполев" та ін.
Однак з набуттям досвіду зовнішньоекономічної діяльності почали накопичуватись і проблеми. З надзвичайною гостротою, наприклад, постала проблема повернення в Україну валютних доходів від зовнішньоекономічної діяльності. Перебування цих валютних цінностей за кордоном вважається незаконним передусім тому, що відповідно до нашого законодавства іноземна валюта може вивозитися, зберігатися та використовуватися за межами України тільки з дозволу Національного банку України. Це стосується валютних коштів, вивезених за межі
України у вигляді товарів, робіт, послуг згідно із зовнішньоторговельними контрактами, еквівалент вартості яких (тобто саме валюта) не надійшов до України. Таким чином, названі інвалютні кошти фактично працюють на економіку інших держав.
Тим часом ці кошти можуть бути спрямовані на інвестування пріоритетних галузей національної економіки, швидкого її виходу на міжнародний конкурентний простір, формування стабілізаційного фонду національної грошової одиниці та вирішення інших першочергових завдань. Головна проблема полягає в тому, що вилучені таким чином кошти не були оподатковані в Україні, і, як наслідок, держава прямо втрачає велику кількість бюджетних надходжень, так гостро необхідних для вирішення значного масиву соціальних питань.
Відплив з України значних валютних коштів реально відбувається у все зростаючих масштабах і не є секретом для офіційної статистики. Однак, штучно занижуючи обсяги експорту та імпорту, тодішнє Міністерство статистики України мимоволі приховувало реальні обсяги такого відпливу. Так, зіставляючи дані офіційної статистики з опублікованими в бюлетені Європейського центру макроекономічного аналізу, який видається на Заході, відомий український економіст, колишній директор Інституту економіки Національної академії наук України, академік HAH України І.І. Лукінов виявив досить дивну розбіжність між цифрами, які гласно обертаються в нашій країні, та тими, які потрапляють у зазначений центр і взагалі за межі держави. Особливий інтерес викликають розбіжності в даних про зовнішньоторговельний оборот України, адже йдеться про валюту, якої в нас катастрофічно не вистачає, щоб вчасно розрахуватися за газ, нафту та інші товари, що надходять з-за кордону (табл. 18.1).
Як видно з табл. 18.1, у всіх країнах, за винятком Великої Британії, українські дані щодо екс-
Таблиця 18.1. Українські дані власного експорту і дані статистики країн-партнерів, млн. дол. США
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина IX. ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
