• опціон "пут" — право продати валюту для захисту від її потенційного знецінення, або в розрахунку на її потенційне знецінення;
• опціон "кол" — право купити валюту для захисту від потенційного її подорожчання, або в розрахунку на потенційне підвищення її курсу.
Крім того, розрізняють також:
• європейські валютні опціони — опціони, які можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;
• американські валютні опціони, які дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.
Оскільки у випадку реалізації американських валютних опціонів продавець зазнає більш високого ризику, за них, як правило, сплачується і більш висока премія, ніж за європейські валютні опціони.
Основною характеристикою валютних опціонів е те, що його власнику надається вибір: або реалізувати опціон за наперед фіксованою ціною, або взагалі відмовитися від його виконання. Таким чином, у власника опціону є право, а не зобов'язання на здійснення певних дій, тому у валютних опціонах продається право на реалізацію валютної операції, а отримується конкретна валюта.
Покупця валютного опціону приваблює те, що:
• валютний опціон забезпечує повний захист від несприятливого руху валютного курсу;
• покупець виграє від сприятливої зміни валютного курсу;
• володіння опціонним валютним контрактом дає можливість гнучкого реагування у випадку невизначеності майбутніх зобов'язань.
Отже, на відміну від ф'ючерсних контрактів, валютні опціони дають можливість обмежити ризик, пов'язаний з несприятливим розвитком курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на одержання прибутку у випадку їх сприятливого розвитку. Саме тому валютні опціони, будучи відносно новим інструментом валютного ринку, набули сьогодні значного поширення на валютних ринках світу.
Особливою формою валютних операцій є валютний арбітраж, оскільки він, будучи основною операцією в роботі дилерів комерційних банків, використовується і небанківськими учасниками валютного ринку.
Валютний арбітраж — це операції з валютами з метою отримання прибутку шляхом використання у визначений момент часу дійсних на фінансових ринках розривів між курсами і процентними ставками за касовими і строковими операціями. Основний принцип валютного арбітражу — купити той чи інший фінансовий актив дешевше і продати його дорожче.
Це пов'язано з відхиленнями валютного курсу на валютних ринках, яке визначається величиною операційних витрат на перевід певної валюти з одного валютного ринку на інший. Таким чином, курс американського долара, наприклад, у Нью-Йорку відрізняється від курсу цього ж долара в Токіо на величину операційних витрат, пов'язаних з переведенням долара із Нью-Йорка в Токіо. У випадку, якщо курси валют відрізняються на величину, більшу, ніж величина операційних витрат, виникає можливість гри на курсових різницях, яка і отримала назву валютного арбітражу.
Розрізняють часовий і просторовий (локальний) валютний арбітраж.
Часовий валютний арбітраж — це валютна операція з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі.
Просторовий (локальний) валютний арбітраж передбачає одержання доходу за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіально віддалених ринках.
Кожний з них у свою чергу може бути простим і складним (крос-курсовим). Простий арбітраж виконується з двома валютами, складний (крос-курсовий) — з трьома і більше валютами.
Слід підкреслити, що арбітражні операції мають велике економічне значення для всього фінансового ринку, оскільки втручання арбітражерів дозволяє забезпечити взаємозв'язок курсів валют і регулювання ринку, що сприяє тимчасовому вирівнюванню курсів на різних ринках, стиранню різних кон'юнктурних стрибків, підвищуючи стійкість валютного ринку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні валютно-фінансові відносини» автора Боринець С.Я. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Операції на девізних ринках“ на сторінці 4. Приємного читання.
