Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.

Філософія. Шпаргалки КНЕУ

Поняття сенс історії характеризує діяльність людей, сповнених свідомістю, допускає почуття соціальної відповідальності кожного члена суспільства, необхідність свідомості місця і ролі в соціальних умовах, спільність переживання за майбутнє людства. Ніяке знання історичних фактів, доступних історику, не може розкрити людям сенс буття людини, а цінність людей, людини для історії, оскільки сенс лежить у сфері не тільки сущого, але й належного, і не може бути осягнутий розумом, що звик оперувати одними лише фактами. Головне запитання - ким люди є в історії і чим історія є для сучасності, тобто в чому людська цінність історії. Ідея прогресу й ідея кінця історії не вигадані філософами, а виникають як стихійно панівний умонастрій епохи і лише потім одержують ідейне оформлення у філософських текстах. Ніякими посиланнями на факти, відомі історичній науці, не можна довести правомірність руху ні в ту, ні в іншу сторону, як і не можна упевнитися в самій наявності руху. Фукуяма: сенс історії - побудова оптимальної форми суспільного розвитку - ліберальної демократії. Ясперс: сенс історії - ф. віра, яка об'єднує людей у світі через усвідомлення ними спільної долі за допомогою комунікації. Ф. віра стає атрибутом існування людини з моменту її самоусвідомлення, доручення до культури та моралі з моменту постановки людиною питання про сенс свого існування. Іст. розвиток має сенс тоді, коли сприяє саморозвитку та утвердженню самоцінності людини. Сенс історії - це утвердження та реалізація людської сутності, самореалізація людини як вільної істоти.

Історичні закони. Єдність та різноманітність історичного процесу.

Між подіями історії теж існують певні об'єктивно обумовлені залежності, котрі ніяка свобода волі не може змінити. Подібні залежності - це закони історії. Отже, в історії є свої закони. Однак ці закони характеризуються деякими важливими особливостями.

• 1. Необхідно враховувати, що на розвиток подій в історії індивідуальні та неповторні обставини здійснюють більший вплив, ніж у природі. Такі обставини є випадковими, тобто не мають однозначної необхідної обумовленості.

• 2. Необхідно взяти до уваги, що історичні процеси, на відміну від природних, відбуваються не "самі собою", незалежно від людей. Історія твориться не богами або якимись невідомими силами - її творять люди.

Звідси випливає принципова особливість законів історії: необхідною умовою їх дії є свідома діяльність людей. Закони історії зумовлюють "множинність можливостей", які можуть по-різному реалізуватися, або зовсім не реалізуватися. "Множинність можливостей" не має фіксованих, незмінних меж; нові ідеї та проекти суспільної перебудови, що знайшли підтримку в суспільстві, можуть сприяти появі нових можливостей. Залежність результатів дії законів історії від свідомості й волі дійових осіб призводить до того, що ці закони намічають лише загальну тенденцію щодо розвитку соціальних процесів у деякому напрямку або ймовірний вектор суспільного розвитку. Прояви єдності історичного процесу різноманітні: встановлення ек. пріоритетів і інших перетинів поміж країнами, розвиток товарно-грошових відносин, що стимулює рухливість населення, консолідацію народностей, зростання міст. Чинниками інтеграції виступають машинна техніка, транспорт, наука, освіту, обміну інформацією і культурними цінностями Реальна історія протікає водночас у конкретних різноманітних формах. Однією з джерел різноманіття є нерівномірність історичного поступу. На одній й тій же економічній і схожій природній основі нерідко функціонують дуже різнія способи життєдіяльності, культури, надбудовні форми. Єдність і розмаїття не діють роз'єднано. Єдність людського роду, загальна спрямованість історичного процесу узгоджується з збереженням самобутності етносів, розмаїттям шляхів розвитку всесвітньої історії, наявністю можливостей історичного вибору.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія. Шпаргалки КНЕУ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Світогляд: його сутність і структура

  • Філософія і світогляд: сутність і співвідношення

  • Історичні передумови виникнення та розвитку філософії.

  • Філософія: основні теми дослідження. "Вічні" філософські питання.

  • Філософській світогляд: його роль у житті особи та суспільства.

  • Роль та призначення філософії в історії та сучасному світі.

  • Філософія Давньої Індії: культурно-історичні передумови та етапи становлення.

  • Неортодоксальні школи Давньої Індії та їх філософські ідеї.

  • Онтологія та етика Даосизму.

  • Давньогрецька атомістична теорія.

  • Сенс платонівського міфу про печеру.

  • Етичні вчення стоїків та епікурейців: порівняльна характеристика.

  • Особливості філософського пізнання в епоху Середньовіччя

  • Проблема співвідношення віри та знання в середньовічній філософії.

  • Схоластика (основні проблеми філософського вчення Фоми Аквінського).

  • Соціальні утопії епохи Відродження (Т.Мор, Т.Кампанела).

  • Світоглядне значення природничо-наукових поглядів М.Коперника, Г.Галілея.

  • Спільні та відмінні риси в методології емпіризму та раціоналізму Нового часу.

  • Розуміння досвіду в сенсуалістичній концепції Дж.Локка.

  • Розвиток вчення про субстанцію в концепціях Р.Декарта, Б.Спінози, Г.Лейбніца.

  • Філософія епохи Просвітництва: людина і суспільство

  • Матеріалізм епохи Просвітництва (Д.Дідро, Ж.Ламетрі, П.Гольбах).

  • Діалектика становлення Абсолютної ідеї в філософії Г.В.Ф.Гегеля.

  • Філософія марксизму. Основні принципи, законі та категорії діалектичного матеріалізму.

  • "Філософія життя" Ф.Ніцше: основні ідеї та поняття.

  • Філософія атеїстичного екзистенціалізму: основні теми і проблеми (Ж.-П.Сартр, А.Камю).

  • Філософія неотомізму: розвиток філософської традиції (Е.Жільсон, Ж.Марітен, К.Войтило).

  • Філософія постмодернізму: деконструкція людини і культури (Ж. Дерріда)

  • Філософія в Києво-Могилянській академії у 2 пол. 17 - 18 ст.

  • Соціально-філософські погляди Г.С.Сковороди: ідея "сродної праці"

  • "Філософія серця" П. Д. Юркевича

  • Соціально-політичні погляди В. Липинського та Д. Донцова: порівняльна характеристика.

  • Сучасна українська філософія: ключова проблематика та стрижневі ідеї.

  • Основні категорії філософської онтології: буття, суще, сутність, існування.

  • Основні форми буття та їх взаємозв'язок.

  • Поняття "матерії" в історії філософії.

  • Основні властивості простору й часу: субстанційна та реляційна концепції.

  • Альтернативи теорії діалектики (метафізика, неокласичні моделі діалектики, концепція глобального еволюціонізму)

  • Структура свідомості (сфери та рівні).

  • Пізнання як предмет філософського аналізу (пізнаваність світу, структура та закономірності процесу пізнання).

  • Основні підходи до проблеми пізнання: гносеологічний оптимізм, агностицизм, скептицизм.

  • Наукове пізнання: структура та функції.

  • Методи і форми теоретичного рівня наукового пізнання.

  • Методологічне забезпечення сучасних економ. досліджень.

  • Сутність людини як предмет філософської антропології.

  • Особистість і суспільство: соціальні ролі особистості.

  • Парадокси свободи: філософський аналіз.

  • Творчі здібності людини: умови розвитку, можливості, межі.

  • Структура суспільства. Сфери суспільного життя та їх взаємозв'язок.

  • Роль суспільства у перетворенні та відтворенні природи.

  • Роль матеріального виробництва в існуванні та розвитку суспільства.

  • Мораль та моральність: сутність і функції.

  • Глобалізація як визначальний феномен сучасності: сутність, можливі сценарії. Необхідність планетарного мислення.

  • Екологічні проблеми сучасності.

  • Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
  • Предмет філософії історії, сутність історичного процесу.

  • Спрямованість історичного процесу. Критерії суспільного розвитку.

  • Особливості філософського розуміння культури.

  • Співвідношення культури і цивілізації в концепціях О.Шпенглера та М.Бердяєва.

  • Специфіка формаційного та цивілізаційного підходів до проблем духовності.

  • Філософія економіки: предмет дослідження, методи та завдання.