Суспільство умовно можна поділити на чотири сфери:
Економічна сфера. Серцевиною цієї сфери є матеріальне виробництво. В процесі матеріального виробництва люди відтворюють умови свого буття, виробляють засоби, необхідні для задоволення своїх потреб. Потреби завжди є рушійною силою і джерелом реальних суспільних відносин. Вони спонукають людину до практичних дій, кінцевою метою яких є задоволення цих потреб.
Соціальна сфера - це складна система зв'язків між різними елементами суспільства - етнічними, класовими, іншими спільностями людей. Соціальна структура - це спосіб закономірних зв'язків між елементами суспільства на певному етапі його розвитку.
Політична сфера. З появою економічної й соціальної нерівності структура суспільного життя ускладнюється. Формується сфера політичного життя суспільства, зміст якої віддзеркалюється в політичній системі.
Зі всіх сфер суспільного життя найскладнішою, але водночас і найважливішою для існування соціальних явищ і процесів виявляється духовне життя суспільства, оскільки саме тут виробляються, закріпляються, вдосконалюються та передаються від покоління до покоління ті предметні, смислові та ціннісні орієнтири, які необхідні і для життя суспільства, і для життя окремої людини.
В основі взаємодії цих сфер лежить діяльність, як специфічна форма активного ставлення людини до навколишнього світу, змістом якої є його цілеспрямована зміна й перетворення. Діяльність є основою єдності матеріального й духовного в житті людей. Діяльність - це джерело суспільного прогресу і вона виступає як предметно-енергетичний та інформаційний зв'язок у системі взаємовідносин між сферами суспільного життя.
Гармонійна взаємодія між сферами суспільного життя забезпечує цілісність суспільства.
Природа як передумова виникнення й розвитку людського суспільства.
Поняття "природа" вживається у двох значеннях. У широкому розумінні природа - синонім Всесвіту, охоплює і суспільство, і навколишній світ у всій багатоманітності своїх проявів. У вузькому розумінні природа - це частина світу, яка протистоїть сусп. і взаємодіє з ним, це природне явище, в якому живе суспільство.
Природа первинна. На певному етапі еволюції з'являється органічна матерія, біологічна форма руху. З виникненням життя сформувалась частина планети Земля, тобто сфера взаємодії живої і неживої матерії. Людина - частина природи. Людина живе в межах тонкої оболонки Землі, як географічного середовища. Розрізняють природу натуральну (це природа з якою людина не вступила в взаємодію) та "олюднену" природу, де особливо виділяють ноосферу (це природа, яка зазнала змін в результаті людської праці та розвивається під впливом людського розуму, науки).
Природа є необхідною умовою матеріального життя сусп. Єдність сусп. і природи обумовлюється процесом матеріального виробництва. Природа існувала і далі може існувати без сусп. А сусп. без природи існувати не може.
Природа, людина і сусп. - специфічні частини матеріального світу. Ф.Енгельс ц "Діалектиці природи" зазначав, що зовнішній світ є або природа, або суспільство.
В процесі виробництва між сусп. і природою відбувається обмін речовиною, енергією і інформацією. Існує не тільки фізичний, але й духовний зв'язок людини з природою. Його проявом є пізнавальне ставлення, яке реалізується через природні науки, оціночне ставлення, яке виражається з допомогою понять блага, краси та ін.
Отже, можна зробити висновок, що природа була передумовою виникнення суспільства, тому людство повинне брати на себе відповідальність за збереження природи, якій вона досить часто завдає великої шкоди.
Роль суспільства у перетворенні та відтворенні природи.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія. Шпаргалки КНЕУ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура суспільства. Сфери суспільного життя та їх взаємозв'язок.“ на сторінці 1. Приємного читання.
