Діалектика як певна філософська концепція, методологія, має багато визначень, котрі дають уявлення про її зміст. Я поведу мову про три найважливіші виміри діалектики: про діалектику як теорію розвитку, як логіку і теорію пізнання.
Почнемо з метафізики - антиподу діалектики як теорії розвитку. Метафізика - це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу). В значенні "анти діалектика" термін "метафізика" запровадив Гегель. З розвитком науки метафізика виявила свою недостатність і поступилась діалектиці як більш сучасному методу пізнання, усвідомлення дійсності. Метафізика і діалектика є протилежними за рядом важливих, фундаментальних начал, а саме: джерелом розвитку, руху та змін; розумінням зв'язку старого і нового; за стилем мислення.
Альтернативами діалектики є також софістика і електика. Софістика за багатьма своїми ознаками наближається до метафізики. Софістика ґрунтується на неправильному виборі вихідних положень, на абсолютизації того чи іншого визначення, на змішувані суттєвого з несуттєвим, на хибних доведеннях, на використанні різних значень одного і того ж слова. Еклектика - це алогічна концепція, що ґрунтується на свавільному виборі координат; на випадковому поєднанні різних сторін речей; на ігноруванні їхніх суттєвих відмінностей. Еклектика - це ніби "мішанина", тому вона не є ні теорією розвитку, ні теорією пізнання, ні методом, ні світоглядом.
До альтернатив діалектики відносять також догматизм і релятивізм. Догматизм - антиісторичний, абстрактний спосіб розгляду теоретичних і практичних проблем, коли при вирішенні їх не враховуються ні обставини місця, ні обставини часу. Релятивізм - теоретико-пізнавальна концепція, котра виходить з однобічного з'ясування суті істини, перебільшення моменту її відносності, тобто інтерпретації результатів процесу пізнання. Догматизм ґрунтується на перебільшенні значення абсолютної істини, ігноруючи момент її конкретності; Релятивізм, навпаки, перебільшує значення відносної істини, відкидаючи момент її абсолютності.
Концепція глобального еволюціонізму, що формується в сучасній науці та філософії:
• o характеризує взаємозв'язок систем, які само організовуються та є різного ступеня складності і пояснює генезис нових структур у них;
• o розглядає в діалектичному взаємозв'язку соціальну, живу і неживу матерію;
• o створює основу для розгляду людини як об'єкта космічної еволюції, закономірного і природного етапу у розвитку нашого всесвіту, відповідального за стан світу, у який він "занурений";
• o є основою синтезу знань у сучасної постнеокласичної науки
Походження та сутність свідомості.
Перші уявлення про свідомість виникли в стародавні часи. Самоспостереження привело людей до висновку, що в їх головах відбуваються процеси, які відрізняються від процесів у навколишньому середовищі.
Об'єктивні ідеалісти (Платон, Г. Гегель) розглядали свідомість як духовну субстанцію, що існує поза і до матеріальних речей; зовнішній світ, на їх думку, визначається світом ідей, абсолютним духом, світовим розумом або волею, які утворюють внутрішню сутність предметів, що чуттєво сприймаються.
Суб'єктивні ідеалісти (Д. Берклі, Е. Мах, Д. Юм) виходили з абсолютної несумісності матерії і свідомості, але вважали справжньою реальністю лише відчуття людини; Речі, на їх думку, становлять вторинне буття, похідне від відчуттів.
Матеріалісти минулого в дискусіях з ідеалістами відкидали ідею про надприродний характер свідомості та її субстанціальність і доводили, що джерело свідомості міститься в матерії.
Тривалі дослідження свідомості засвідчили, що вона є єдністю психічних процесів, задіяних в осмисленні людиною об'єктивного світу і власного буття. Сучасна наука довела, що свідомість існувала не завжди, вона є властивістю матерії, яка виникла в процесі історичного розвитку та ускладнення її форм.
Сучасна матеріалістична філософія розглядає свідомість як ступінь у розвитку властивості відображення, пов'язану з виникненням людського суспільства.
Питання про походження свідомості - це питання про те, як у процесі переходу від неживої матерії до живої і від неї до мислячої пасивне відображення перетворилося на активне, вибіркове, і як на засадах останнього розвинулася здатність мислити.
Отже, свідомість - найвища, притаманна тільки людям і пов`язана з мовою функція мозку, яка полягає в узагальненому і цілеспрямованому відображенні дійсності, в попередній уявній побудові дій і передбаченні їх результатів, в розумному регулюванні і самоконтролю поведінки людини. Вона не тільки відображає, а й творить світ на основі практичної діяльності.
Сутність свідомості багатоаспектна, її онтологічний аспект полягає в тому, що свідомість похідна від матерії як за джерелом, так і за способами і формами функціонування. Гносеологічний аспект - у тому, що свідомість є вищою формою відображення, суб'єктивним образом об'єктивного світу. Природничо-науковий аспект - у тому, що свідомість є властивістю головного мозку людини.
Структура свідомості (сфери та рівні).
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія. Шпаргалки КНЕУ» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Альтернативи теорії діалектики (метафізика, неокласичні моделі діалектики, концепція глобального еволюціонізму)“ на сторінці 1. Приємного читання.
