Розділ «1. ПРАВОСУДДЯ ЯК ОБ’ЄКТ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ»

У цій частині дослідження висвітлюють філософсько-правові основи дослідження правосуддя. Зокрема, для виконання цього завдання пропонується розглянути стан наукової розробки проблеми, зокрема розглянути об’єкт і проблематику дослідження правосуддя в юридичній науці. В цьому зв’язку далі окремо (в додатку до монографії) подається огляд результатів дослідження проблематики в межах певних спеціальностей юридичної науки, зокрема Викладаються джерельні основи дослідження. України. Зрештою, філософія правосуддя подається як напрям філософії права. Підсумовують виклад розділу висновки.

1.1. Об’єкт і проблематика філософсько-правового аналізу правосуддя

Вступні зауваги. Розпочнемо з «правосуддя»: зі з’ясування того, яке явище позначає слово «правосуддя».

Чи не найпростіший та водночас науковий спосіб для цього - звернення до етимології відповідного слова. Найпростіший - оскільки він вказує (точніше повинен вказувати) на те явище, яке позначалося відповідним словом; науковий - оскільки етимологія, як відзначав давньоримський граматик Варрон є наука, яка встановлює «чому і від чого з'явилися слова» («етимологія» - від грецьких слів, що означають «наука» чи вчення про «справжнє значення слова»).

Отож, етимологія слова «правосуддя» видається процесом, що відображає позначення явища, опис його сутності одним словом.

Зокрема ж звернімося до енциклопедичних, науково обґрунтованих, визначень правосуддя. Відтак, етимологічні визначення правосуддя й слугуватимуть основою для подальшого критичного філософсько-правового осмислення явища правосуддя в цьому дослідженні.

Етимологія слова «правосуддя». В українському мовознавстві стверджується: слово правосуддя - це запозичення «з церковнослов’янської мови; церковнослов’янське правосждиіє, утворене з основ прикметника правь «правий, правильний, справедливий» та іменника сждъ»[3].« Відповідно етимологія слова правосуддя - правильно, справедливо робити, говорити, судити. Якщо пов’язувати ці смисли з явищами, що позначають зазначені слова (слово), то правосуддя в «судовому контексті» може означати «правильний, справедливий суд» чи «суд за правом», «суд за справедливістю». На користь такого розуміння свідчить і те, що в літературі нерідко «правосуддя» тлумачиться як «право судити»[4].

Зазначене тлумачення видається виправданим як етимологічно, так і герменевтично, творить певний смисл, що обґрунтовує й зміст інших загальнонаукових підходів до розуміння правосуддя. Так, розуміння правосуддя як «суду за правом» подає водночас опис явища, вирізняє його певний атрибут (атрибути «суду» та «права») та вказує на певну сутнісну характеристику.

Зважаючи на викладене, як може бути виражено сутність явища правосуддя?

Щоби встановити це, звернімося до етимологічного зв'язку слів право і справедливість: він доводиться як в (українському) мовознавстві, так і в правознавстві. Це дає підстави пов’язувати їх як термінологічно, в розумінні називання (зокрема «правоназивання як закріплення за певним мовним знаком поняття про право»[5]), так і в розумінні смислів тих явищ, які відображають відповідні слова.

Виявляється, що, як етимологія, так і герменевтика слова «право» істотно багатозначна. Так, одне дисертаційне герменевтичне дослідження більше 50-ти мов світу виявляє з-поміж основних соціальних явищ, котрі історично початково відображалися терміно-поняттям «право», такі, як справедливість, свобода, настанова на певну поведінку, спрямованість людської поведінки у бік справедливості, баланс («зважування») інтересів[6]. Це дослідження загалом виявляє як багатозначність слова право, так і численність явищ, які цим словом називаються.

У цьому зв’язку ми виходимо на найфундаментальнішу проблему юридичної науки. Йдеться про з’ясування змісту явища, позначуваного словом «право», яке відбувається при з’ясуванні змісту праворозуміння[7].

У цьому зв’язку потрібна конкретизація. Відтак наступним кроком звернемося до з’ясування змісту слова «правосуддя» як до фахового слова - терміну, що має спеціальний зміст, котрий виявляє певне, часом загальноприйняте в науковому середовищі, розуміння зазначеного явища.

Перед тим, як це зробити, звернімо увагу на підстави стверджувати таке: фаховий термін «правосуддя» є відносно новим у науковому та практичному правовому вживанні (принаймні, слов’янськими мовами). Зокрема, він не вживається або не поширений в юридичній літературі початку ХХ століття, зокрема як царсько-російській, так і радянській. Так, в одній з праць 1923-1924 року віднаходимо термін «правосуд» (точніше, «ідея правосуду»)[8], під яким можна розуміти судове здійснення ідеї права. Інший приклад - «Судовий устав 1864 року», де цей термін вживається, проте лише один раз[9], в розумінні доступу до суду. Водночас стверджується, що зазначені «Устави» відповідають меті встановити суд «скорый, правый, милостивый и равный»[10].

Відзначимо й етимологічний та смисловий зв'язок між словами «правосуддя», «справедливість» і «юстиція».

Як відзначається в «Этимологическом словаре русского языка» (А. В. Семенов, 2003), слово «юстиція» (французьке - justice (правосуддя), голландське - justitie, латинське - justitia (справедливість, правосуддя, сукупність законів)) у російській мові відоме з початку XVIII ст. При цьому старе значення кардинально відрізняється від нового. Якщо спочатку слово означало «страта», «шибениця», то згодом воно набуло значення «судочинство», «правосуддя». Слово прийшло зі західноєвропейських мов, зокрема, з французької чи німецької. Зрештою, слово походить від латинського justitia. Не виключено, що російське «юстиція» сходить безпосередньо до латинської, хоча ця версія менш доказова[11].

В англійській мові слово justice позначає також «справедливість», «правосуддя» та «юстицію»; при цьому існують й інші слова, синонімічні значенню нашого слова «справедливість»: fairness - справедливість як «чесність», equity - справедливість від equality - «рівність», rightness із коренем right - «правота», «правильність», від нього ж утворено поняття righteousness - «праведність»[12].

И у німецькій мові одне слово може передавати два значення: Gerechtigkeit позначає водночас «справедливість» і «правосуддя», а слово Justiz - «юстиція», «правосуддя»[13].

У східних мовах також прослідковується чіткий зв'язок між поняттями правосуддя та справедливість (так у вислові «вводити правосуддя» або «правильність» («випрямлення») міститься слово «адала» - дієслово, що походить від того самого кореня, що і займає нас слово «справедливість»)[14].