Розділ 6 ПІЗНАВАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

Специфіка дії об'єктивних законів у природі та суспільстві зумовлює відмінність характеру передбачення у цих сферах реальності. Передбачення у природі здійснюється точніше, ніж у суспільному житті. Великий російський вчений Д.І. Менделєєв на підставі відкритого ним періодичного закону хімічних елементів передбачив існування і навіть низку властивостей деяких елементів (галію, германію, скандію та ін.), які були відкриті пізніше. У суспільному житті передбачення не може бути таким точним, воно здатне встановити лише основні тенденції тих чи інших процесів.

Поряд із законами важливим засобом наукового передбачення є категорії філософії. Наприклад" категорії причини і наслідку вказують на органічний зв'язок і часову послідовність подій і явищ: причина завжди випереджає наслідок, а наслідок настає після причини. Причиново-наслідковий зв'язок виражає також необхідність здійснення подій. Якщо є причина, то за певних умов наслідок настане обов'язково. Отже, для передбачення будь-якогo явища необхідно знати причини, що його породжують.

У процесі передбачення вирішується багато різних за масштабом і складністю проблем. Логічну структуру наукового передбачення можна уявити так:

• визначення проблеми передбачення;

• прогнозування (висунення прогнозів щодо розв'язання конкретних завдань у межах загальної проблеми передбачення);

• складання плану прогностичної діяльності на основі прогнозів;

• обґрунтування істинності, достовірності прогнозів і підтвердження їх практикою, наскільки це можливо.

Отже, прогнозування вирішує вужчі завдання науково-теоретичного та практичного характеру, ніж передбачення. Прогнозування є складовою наукового передбачення. Його мета полягає у визначенні перспективних, імовірних даних про можливі напрями і тенденції розвитку явища, яке цікавить дослідника.

За часом випередження прогнози поділяються на короткострокові (до 5 років), середньострокові (10 років) та довгострокові (більше 10 років). Діапазон випередження залежить від багатьох чинників: вихідних даних, методологічних засад і характеру методики, ступеня складності процесу, що аналізується, і т. ін. Чим більший термін випередження, тим ціннішим за інших однакових умов буде прогноз.

Результат прогнозу може охоплювати очікуване явище або цілком, або частково. Це називають повнотою прогнозування, відповідно до якої прогнози поділяють на часткові і загальні, проблемні і комплексні.

У процесі прогнозування використовують різні методи. їх можна поєднати в декілька основних груп.

Екстраполяційні методи спираються на емпірично зафіксовані закони, тобто на об'єктивні, стійкі явища, що повторюються. Емпіричне знання не може бути здобуте і, звичайно, використане для реалізації прогностичних висновків без наявності певної теорії або її фрагментів.

Із позиції прогнозування використання будь-якого теоретичного закону можливе лише за умови з'ясування обставин, що супроводжують його реалізацію, тобто за наявності набору емпіричних даних. Об'сктивпо с відмінність між теоретичним та емпіричним знанням, що дає можливість використовувати його як критерій класифікації методів прогнозування.

Широко в прогнозуванні застосовується інтуїція. У цьому виді наукової діяльності вона виявляється як здібність людини мисленнєво охопити існуюче ще до отримання результатів його дослідження.

Найпростішим методом прогнозування є екстраполяція, яка базується на інтуїтивній впевненості у тому, що напрям, тенденції розвитку будуть сталими, незмінними на період прогнозування, але необхідно враховувати, що екстраполяція настільки відображає усталеність і повторюваність явищ та процесів, наскільки її елементи містяться у змісті інших методів прогнозування.

В основі методів моделювання та аналог^ лежить як емпіричне, так і теоретичне знання. Модель — це, як правило, або якийсь фрагмент теорії, або певний, достатньо вивчений об'єкт. Відношення аналогії (подібності) між оригіналом і моделлю встановлюються за допомогою гіпотези, яка має певну ймовірність.

Модельні методи прогнозування характеризуються великим розмаїттям форм. Серед них виокремлюють два основні методи моделювання соціальних процесів:

1) модельний експеримент, що базується на аналізі досвіду розвитку обмеженої соціальної системи;

2) інформаційне (комп'ютерне) моделювання.

Історична аналогія як метод мас обмежене застосування до передбачення майбутнього.