Розділ 5 БУТТЯ ТА ЙОГО СУБСТАНЦІЇ

Світ навколо нас змінюється; і якщо ти сам не змінюєшся, то місця тобі немає.

Р. Роллан

5.1. Форми буття.

5.2. Матерія: рух, простір та час — її властивості.

5.3. Свідомість, її сутність і походження.

5.4. Роль праці, мови та суспільного характеру життя у формуванні та розвитку свідомості.

5.5. Суспільна свідомість.

5.6. Діалектика та її альтернативи.

Ключові поняття. Буття. Об'єктивна реальність. Матерія. Рух. Простір. Час. Матеріальна єдність світу. Діалектика. Закон. Протилежність. Кількість. Якість. Протиріччя. Свідомість. Теорія відображення. Суспільна свідомість. Повсякденна свідомість. Теоретична свідомість. Суспільна психологія. Ідеологія. Система. Категорія. Заперечення. Міра.

Короткий зміст розділу. Онтологія (грец. суще і слово, поняття, вчення) — вчення про буття як таке; розділ філософії, в якому вивчаються фундаментальні принципи, загальні сутності і категорії сущого. Центральним у ньому є поняття "буття", що має значення всезагальності, характеризує впевненість людини в існуванні себе і навколишнього світу, є предметом філософствування упродовж усієї історії світової філософської думки. Засвоєння проблеми буття є необхідною умовою для вивчення інших питань філософії.

Проблема буття у філософії тлумачиться неоднозначно. Причина цього полягає головним чином у неадекватності вибору для її вивчення різними філософськими напрямами, течіями і школами субстанції (лат. тс, що лежить в основі) буття, тобто основи внутрішньої єдності всього різноманіття його речей, подій, явищ і процесів, за допомогою яких і через які воно існує. Ідеалістична філософія субстанцією буття визнає свідомість, матеріалістична — матерію. Такому філософському монізму (матеріалістичному та ідеалістичному) у вирішенні проблеми буття протистоїть філософський дуалізм, який наголошує на існуванні двох самостійних і незалежних субстанцій — матерії і свідомості. Мав місце в історії філософії і плюралістичний погляд на субстанцію. Отже, осмислення буття у філософській онтології відбувається через складне зіставляння різних поглядів, позицій, ціннісних орієнтацій філософів і дослідників.

5.1. Форми буття

5.2. Матерія: рух, простір та час — її властивості

Проблема матерії е внутрішнім стрижнем теоретичного змісту матеріалістичної філософії, а поняття матерії — квінтесенцією, альфою і омегою матеріалізму, центральною його ідеєю і категорією.

Термін "матерія" має латинське походження (лат. речовина). У широкому значенні — це субстанція, найглибша сутність світу, його фундамент. Згідно з матеріалістичною філософією, крім матерії в її різноманітних видах та формах, у світі нічого не існує. Навіть свідомість розглядається як властивість матеріального характеру, оскільки вона притаманна високоорганізованій матерії — мозку людини.

У вузькому розумінні матерія — це об'єктивна реальність, яка існує поза і незалежно від свідомості і відображається органами чуття. З її змісту вилучається все, що є продуктом діяльності психіки людини. Матерія розглядається як протилежність свідомості. З гносеологічного погляду так чинити можна, тому що в самій свідомості не існує, наприклад, ланів чи лісів, на які спрямовані органи чуття людини. У ній немає нічого речовинно-субстратного від цих об'єктів споглядання. У свідомості містяться лише ідеальні образи, копії ланів і лісів, завдяки чому фахівець може осмислено діяти, творити.

Поняття матерії — це найширша абстракція, категорія. Тому матерію взагалі неможливо бачити, сприймати дотиком, нюхати, пробувати на смак і т. ін. Те, що сприймають органи чуття людини, є певним видом матерії. Матерія не тотожна жодній з речей, хоча всі вони входять до її структури, а іноді, на рівні буденної свідомості, саме так і сприймаються.

Отже, головною ознакою матерії є те, що вона — об'єктивна реальність, яка існує незалежно від свідомості.

У сучасній філософії виокремлюють чотири етапи становлення категорії "матерія".