Розділ «ТЕМА 2. СТРУКТУРА БЮДЖЕТУ ДЕРЖАВИ ЯК ОБ'ЄКТА УПРАВЛІННЯ»

Бюджетний Кодекс передбачає можливість прийняття Державного бюджету України, а також бюджету АРК та міських бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом виключно у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету. Таким чином, законодавство встановлює виключний перелік бюджетів, що можуть бути прийняті з дефіцитом і межі повноважень органів державної та муніципальної влади. Так, у ст. 14 Бюджетного кодексу зазначено, що прийняття Державного бюджету України або бюджету Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 Кодексу.

Джерелами фінансування дефіциту бюджету згідно ст. 15 Бюджетного Кодексу визнаються: державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування із дотриманням умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до діючої бюджетної класифікації здійснення платежів на фінансування бюджетного дефіциту, в тому числі виконання державних боргових зобов'язань перед кредиторами щодо погашення основної суми боргу або погашення державних боргових зобов'язань у разі вступу в силу державних гарантій, реструктуризації, визнання боргу відображається у розділі НІ "Класифікація фінансування бюджету" та розподіляється за типом кредитора і за типом боргового зобов'язання.

Законами про Державний бюджет України затверджується фінансування Державного бюджету України лише за типом боргового зобов'язання, тобто, за коштами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту, і не затверджується фінансування Державного бюджету України за типом кредитора, тобто, за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань, що не відповідає статті 11 Бюджетного кодексу України. При цьому звітність про фактичне фінансування бюджету надається Держказначейством України як за типом боргового зобов'язання, так і за типом кредитора.

Отже, в Україні не створено цілісної системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування і погашення державного боргу.

Причини виникнення бюджетного дефіциту:

– розбалансованість та кризові явища у функціонуванні економіки;

– непослідовність в інвестиційній та інноваційній політиці держави;

– падіння доходів держави в умовах фінансової кризи;

– неефективність фінансово-кредитних зв'язків;

– політична криза;

– недосконалість законодавчої бази;

– нецільове та неефективне використання бюджетних коштів;

– інфляційні процеси в країні;

– зростання боргу (зовнішнього, внутрішнього);

– зростання обсягів тіньової економіки;

– низький рівень життя громадян;

– надзвичайні обставини тощо.

Основні класифікаційні ознаки видів бюджетного дефіциту наведені на рис. 2.8.

Показник рівня бюджетного дефіциту розраховується у відсотках до валового внутрішнього продукту, також може визначатися у відсотках від видатків державного бюджету. За методикою Міжнародного Валютного Фонду допустимий рівень бюджетного дефіциту для країн-боржників МВФ дорівнює 7-8 %. У світовій практиці припустимими рівнями бюджетного дефіциту вважаються наступні показники: 2-3 % від ВВП; 5 % від національного доходу та 10 % видатків державного бюджету .