Розділ «Тема 7. ПОДАТКИ ЯК ІМПЕРАТИВНА ДОМІНАНТА БЮДЖЕТУ»

При оподаткуванні заробітної плати цей податок нараховується роботодавцями щомісяця і сплачується до бюджету до моменту виплати зарплати платникові, якщо ж зарплата роботодавцем не виплачується (затримується її виплата), то нарахований на таку зарплату податок все одно має бути перерахований до бюджету протягом 30 днів після закінчення місяця. Податкові агенти зобов' язані нарахувати та перерахувати ПДФО до моменту виплати доходу згідно з умовами договору.

Платники податку на доходи - не підприємці зобов' язані подати декларацію до 1 травня року, що настає за звітним, а платники податку на доходи - підприємці - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року. Сума податкового зобов' язання, зазначена в поданій податковій декларації, має бути сплачена до 1 серпня року, що настає за звітним.

У нарахуванні та оподаткуванні окремих видів доходів, зокрема доходів від надання нерухомості в оренду, продажу або обміну рухомого та нерухомого майна, в отриманні інвестиційного прибутку, дивідендів, роялті, процентів, виграшів, призів, спадщини, подарунків тощо, є певні особливості.

Існують особливості і в оподаткуванні доходів, отриманих фізичною особою від здійснення незалежної професійної діяльності, а також від заняття підприємницькою діяльністю фізичними особами-підприємцями, які не обрали спрощеної системи оподаткування.

Узагальнюючи викладене вище, можна зробити висновок, що зміни в механізмі нарахування податку на доходи громадян суттєво не змінять ролі цього податку у формуванні доходів бюджету. Запровадження малопрогресивної шкали оподаткування не сприятиме збільшенню податкового навантаження на заможні верстви населення. Отже, потенціал податку на доходи як фіскального інструменту в цьому разі не буде реалізований. Необхідно впроваджувати жорстку прогресивну шкалу оподаткування.

7.3. Податки на внутрішню торгівлю і послуги та міжнародну торгівлю

До групи податків на внутрішню торгівлю і послуги та міжнародну торгівлю згідно з Бюджетною класифікацією належать три загальнодержавні податки: податок на додану вартість, акцизний податок і мито. За формою оподаткування ці податки належать до непрямих, оскільки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів, крім того, їх платники і їх носії - різні особи. Існує три види непрямих податків: акцизи (специфічні та універсальні), фіскальна монополія й мито. Нині в Україні стягуються акцизи і мито. ПДВ є універсальним акцизом, а акцизний податок - специфічним. За економічним змістом об' єкта оподаткування ці податки належать до групи податків на споживання.

Податки на споживання (непрямі податки) на відміну від податків на доходи (прямих податків) мають свої переваги і недоліки, що впливає на їх роль у формуванні доходів бюджету.

Основними перевагами податків на споживання є:

- більша ефективність з фіскальної точки зору, оскільки ними оподатковується споживання, яке є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж доходи та прибутки;

- від них важче ухилитись і досить легко контролювати їх сплату (в Україні ця теоретична перевага на практиці не реалізується);

- вони безпосередньо не впливають на процеси нагромадження;

- за допомогою специфічних акцизів можна впливати на структуру споживання.

Серед недоліків податків на товари та послуги (податків на споживання) виділяють:

- регресивність у соціальному аспекті, оскільки їх частка в доходах заможніших верств населення є більшою, ніж у доходах менш забезпечених громадян;

- досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення (особливо це стосується універсальних акцизів).

Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, за якими вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних ширшою базою оподаткування та універсальними ставками на всі групи товарів.

Перевагами універсальних акцизів порівняно зі специфічними є:

- широка база оподаткування, що забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів;

- менш складний механізм податкового контролю завдяки застосуванню універсальних ставок;