Розділ «Тема 2. БЮДЖЕТ ЯК ОСНОВНИЙ ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ДЕРЖАВИ»

На Концепцію соціально-економічного розвитку держави на середньострокову перспективу "проектується" Концепція бюджетної політики держави на цей період. Фінансовим відображенням урядової Програми соціально-економічного розвитку держави на середньострокову перспективу мають бути фінансовий баланс держави, який повинен відображати весь обсяг створених у державі фінансових ресурсів, і середньорічний бюджет. Ліміти бюджетних видатків, затверджені урядом у складі середньорічного бюджету, доводяться головним розпорядникам бюджетних коштів, які в підсумку розподіляються ними по бюджетних програмах.

Важливим чинником розвитку середньострокового бюджетного планування є координація і посилення взаємозв'язку в діяльності органів державної влади, особливо фінансових. Така взаємодія має передбачати обмін інформацією, забезпечення відповідності програм і заходів, що реалізуються міністерствами, цілям державної політики і розв'язанню тактичних завдань, що не суперечать завданням інших органів влади.

Отже, для реального розвитку середньострокового бюджетного планування необхідно: забезпечити тісну взаємоув'язку прогнозних і програмних документів, що кладуться в основу державної економічної і соціальної політики та середньострокового бюджетного планування; сформувати надійний, достовірний довгостроковий економічний і бюджетний прогноз; використати для бюджетного планування консервативний, виходячи з формалізованих критеріїв, макроекономічний прогноз з одночасним розширенням варіантів прогнозу для інформування бізнесу і міжнародного співтовариства; установити середньостроковий (на термін до 3-5 років) індикативний ліміт витрат по напрямах політики (по довгострокових цільових програмах), що створюють умови для реструктуризації за ініціативою відповідних відомств (адміністраторів програм) витрат і підвищення гнучкості у використанні бюджетних асигнувань для досягнення заявлених цілей; установити обмеження з ініціації законопроектів про внесення змін у закон про державний бюджет.

Основним інструментом підвищення ефективності бюджетних видатків як складової ефективності діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування має стати програмно-цільовий принцип управління діяльністю через створення умов для інтеграції стратегічних (політичних) цілей і всієї сукупності заходів для їх досягнення в рамках довгострокових цільових програм. Одним із основних інструментів програмно-цільового управління мають бути довгострокові цільові програми.

Загальними принципами розроблення і реалізації довгострокової цільової програми (ДЦП), як свідчить зарубіжний досвід1, мають бути:

- формування ДЦП відповідно до чітко визначеної довгострокової мети соціально-економічного розвитку й індикаторів їх досягнення;

- установлення для ДЦП, як правило, вимірних результатів двох типів: кінцевих результатів, що характеризують задоволення потреб зовнішніх споживачів, і безпосередніх, які показують обсяги і якість надання державних послуг, прогнозних за заданих зовнішніх умов;

- охоплення ДЦП всіх сфер діяльності органів виконавчої влади, а також інтеграція регулятивних і фінансових (бюджетних, податкових, митних, майнових, кредитних, боргових, валютних) інструментів;

- визначення органу виконавчої влади, що відповідає за реалізацію довгострокової цільової програми (досягнення кінцевих результатів);

- наділення органів виконавчої влади та їх посадовців, що здійснюють управління довгостроковими цільовими програмами, повноваженнями, необхідними й достатніми для досягнення цілей програм відповідно до принципів і вимог проектного управління;

- регулярне оцінювання ефективності реалізації довгострокових цільових програм з можливістю їх корегування або дострокового припинення, а також установлення відповідальності посадовців у разі неефективної реалізації програм.

Реалізація кожної довгострокової цільової програми в середньостроковій перспективі має забезпечуватися через формування і затвердження плану реалізації ДЦП (карти ДЦП), який містить перелік цілей, цільових індикаторів ДЦП, пріоритетних напрямів, завдань і заходів із зазначенням термінів їх виконання, а також фінансових коштів і їх джерел. Як методичну й організаційну основу для цього пропонується використовувати доповіді про результати й основні напрями діяльності органів виконавчої влади.

Перехід до середньострокового бюджетного планування тісно пов'язаний із підвищенням ролі й удосконаленням середньострокового і довгострокового фінансового планування в цілому в країні. З огляду на це необхідні розроблення і прогнозування показників балансу фінансових ресурсів і видатків держави як комплексного документа-прогнозу, в якому відображається обсяг створюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки. Баланс є складовою прогнозу економічного й соціального розвитку держави у прогнозованому періоді й відображає пропорції розподілу її валового внутрішнього продукту. Він є базою для прийняття управлінських рішень із питань підвищення ефективності використання всіх видів ресурсів, обґрунтування резервів зростання нагромаджень, залучення додаткових інвестиційних джерел, а також служить інформаційною й аналітичною основою для розроблення та обґрунтування фінансової політики держави.

Метою розроблення балансу фінансових ресурсів держави є:

- визначення розмірів фінансових ресурсів, що створюються в державі й можуть бути використані для здійснення заходів з економічного і соціального розвитку на прогнозний період, тобто її фінансових можливостей;

- установлення збалансованості доходів і витрат держави, а також обґрунтованості використання фінансових ресурсів на соціальні гарантії населенню, утримання невиробничої сфери, розвиток економіки, оборону й управління відповідно до прогнозу економічного і соціального розвитку держави;

- перевірка економічного обґрунтування розрахунків державного бюджету, балансу грошових доходів і витрат населення, платіжного балансу й інших фінансових балансів.

Досягнення цієї мети сприяє розробленню об'єктивно-реальних показників економічного і соціального розвитку, забезпеченню їх економічної обґрунтованості.

Охоплюючи повний обсяг ресурсів у цілому в державі, незалежно від того, у якій конкретній галузі вони утворилися і в якій використовуються, баланс фінансових ресурсів і витрат держави відображає їх загальну характеристику за джерелами і напрямами. Він показує фінансові можливості країни і є самостійним розрахунковим документом синтетичного характеру. Це дає змогу використовувати його показники як критерії для оцінювання ефективності економіки. Вони доповнюють загальний показник результативності суспільного виробництва - валовий внутрішній продукт на душу населення.

Необхідність додаткових показників для вимірювання ефективності суспільного виробництва зумовлена тим, що показники валового внутрішнього продукту не вичерпують всебічної оцінки рівня ефективності. Відомо, що свого часу в економічній літературі широко обговорювалося питання загального критерію ефективності суспільного виробництва. Однак досі економічна наука не має єдиного показника, який всебічно відображав би динаміку ефективності виробництва, та, мабуть, це і неможливо. Підсумкові результативні позиції балансу фінансових ресурсів і витрат держави й окремих видів доходів і видатків можуть стати доповненням до арсеналу показників, що використовуються для оцінювання ефективності суспільного виробництва.