Розділ «14.6. Дефіцит бюджету і державний борг як складові бюджетних ризиків»

- цільових значень та допустимих інтервалів відхилень від них на кінець відповідного бюджетного періоду;

- частки державного боргу в іноземній валюті в загальній сумі державного боргу (як складової управління валютним ризиком);

- частки державного боргу з плаваючими процентними ставками в загальній сумі державного боргу (як складової управління процентним ризиком);

- середньозваженого терміну погашення для внутрішнього і зовнішнього державного боргу (як складової управління ризиком рефінансування);

- показника рефіксації відсотків формула (9) у додатку до зазначеного Положення) (як складової управління ризиком рефінансування) з відповідним обґрунтуванням;

- запровадження на практиці і здійснення операцій активного управління державним боргом з відповідним обґрунтуванням;

- заходів з управління кредитним, рейтинговим, операційним ризиками та ризиком ліквідності з відповідним обґрунтуванням;

- інших питань у разі потреби.

Після закінчення бюджетного періоду Департаментом державного боргу формується Звіт про виконання програми управління державним боргом, який містить інформацію щодо:

- стану державного боргу на кінець звітного бюджетного періоду;

- ситуації та основних тенденцій на внутрішньому ринку державних цінних паперів і на світових ринках капіталу, суттєвих змін у макроекономічній ситуації, які мали місце у звітному бюджетному періоді;

- рівня ризиків станом на кінець звітного бюджетного

періоду;

- виконання запланованих заходів і досягнення показників, визначених у програмі управління державним боргом, причини та обґрунтування існуючих відхилень;

- інших питань у разі потреби.

Оцінювання рівня боргових ризиків здійснюється за допомогою таких показників: оцінка процентного ризику; оцінка ризику рефінансування; оцінка процентного ризику і ризику рефінансування; оцінка валютного ризику; оцінка ризику ліквідності; оцінка бюджетного ризику (відношення державного боргу до валового внутрішнього продукту і до доходів державного бюджету, динаміка такого відношення; відношення платежів з погашення і обслуговування державного боргу у відповідному бюджетному році до надходжень державного бюджету в цьому році; котирування дохідності єврооблігацій України, їх спред до еталонних цінних паперів, котирування свопів кредитного дефолту за суверенними зобов'язаннями України; інші макроекономічні показники).

Підсумовуючи, зазначимо, що основними напрямами вдосконалення боргового ризик-менеджменту в Україні є зменшення ризиків за допомогою: розроблення стратегії державних запозичень, яка дозволить досягти оптимального співвідношення між витратами і ризиками; та проведення операцій з активного управління державним боргом.

У першому аспекті моделювання різних стратегій державних запозичень включає1:

- формування різних співвідношень обсягів внутрішніх і зовнішніх запозичень. Таке співвідношення (через вплив на зміни у сумі та частці боргу в іноземній валюті) визначає рівень валютних ризиків, з одного боку, але у разі дешевших зовнішніх запозичень має своїм результатом, за інших рівних умов, менший рівень витрат;

- формування різних співвідношень обсягів запозичень під фіксовані і під плаваючі процентні ставки. Відсутність залучення коштів під плаваючі процентні ставки сприяє зменшенню обсягу і частки боргу з плаваючими ставками, через що зменшуються процентні ризики. Однак, з другого боку, запозичення під фіксовані ставки передбачатимуть, за інших рівних умов, вищі витрати на обслуговування державного боргу;