Розділ «14.6. Дефіцит бюджету і державний борг як складові бюджетних ризиків»

В Україні граничний рівень платежів за боргом за підрахунками фахівців Міністерства фінансів України становить 3,4 % відносно ВВП і 14,0 % відносно доходів державного бюджету. В останні роки в Україні сукупні витрати за борговими зобов' язаннями майже в чотири рази перевищують обсяг капітальних видатків державного бюджету, що свідчить про зростання боргового навантаження на бюджет.

До ризиків державного боргу можна віднести ризики, пов'язані з неоптимальною структурою зобов' язань за ознакою процентної ставки, валюти деномінації зобов' язань і термінів погашення боргу (процентний, валютний ризики і ризик рефінансування). Окрему групу складають ризики, пов'язані з можливістю здійснення витрат у зв' язку з наданням державою кредитів за рахунок коштів, залучених нею, або з наданням державних гарантій (кредитні ризики) (табл. 14.16).

Таблиця 14.16

КЛАСИФІКАЦІЯ БОРГОВИХ РИЗИКІВ ДЕРЖАВИ*

Закінчення табл. 14.16

Види ризиків в управлінні державним боргом залежно від рівня виникнення класифікуються на:

o ризики макрорівня - такі, що опосередковано пов'язані зі сферою боргових запозичень держави, та впливають: 1) на умови нового державного запозичення; 2) на грошові потоки держави в цілому; 3) на темпи змін обсягів боргових зобов'язань і рівень боргового навантаження на економіку. Серед них - політичний, ризик монетарної політики, ризик економічного розвитку, стратегічний та загальноринковий;

o ризики мікрорівня - такі, що викликають коливання вартісних характеристик боргових зобов' язань. Серед них - ринковий (процентний, ціновий), ризик рефінансування, кредитний, ризик ліквідності, операційний, судовий.

Більшість ризиків макрорівня формують так звані ризики країни, оцінка яких є показником платоспроможності країни. Ризики мікрорівня супроводжують процес управління державним боргом у процесі як стратегічного планування, так і оперативної діяльності. Інтенсивність та масштаби впливу ризиків мікрорівня на боргову сферу значною мірою визначаються оптимальністю структури боргових зобов' язань держави в розрізі валют запозичення, ставок, джерел, термінів запозичення тощо. Адже, як наголошують фахівці Світового банку та Міжнародного валютного фонду, "навіть за наявності надійних макроекономічних рамок ризиковані методи управління боргом здатні збільшити уразливість

економіки до економічних та фінансових потрясінь"1. Відповідно в управлінні державним боргом крім такого прямого взаємного впливу боргових та фіскальних показників є специфічні ризики, що обумовлюють коливання обсягу боргових платежів та зміни вартості державного запозичення. Звідси нестабільність рівня боргових виплат та вартості державного запозичення є значним чинником нестабільності для бюджету.

Для проведення ефективної боргової політики держави та забезпечення її фінансової безпеки, спроможності вчасно і в повному обсязі фінансувати виконання своїх завдань важливим є управління ризиками, які пов' язані з державним боргом. Більшість боргових офісів декларують основну мету управління боргом своїх країн як забезпечення потреб держави у фінансових ресурсах з мінімально можливими витратами за умови збереження прийнятного рівня ризику. Отже, призначення боргового ризик-менеджменту полягає у визначенні й досягненні оптимального співвідношення ризику і витрат.

Борговий ризик-менеджмент держави - це, з одного боку, діяльність уповноважених органів державної влади, яка впливає на стан державного боргу за допомогою спеціальних способів, методів і прийомів з метою забезпечення оптимального співвідношення рівня витрат на його обслуговування і погашення з рівнем ризиковості, який він породжує. З другого боку, це процес ідентифікації, оцінки та мінімізації впливу ризиків боргового портфеля на фінансову безпеку держави, який передбачає розробку стратегічних і тактичних дій держави у взаємозв' язку з усіма напрямами економічної політики.

Процес боргового ризик-менеджменту можна відобразити через такі послідовні етапи:

- ідентифікація ризиків, ранжирування за масштабами впливу;

- вимір ризику: оцінювання ймовірності та масштабу коливань вартісних характеристик боргового портфеля держави;

- вибір стратегії та методу управління ризиком: 1) зниження; 2) збереження; 3) передавання; 4) уникнення;

- оцінювання доцільності вибраного методу та вартості пе-ребалансування боргового портфеля держави;

- упровадження вибраної стратегії управління борговими ризиками держави, моніторинг та контроль;

- аналіз та оцінювання результатів реалізації вибраної стратегії та її корегування в разі потреби.

Зважене управління державним боргом, з одного боку, має прямий суттєвий вплив на рівень бюджетних ризиків, з другого - відіграє значну роль у поліпшенні загального макроеконо-мічного становища і є складовим чинником зменшення так званого ризику країни.