Розділ «14.6. Дефіцит бюджету і державний борг як складові бюджетних ризиків»

Окремого розгляду потребує ризик умовних зобов'язань, який означає можливість виконання цих зобов' язань не безпосередніми позичальниками, а перекладення їх на бюджет держави. Серед основних видів такого ризику можна виокремити:

- ризик, пов' язаний із гарантованим державою боргом;

- ризик, пов' язаний із зобов' язаннями держави, що виникають за результатами проведення операцій із субкредитування;

- ризик, пов' язаний із запозиченнями місцевих органів влади, для забезпечення яких не надавалася державна гарантія, та їх зобов' язаннями за виданими ними гарантіями і поручительствами для забезпечення запозичень інших суб' єктів;

- ризик, пов' язаний із запозиченнями суб' єктів господарювання державного сектору, для забезпечення яких не надавалася державна гарантія, та їх зобов' язаннями за виданими ними гарантіями і поручительствами для забезпечення запозичень інших суб' єктів;

- ризик, пов' язаний із неврегульованою заборгованістю держави;

- ризик, пов' язаний із зобов' язаннями приватного фінансового і корпоративного секторів економіки.

Управління ризиками умовних зобов'язань передбачає проведення заходів, спрямованих на попередження умов, за яких настає необхідність виконання цих зобов'язань безпосередньо за рахунок коштів державного бюджету. Одним з основних елементів управління цими ризиками є надійна система обліку і моніторингу цих зобов'язань. В Україні така система існує тільки стосовно гарантованого державою боргу та боргу, що виникає за результатами субкредитних операцій. Здійснюється також робота щодо обліку боргу суб'єктів господарювання державного сектору. Для оцінювання ризику умовних зобов'язань у вітчизняній практиці при наданні державних гарантій: укладаються договори між Міністерством фінансів України і суб'єктами, що здійснюють запозичення під державні гарантії, про відшкодування витрат державного бюджету на виконання гарантійних зобов'язань; проводиться постійний моніторинг і контроль за виконанням зобов'язань суб'єктами господарювання за запозиченнями, здійсненими під державні гарантії. На жаль, не проводиться облік і моніторинг неявних умовних зобов'язань, а також моніторинг фінансового стану позичальників на централізованому рівні.

Для вдосконалення управління умовними борговими зобов'язаннями держави, на думку вітчизняних фахівців1, необхідно: запровадити систему обліку і моніторингу всіх груп умовних зобов' язань; розробити чіткі й прозорі механізми надання державних гарантій та погодження запозичень місцевих органів влади і державних підприємств; запровадити практику оцінювання фінансового стану позичальників, їх платоспроможності, а також самоокупності проектів, які фінансуються в борг; проведення аудиту, публічне розкриття фінансової звітності позичальників тощо.

У вітчизняній практиці для оцінювання боргових ризиків держави використовуються Положення про управління ризиками, пов'язаними з державним боргом2. Відповідно до цього Положення ризик, пов'язаний із державним боргом, - це можливість настання події (обставини) імовірнісного характеру, що призведе до збільшення витрат державного бюджету, зумовлених збільшенням сум погашення і обслуговування державного боргу, або до зменшення можливостей фінансування державного бюджету за рахунок боргових джерел.

Управління ризиками, пов'язаними з державним боргом, здійснюється Міністром фінансів або заступником Міністра фінансів та забезпечується Департаментом державного боргу Міністерства фінансів України.

Процес управління ризиками починається на стадії складання проекту закону про державний бюджет на відповідний рік. До нього формуються пропозиції стосовно:

- граничного обсягу державного боргу на кінець бюджетного періоду з відповідними обґрунтуваннями (як складової управління бюджетним і рейтинговим ризиками);

- обсягу фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок державних запозичень або мінімального обсягу профіциту державного бюджету, що має бути спрямованим на погашення державного боргу, з відповідними обґрунтуваннями;

- сум внутрішніх і зовнішніх запозичень у відповідному бюджетному періоді з відповідними обґрунтуваннями (як складової управління валютним ризиком); сум короткострокових, серед-ньострокових і довгострокових запозичень з відповідними обґрунтуваннями (як складової управління ризиком рефінансування).

Після затвердження закону про державний бюджет на відповідний рік Департаментом державного боргу розробляється програма управління державним боргом на бюджетний період.

Програма управління державним боргом містить інформацію щодо:

- показників закону про державний бюджет на відповідний рік щодо державного боргу і державних запозичень;

- боргових інструментів, за допомогою яких планується забезпечити фінансування державного бюджету у відповідному році в розрізі сум, термінів погашення, валют і виду процентної ставки, а також допустимі інтервали відхилень від них з відповідним обґрунтуванням (як складової управління процентним і валютним ризиками та ризиком рефінансування);

- еталонних інструментів, які планується розмістити у відповідному році, за термінами погашення з відповідним обґрунтуванням;