Процес нейтралізації постійно контролюється — систематично реєструється стан рН на виході із нейтралізатора. Стабільність і безперебійність роботи фільтра забезпечується надійною автоматикою.
Окислення застосовують для знешкодження виробничих стічних вод, в складі яких є токсичні домішки або сполуки, що недоцільно вилучати. На практиці часто застосовують окислювачі: хлор, хлорне вапно, діоксид хлору, озон, технічний кисень, гіпохлорид кальцію і натрію, кисень та ін.
Залежно від агрегатного стану хлору або хлоровмісних реагентів, що вводять у воду, визначають технологію оброблення стічних вод. Якщо цю воду обробляють газоподібним хлором або озоном, то процес окислення здійснюють в окислювальних колонках або контактних камерах (рис. 5.12, б). Якщо окислювач знаходиться в розчині, то його спочатку подають у змішувач, а потім у контактний резервуар.
При окисленні розчинені отруйні речовини перетворюють у нетоксичні сполуки або в осад відстоюванням або фільтруванням стічних вод.
Хлор, що вводиться у стічну воду, гідролізується з утворенням хлорнуватистої та соляної кислот [1]:
Сильнішим окислювачем, ніж хлор, є озон. Він володіє здатністю руйнувати при нормальній температурі у стічних водах значну кількість органічних сполук і домішок. Озон добувають безпосередньо на очисних спорудах в озонаторах. Він утворюється при електричному розряді в кисневому середовищі між двома електродами, до яких підводиться напруга 5—25 кВ.
У процесі оброблення стічних вод озон, що подаєтеся в контактну камеру (див. рис. 5.12, б) у вигляді суміші, вступає в хімічні реакції з речовинами, що забруднюють воду.
Наведемо приклад характеру реакції окислення сірководню [1]:
При надлишку озону переважає реакція, в результаті якої утворюється сірчана кислота:
Після цього протікає реакція гідролізу до утворення мало-шкідливих продуктів. Цей спосіб окислення озоном у практиці називають озонуванням.
Озонування дає можливість одночасно знебарвлювати воду, усуває її присмаки, неприємні запахи тощо. Озонуванням можна очищати стічні води від фенолів, нафтопродуктів, поверхнево-активних речовин (ПАР), барвників у ароматичних вуглеводнів, пестицидів на промислових підприємствах.
Озон як окислювач має унікальні властивості. У водному розчині він дисоціює швидше, ніж у повітрі; дуже швидко дисоціює в слабколужних розчинах. У кислотних розчинах озон виявляє високу стійкість. У чистому сухому повітрі озон розкладається дуже повільно. При обробленні води озоном відбуваються розкладання органічних речовин і знешкодження води; бактерії гинуть у декілька тисяч разів швидше, ніж при обробленні хлором, розчинність озону у воді залежить від рН і вмісту у воді розчинених речовин. Невеликий вміст кислот і нейтральних солей збільшує розчинність озону.
Дія озону в процесах окислення може відбуватися трьома способами: безпосереднє окислення за участі одного атома кисню; приєднання цілої молекули озону до речовини, що окислюється з утворенням озонідів; окислювальна дія кисню за допомогою каталізатора — озону.
Озон подають у стічну воду у вигляді озоно-кисневої суміші. Концентрація озону в суміші — близько 3 %. Для підсилення процесу окислення суміш диспергують у стічній воді на дрібненькі бульбашки газу (див. рис. 5.12, б). Озонування — це процес абсорбції, який супроводжується хімічною реакцією в рідкій фазі. Витрата озону, необхідного для окислення забруднень, може визначатись за рівнянням масообміну:
де ф — витрата озону, що переходить із газової фази в рідку, кг/с; Рр — коефіцієнт масовіддачі в рідкій фазі при протіканні в ній хімічної реакції, м/с; .Р — поверхня контакту фаз, м2; Ар — рушійна сила процесу, кг/м8.
Озон отримують із кисню повітря під дією електричного розряду в генераторах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Промислова екологія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хімічне очищення стічних вод“ на сторінці 2. Приємного читання.
