• участь громадськості в підготовці нормативних актів виконавчої влади і/або загальнообов'язкових юридичних актів.
Право громадян брати участь в управлінні державними справами, що включає в себе питання довкілля та екологічних прав громадян, передбачено і в Основному законі України – Конституції (стаття 38), поряд із правом брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах.
Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" ці права деталізовано з прив'язкою до рішень у сфері довкілля, зокрема:
• 1) право на участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень із цих питань;
• 2) участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального й комплексного використання природних ресурсів;
• 3) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне сере-
довище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та в проведенні громадської екологічної експертизи.
На виконання положень Оргуської Конвенції, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" Мінприроди розробило своє положення, яке розширює види рішень, до прийняття яких залучається громадськість. Так, Положення про участь громадськості у прийнятті рішень у сфері охорони довкілля від 18 грудня 2003 року № 168 дає перелік видів рішень із питань, що спричиняють чи можуть спричинити негативний вплив на стан довкілля, до яких залучається громадськість. Це, зокрема, такі рішення:
• розробка міждержавних, державних, регіональних, місцевих та інших територіальних програм, місцевих планів дій, стратегій та інших документів;
• підготовка проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів;
• здійснення державної екологічної експертизи з проведенням оцінки впливу на навколишнє природне середовище небезпечних об'єктів та видів діяльності;
• видача відповідних документів на використання природних ресурсів, на навмисне вивільнення генетично змінених організмів у довкілля, а також діяльність, яка пов'язана із забрудненням навколишнього природного середовища, поводженням з небезпечними речовинами, відходами та їх розміщенням;
• витрати, пов'язані зі здійсненням природоохоронних заходів за рахунок фондів охорони навколишнього природного середовища.
Право на доступ до правосуд дя з питань довкілля є третім екологічним правом, що визнано на міжнародному рівні і закріплено у Оргуській Конвенції. Зокрема, згідно з положеннями Конвенції держава в рамках свого національного законодавства гарантує кожній особі доступ до правосуддя, якщо вона вважає, що її запит з отримання інформації було проігноровано, неправомірно відхилено частково чи повністю, неадекватно задоволено тощо. Держава також повинна гарантувати особі доступ до визначеної законом швидкої процедури, яка не потребує оплати або передбачає мінімальні тарифи для перегляду справи державним органом або її розгляду незалежним і неупередженим органом, який не є судовим.
Крім проведеної класифікації екологічні права залежно від характеру суб'єкта можна поділити на індивідуальні і колективні. Тобто такі екологічні права, які громадяни можуть реалізувати самостійно, а також спільно з іншими, об'єднавшись в організації, групи та інші утворення. Наприклад, Африканська хартія прав людини і народів, прийнята у 1981 році, у ст. 24 передбачає, що усі народи мають право на задовільне навколишнє природне середовище, сприятливе для їх розвитку. Хартія закріпила право народів, а не індивідів, що дає підстави віднести право на сприятливе навколишнє середовище до колективних прав. Проте це не означає, що право окремих індивідів на сприятливе довкілля не закріплене у міжнародному праві.
Екологічні права диференціюються також:
• за кількістю зобов'язаних осіб на абсолютні і відносні;
• залежно від сфери поширення за колом осіб на загальні і спеціальні;
• залежно від ролі держави у здійсненні цих прав на негативні і позитивні;
• залежно від наявності чи відсутності громадянства певної держави на права громадян держави, права іноземних громадян, права осіб без громадянства;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види екологічних прав громадян“ на сторінці 5. Приємного читання.
