Судовий інституційний механізм міжнародного права довкілля

Екологічне право України

Як і інші сфери міжнародних стосунків, відносини в сфері природокористування та охорони довкілля не позбавлені ситуацій, що породжують конфлікти і суперечки. Більше того, загострення екологічних проблем на сучасному етапі розвитку суспільства, нехтування екологічними інтересами інших держав призводить до ускладнення міжнародних стосунків, та трансформації проблем еколого-правового характеру у політичну площину.

На теперішній час спори щодо питань довкілля вирішуються в загальному порядку і з використанням міжнародних судових механізмів, як універсального, так і регіонального характеру. Значна частина роботи припадає на долю Міжнародного суду ООН. На ранніх етапах розвитку міжнародного права довкілля Міжнародний суд ООН розглядав екологічні справи на загальних засадах і, як правило, в контексті розгляду інших спорів. Пожвавлення міжнародної еколого- правової діяльності наприкінці 80-х та початку 90-х pp., зростання в загальному масиві справ, пов'язаних з довкіллям зумовили об'єктивну необхідність формування окремої структурної одиниці в складі Міжнародного суду ООН, яка б займалася вирішенням екологічних спорів. У 1993 р. було утворено постійну Палату (Камеру) з питань охорони довкілля в складі семи постійних суддів Міжнародного суду ООН.

Поряд із діяльністю Міжнародного суду в сфері міжнародного права довкілля задіяні чисельні арбітражі та комісії, які створюються на підставах, передбачених міжнародними договорами. Такими є, зокрема, Міжнародна комісія з охорони р. Мозель від забруднення, створена за взаємною згодою Люксембурга, ФРН та Франції у 1961 р., Міжнародна комісія щодо захисту р. Рейн від забруднення 1963 р. тощо.

Екологічні спори значно розширили сферу діяльності Постійного арбітражного суду, створеного ще Гаазькою мирною конференцією 1899 р. У 2001 та 2002 р.р. схвалено Факультативні правила для арбітражного вирішення спорів щодо природних ресурсів і навколишнього середовища та відповідно Факультативні правила для проведення погоджувальних процедур у таких спорах. Значна кількість екологічних спорів розглядається третейськими судами та трибуналами, які створюються за принципом ad hoc у відповідності до конвенційних положень.

Починаючи ще з 80-х pp. минулого століття фахівцями міжнародного права довкілля пропагувалась ідея створення Міжнародної судової інстанції, яка б спеціалізувалася лише на вирішенні екологічних спорів. Така можливість з'явилась після Конференції 1992 р. в Ріо-де-Жанейро. І вже в листопаді 1994 р. у Мехіко в статусі неурядової організації було утворено Міжнародний суд екологічного арбітражу та примирення (Міжнародний екологічний суд) у складі 29 правників- екологів із 24 країн.

Статут Міжнародного екологічного суду формувався на трьох сесіях, впродовж 1994-1996 pp. Компетенція суду є досить широкою і діє він як третейський орган. Суд розглядає справи, що виникають як між суб'єктами міжнародного права, так і за участю фізичних чи юридичних осіб. Рішення ухвалюється в складі колегії із трьох чи іншої непарної кількості суддів, які обираються сторонами.

Міжнародний екологічний суд виконує функції примирення, арбітражу та дає консультативні висновки. Основними формами організації його роботи є:

• еколого-правовий аналіз спірної ситуації та надання сторонам за їх проханням юридичних консультацій;

• застосування процедур примирення сторін спору;

• здійснення за бажанням сторін власне арбітражного процесу із винесенням рішення, яке сторони попередньо погодились визнати обов'язковим.

Розглядаючи спір та ухвалюючи рішення суд керується не лише нормами міжнародного права, а й нормами національного законодавства, беручи до уваги також судові й дипломатичні рішення.

У 2004 р. створено ще одну неурядову міжнародну асоціацію – Форум суддів країн Європейського Союзу з довкілля. Він забезпечує тісну співпрацю національних судів та міжнародних судових інституцій, сприяє підвищенню кваліфікації судців та поширенню еколого- правової інформації й досвіду з розгляду екологічних спорів.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Судовий інституційний механізм міжнародного права довкілля“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Предмет і методи екологічного права

  • Джерела екологічного права

  • Принципи, функції та норми екологічного права

  • Система екологічного права

  • Тема 2. Екологічні права та обов'язки громадян

  • Види екологічних прав громадян

  • Характеристика обов'язків громадян у галузі екології

  • Тема 3. Право власності на природні ресурси

  • Форми права власності на природні ресурси

  • Підстави для виникнення відносин права власності на природні ресурси

  • Зміст права власності на природні ресурси

  • Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси

  • Тема 4. Право природокористування

  • Ознаки права природокористування

  • Тема 5. Правове регулювання екологічної експертизи

  • Об'єкти і суб'єкти екологічної експертизи

  • Державна екологічна експертиза

  • Громадська екологічна експертиза

  • Спеціалізовані екологічні експертизи

  • Статус експерта екологічної експертизи

  • Порядок проведення екологічної експертизи

  • Фінансування екологічної експертизи

  • Тема 6. Правові засади управління в галузі охорони навколишнього природного середовища

  • Облік у сфері природокористування й охорони довкілля та кадастри природних ресурсів

  • Екологічний моніторинг

  • Стандартизація і нормування у сфері охорони довкілля

  • Екологічний контроль

  • Інші функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля

  • Система та повноваження органів управління у сфері природокористування та охорони довкілля

  • Тема 7. Правове регулювання поводження з відходами

  • Нормативно-правова діяльність Європейського Союзу та України у сфері поводження з відходами

  • Відносини права власності про відходи

  • Суб'єкти у сфері поводження з відходами, їх права та обов'язки

  • Компетенція органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами

  • Заходи і вимоги щодо запобігання або зменшення утворення відходів та екологічно безпечного поводження з ними

  • Правопорушення у сфері поводження з відходами і відповідальність за них

  • Організаційно-правове забезпечення міжнародного співробітництва у сфері поводження з відходами

  • Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища від забруднення радіоактивними відходами

  • Тема 8. Правові засади енергозбереження

  • Об'єкти та суб'єкти правового регулювання відносин у сфері енергозбереження

  • Економічний механізм енергозбереження

  • Стандартизація та нормування у сфері енергозбереження

  • Тема 9. Відповідальність за екологічні правопорушення

  • Правопорушення проти довкілля, як підстава екоправової відповідальності

  • Санкції екоправової відповідальності

  • Тема 10. Міжнародне право довкілля

  • Джерела міжнародного права навколишнього середовища

  • Принципи міжнародного права довкілля

  • Міжнародно-правова охорона окремих об'єктів довкілля

  • Діяльність міжнародних організацій, органів та конференцій в сфері довкілля та їх роль в розвитку міжнародного права довкілля

  • Судовий інституційний механізм міжнародного права довкілля
  • Міжнародне екологічне право і співробітництво України в екологічній сфері

  • Екологічне право України на шляху до Європейського Союзу: питання адаптації