• 5) обумовленість екологічних прав визначається цінністю людини, необхідністю захисту в межах державних і неурядових інституцій, надання можливості вільного перебування і взаємодії з навколишнім природним середовищем;
• 6) юридичні засади реалізації екологічних прав громадян, гарантії їх захисту зафіксовані Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", іншим законодавством України;
• 7) відсутність обгрунтованого пакту міжнародних екологічних прав.
Класифікація екологічних прав може бути проведена за найрізноманітнішими підставами.
За джерелами їх закріплення екологічні права громадян можна поділити на:
• а) конституційні і
• б) встановлені в законах.
До першої групи належать права, передбачені у Конституції України. У ст. 50 Основного закону зазначено, що кожний має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування заподіяної порушенням цього права шкоди. Крім того, Конституція гарантує кожному право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
На основі аналізу інших конституційних норм, можна констатувати, що конституційними екологічними правами і свободами є також можливості кожної людини і громадянина користуватися природними об'єктами власності народу України відповідно до закону (ст. 13 Конституції України), звертатися до суду за захистом своїх прав (ст. 55 Конституції України) та інші.
До другої групи входять права зазначені у ст. 9 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року та екологічні права закріплені і в інших законах України.
Наприклад, Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 року у ст. 6 визнав право кожного на охорону здоров'я, що передбачає: безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; санітарно – епідемічне благополуччя територій і населеного пункту, де він проживає; безпечні і здорові умови праці, навчання, побуту та відпочинку; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі й можливі фактори ризику та їх ступінь, тощо.
Згідно з ст. 14 Закону України "Про відходи" від 5 березня 1998 року громадяни України, іноземці та особи без громадянства у сфері поводження з відходами мають право на:
• а) безпечні для їх життя та здоров'я умови при здійсненні операцій щодо поводження з відходами;
• б) одержання в установленому порядку повної та достовірної інформації про безпеку об'єктів поводження з відходами як тих, що експлуатуються, так і тих, будівництво яких планується;
• в) відвідування в установленому порядку спеціально відведених місць чи об'єктів поводження з відходами;
• г) участь в обговоренні питань, пов'язаних із розміщенням, проектуванням, спорудженням та експлуатацією об'єктів поводження з відходами;
• д) екологічне страхування відповідно до законодавства України;
• е) відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок порушення законодавства про відходи.
Крім цього, екологічні права визначені в таких законах як Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 р. (ст. 22), Закон України "Про природно-заповідний фонд" від 16.06.1992 року (ст. 10), Закон України "Про рослинний світ" від 09.04.1999 року (ст. 7), Закон України "Про тваринний світ" від 13 грудня 2001 року (ст. 10), Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8 лютого 1995 року (розділ II), Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 року (ст. 4) та інші.
Однак, екологічні права встановлюються не лише національними законами на рівні певної держави. Такі можуть передбачатись і у міжнародних договорах та угодах.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види екологічних прав громадян“ на сторінці 3. Приємного читання.
