"Стаття 16. Всі народи мають право на збереження, захист та поліпшення свого навколишнього середовища.
Стаття 17. Всі народи мають право на використання спільного надбання людства, такого, як відкрите море, морське дно, космічний простір.
Стаття 18. При використанні вище позначених прав всі народи Зобов'язані враховувати необхідність узгодження потреб свого економічного розвитку з вимогами солідарності між усіма народами світу".
А вже в Міжнародному пакті про права солідарності навколишнє середовище зазначене серед чотирьох (поряд з миром, розвитком та спільним надбанням людства) універсальних цінностей, що визнаються як такі всіма людьми, всіма народами і всіма націями. При цьому з чотирьох розділів Пакту розділ третій (5 статей з 20) присвячено праву на навколишнє середовище.
Все це свідчить про те, як стрімко розвивалось екологічне право і як природне довкілля ставало однією з фундаментальних цінностей людства.
Своєрідним підсумком та синтезом еколого-правничого руху стала "Декларація людських прав індивідів та народів" ("Азіатсько-Тихоокеанська декларація"), що була прийнята 15 лютого 1988 р. на Конференції з правових питань миру, розвитку та прав людини. У цьому документі зазначено всього два найфундаментальніших людських прав народів та індивідів, з яких друге фіксує право "на невід'ємний суверенітет над своїми природними багатствами та ресурсами". При цьому підкреслювалося (ст. 4), що кожен індивід і кожен народ має право на гідне середовище проживання: "Збереження належного стану навколишнього середовища на Землі – повинність і обов'язок кожного індивіда, народу та держави".
Екологічні права належать до суб'єктивних прав, які гарантуються державою за допомогою комплексу встановлених юридичних можливостей громадянина реалізувати свої інтереси в безпечному навколишньому природному середовищі.
Як економічні, політичні та інші права екологічні права мають свої особливості. Такими, на думку А. П. Гетьмана, необхідно вважати:
• спрямованість здійснення екологічних прав громадян, яка пов'язана з задоволенням екологічних потреб і забезпеченням реалізації екологічних інтересів;
• пріоритет екологічних прав громадян у загальній системі прав людини і громадянина;
• при встановленні екологічних прав громадян враховуються закони природи, згідно з якими розвиваються екологічні об'єкти;
• екологічний фактор визначає установлення форм належності природних об'єктів відповідним суб'єктам;
• зміст екологічних прав обумовлено принципами екологічного права як самостійної галузі права;
• екологічні права здійснюються в основному під контролем держави;
• особливості екологічних прав обумовлюють необхідність вибору оптимальних і ефективних правових способів і форм їх захисту.
Натомість В. І. Андрейцев до особливостей екологічних прав громадян пропонує відносити:
• 1) належність екологічних прав до конституційних прав людини, тобто законодавець визначив екологічні права як одні з пріоритетних прав людини;.
• 2) екологічні права це комплексна правова категорія, яка охоплює систему екологічних прав. Як і в будь-якій системі, де всі елементи взаємопов'язані, екологічні права також перебувають в тісному взаємозв'язку і залежать один від одного. Так, через реалізацію права на отримання екологічної інформації реалізовується право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище;
• 3) в основі формування системи екологічних прав лежать корінні, загальнолюдські права людини, зокрема, право на життя, право кожної людини на повноцінне і здорове існування в суспільстві;
• 4) формування системи екологічних прав громадян знаходиться в стані становлення і розвитку;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Види екологічних прав громадян“ на сторінці 2. Приємного читання.
