Кожна держава, здійснюючи правове регулювання національної системи охорони й використання довкілля – повинна дотримуватись загальновизнаних принципів та норм сучасного міжнародного права. Зазвичай ці принципи, що сформульовані в Статуті ООН, Декларації 1970 р. та Заключному Акті НБСЄ 1975 р. повністю відповідають меті та завданням міжнародного права довкілля та сприяють ефективному їх виконанню. Водночас, на їхній основі відбувається процес формування низки засад, які мають спеціальний або галузевий характер.
Вперше принципи цієї галузі міжнародного права були сформульовані у 1972 р. в Стокгольмі на Конференції ООН щодо проблем довкілля. У її роботі взяли участь представники 114 держав, спеціалізованих установ ООН, та міжнародних організацій як урядових так і міжурядових. Тут були ухваленні Декларація принципів, План дій та Резолюція про організаційні та фінансові заходи.
У подальшому положення Стокгольмської конференції були розвинуті Конференцією ООН щодо довкілля та розвитку 1992 р. в Ріо- де-Жанейро яка ухвалила відповідну Декларацію де було зафіксовано 27 принципів.
Зокрема, у Декларації 1992 р. знайшли своє відображення наступні принципи:
• людина – центральна ланка в діяльності по забезпеченню стійкого розвитку, гармонія людини з природою;
• виключне право держави на розробку власних ресурсів не завдаючи шкоди навколишньому середовищу інших держав та районам, що знаходяться за межами їх національної юрисдикції;
• рівнозначна турбота як про нинішнє, так і про майбутнє покоління;
• захист навколишнього середовища як невід'ємна частина розвитку;
• викорінення бідності як необхідна умова стійкого розвитку;
• особлива увага на потребах країн що розвиваються, та країн найбільш вразливих в екологічному плані;
• збереження, захист та відновлення чистоти та цілісного характеру екосистеми Землі;
• скорочення масштабів нераціональної практики, виробництва та споживання;
• нарощування національного потенціалу для забезпечення стійкого розвитку за рахунок поглиблення науково-технічного співробітництва;
• доступ до інформації щодо навколишнього середовища, участь у прийнятті рішень та ефективний доступ до судових розглядів;
• розробка та прийняття ефективних законодавчих актів в сфері навколишнього середовища;
• створення сприятливої та відкритої міжнародної економічної системи, здатної ефективно протистояти проблемам навколишнього середовища;
• забезпечення ефективності міжнародно-правової відповідальності за екологічні правопорушення;
• протидія діяльності щодо переміщення речовин, які завдають шкоди навколишньому середовищу та є шкідливими для здоров'я людини;
• вжиття запобіжних заходів спрямованих на відвернення негативного впливу на навколишнє середовища;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принципи міжнародного права довкілля“ на сторінці 1. Приємного читання.
