• 10.1. Поняття міжнародного права довкілля та його функції.
• 10.2. Джерела міжнародного права навколишнього середовища.
• 10.3. Принципи міжнародного права довкілля.
• 10.4. Міжнародно-правова охорона окремих об'єктів довкілля.
• 10.5. Діяльність міжнародних організацій, органів та конференцій в сфері довкілля та їх роль в розвитку міжнародного права довкілля.
• 10.6. Судовий інституційний механізм міжнародного права довкілля.
• 10.7. Міжнародне екологічне право і співробітництво України в екологічній сфері.
• 10.8. Екологічне право України на шляху до Європейського Союзу: питання адаптації.
• 10.9. Контрольні питання і завдання.
Поняття міжнародного права довкілля та його функції
Друга половина XX століття позначалась розширенням міждержавного співробітництва у сфері охорони довкілля. Активний поступ науково-технічного прогресу та інтенсивність природокористування зумовили необхідність координації дій для вирішення екологічних проблем усіх держав. Швидкоплинні кліматичні зміни, стихійні лиха та не прогнозовані екологічні катастрофи, а також природо споживчий характер господарювання, темпи якого значно випереджають період відтворення, потребували вироблення єдиної правової політики в площині міжнародного права.
В розпорядженні сучасних міжнародно-правових інституцій існують достатньо розвинуті та дієві юридично-процедурні механізми, які здатні забезпечити належний правопорядок у цій сфері, і тим самим уникнути гостроти екологічних проблем та нейтралізувати глобальні виклики цивілізаційного поступу. Елементами такого механізму вважаються відповідні принципи та норми, які об'єднані спільним предметом правового регулювання і формують тим самим міжнародне право довкілля, як окрему галузь міжнародного права.
На сьогодні в науці міжнародного права існує достатньо стійка позиція щодо сформованості такої галузі міжнародного права, адже це відповідає усім умовам, ознакам та критеріям, що визначені міжнародно-правовою доктриною для визнання певної системи правових норм та принципів самостійною галуззю. Найважливішими з них є:
• самостійний характер відносин, що виникають між суб'єктами міжнародного права у сфері охорони довкілля, у тому числі й такі їх риси як постійність, тривалість, послідовність, планомірність та поступальний розвиток;
• інтенсивність та масштабність міждержавного співробітництва, поява нових об'єктів екологічних правовідносин на рубежі ХХ-ХХІ ст.;
• динаміка зростання питомої частки міжнародних договорів та угод у цій сфері та у сукупному нормативному масиві міжнародного права;
• виокремлення та формування спеціальних принципів охорони довкілля та безпосередній їх зв'язок із загальновизнаними принципами сучасного міжнародного права;
• функціонування права довкілля, як в якості самостійної галузі в системі внутрідержавного права,
• посилення ролі норм міжнародного права довкілля у системі міжнародного регулювання, та його вплив як на окремі галузі, так і міжнародне право в цілому;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10. Міжнародне право довкілля“ на сторінці 1. Приємного читання.
