Інші функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля

Екологічне право України

Екологічне ліцензування є одним з важливих адміністративно- правових засобів управлінської діяльності у сфері природокористування та охорони довкілля і полягає у наданні конкретному суб'єкту дозвільного документу (ліцензії) на право зайняття певною діяльністю у сфері екологічних відносин, де вказуються терміни та умови здійснення такої діяльності.

Ліцензією вважається спеціальний дозвіл на здійснення конкретного виду діяльності з дотриманням усіх ліцензійних вимог. Видаються ліцензії спеціально уповноваженим державним органом.

Ліцензуванню підлягають не всі види діяльності у сфері природокористування та охорони довкілля, а тільки встановлені законом. Такими передусім є практично всі види спеціального природокористування. Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що в порядку спеціального природокористування громадянам та юридичним особам надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку.

Правила щодо ліцензування діяльності, пов'язаної з використанням деяких природних ресурсів, містяться і у відповідних поресур- сових актах. Зокрема, ст. 13 КУпН передбачає, що надра надаються у користування фізичним та юридичним особам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Лісовий кодекс вказує, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток), а ст. 49 Водного кодексу передбачає надання дозволів на спеціальне водокористування. Законом України "Про тваринний світ" встановлено необхідність отримання спеціального дозволу на добування мисливських тварин (ліцензії, відстрільної картки і т. п.).

Крім спеціального природокористування ліцензуванню також підлягають різні види діяльності, пов'язані з негативним впливом на довкілля. Так, у Законі "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання спеціального дозволу. А Законом Про відходи визначено, що діяльність, пов'язана із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини та забезпечення ними переробних підприємств, також здійснюються на підставі ліцензії.

Загальний порядок надання ліцензій регулюється Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Екологічне планування (програмування) і прогнозування як функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля передбачені ст. 16 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" і випливають з необхідності раціонального і ефективного використання і охорони природних ресурсів.

Планування або програмування природоохоронних заходів знаходить своє відображення у державних цільових та інших екологічних програмах, які є важливими засобами реалізації екологічної політики держави.

Найбільш важливі державні екологічні програми затверджуються Законами України. Серед них можна виділили Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України від 21 вересня 2000 р. та Загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами від 14 вересня 2000 р. та деякі інші.

Прогнозування здійснюються спеціально уповноваженими державними органами разом з відповідними науковими установами, які забезпечують організацію короткострокового і довгострокового прогнозування змін навколишнього природного середовища, що повинні враховуватися при розробці і виконанні програм та заходів щодо економічного й соціального розвитку, в т. ч. щодо охорони довкілля, використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Функція просторово-територіального устрою природних ресурсів полягає у здійсненні комплексу заходів, спрямованих на організацію раціонального використання та охорони природних ресурсів. Вона включає землеустрій і лісовпорядкування, а також дії щодо індивідуалізації надр, водних об'єктів та інших природних ресурсів.

Порядок здійснення землеустрою, наприклад, визначається ЗКУ та спеціальним Законом "Про землеустрій" від 22 травня 2003 р. Тут землеустрій визначається, як сукупність соціально-економічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно- виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Землеустрій передбачає встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; обгрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними і заповідними режимами; складання проектів відведення земельних ділянок і т. ін.

Лісовпорядкування передбачає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної та всебічної інформації про лісовий фонд України. Лісовпорядні дії охоплюють інвентаризацію лісового фонду України, обгрунтування поділу лісів на категорії; упорядкування мисливських угідь; забезпечення державного обліку лісів і державного лісового кадастру; ведення моніторингу лісів тощо.

Що стосується індивідуалізації ділянок надр та водних об'єктів, то вона здійснюється за спеціальними правилами, виходячи з особливостей вказаних природних об'єктів. Водні об'єкти індивідуалізуються переважно шляхом паспортизації, а ділянки надр – при їх наданні у користування шляхом проведення маркшейдерських робіт.

Інформування про стан довкілля як функція державного управління полягає в обов'язку відповідних державних органів надавати екологічну закріпленому у ст. 50 Конституції України праву громадян вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення.

Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає екологічну інформацію, як будь-яку інформацію про стан довкілля чи його об'єктів, біологічне різноманіття і його компоненти, джерела, фактори, матеріали, речовини, продукцію, фізичні чинники, які впливають або можуть впливати на стан довкілля та здоров'я людей, а також про загрозу виникнення й причини надзвичайних екологічних ситуацій та про результати ліквідації таких явищ.

Джерелами екологічної інформації можуть бути дані моніторингу довкілля, кадастрів природних ресурсів, реєстри, автоматизовані бази даних, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, окремими посадовими особами.

Екологічний аудит як інструмент охорони довкілля є порівняно новим напрямом природоохоронної діяльності в Україні. Правовою основою його здійснення є Закон України "Про екологічний аудит" від 24 червня 2004 р.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічне право України» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інші функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Вступ

  • Предмет і методи екологічного права

  • Джерела екологічного права

  • Принципи, функції та норми екологічного права

  • Система екологічного права

  • Тема 2. Екологічні права та обов'язки громадян

  • Види екологічних прав громадян

  • Характеристика обов'язків громадян у галузі екології

  • Тема 3. Право власності на природні ресурси

  • Форми права власності на природні ресурси

  • Підстави для виникнення відносин права власності на природні ресурси

  • Зміст права власності на природні ресурси

  • Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси

  • Тема 4. Право природокористування

  • Ознаки права природокористування

  • Тема 5. Правове регулювання екологічної експертизи

  • Об'єкти і суб'єкти екологічної експертизи

  • Державна екологічна експертиза

  • Громадська екологічна експертиза

  • Спеціалізовані екологічні експертизи

  • Статус експерта екологічної експертизи

  • Порядок проведення екологічної експертизи

  • Фінансування екологічної експертизи

  • Тема 6. Правові засади управління в галузі охорони навколишнього природного середовища

  • Облік у сфері природокористування й охорони довкілля та кадастри природних ресурсів

  • Екологічний моніторинг

  • Стандартизація і нормування у сфері охорони довкілля

  • Екологічний контроль

  • Інші функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля
  • Система та повноваження органів управління у сфері природокористування та охорони довкілля

  • Тема 7. Правове регулювання поводження з відходами

  • Нормативно-правова діяльність Європейського Союзу та України у сфері поводження з відходами

  • Відносини права власності про відходи

  • Суб'єкти у сфері поводження з відходами, їх права та обов'язки

  • Компетенція органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами

  • Заходи і вимоги щодо запобігання або зменшення утворення відходів та екологічно безпечного поводження з ними

  • Правопорушення у сфері поводження з відходами і відповідальність за них

  • Організаційно-правове забезпечення міжнародного співробітництва у сфері поводження з відходами

  • Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища від забруднення радіоактивними відходами

  • Тема 8. Правові засади енергозбереження

  • Об'єкти та суб'єкти правового регулювання відносин у сфері енергозбереження

  • Економічний механізм енергозбереження

  • Стандартизація та нормування у сфері енергозбереження

  • Тема 9. Відповідальність за екологічні правопорушення

  • Правопорушення проти довкілля, як підстава екоправової відповідальності

  • Санкції екоправової відповідальності

  • Тема 10. Міжнародне право довкілля

  • Джерела міжнародного права навколишнього середовища

  • Принципи міжнародного права довкілля

  • Міжнародно-правова охорона окремих об'єктів довкілля

  • Діяльність міжнародних організацій, органів та конференцій в сфері довкілля та їх роль в розвитку міжнародного права довкілля

  • Судовий інституційний механізм міжнародного права довкілля

  • Міжнародне екологічне право і співробітництво України в екологічній сфері

  • Екологічне право України на шляху до Європейського Союзу: питання адаптації