СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Екологічна оцінка та екологічна експертиза

ЕКОЛОГІЧНА ІНСПЕКЦІЯ (від лат. inspectio – огляд) – 1) державні органи, що здійснюють нагляд і контроль за використанням ресурсів природних, їх охорону, збереження; 2) система нагляду й контролю за правильністю дій і дотриманням підприємствами й установами, а також фізичними особами встановлених державою правил, еколого-правових норм, законодавчих актів щодо природокористування. Є також громадські Б.і.

ЕКОЛОГІЧНА КАТАСТРОФА (від лат. katastrophe – переворот) – надзвичайна кризова екологічна ситуація (локального, регіонального або глобального масштабу). Бувають природні Е.к., що спричиняються зовнішніми навколоземними або космічними факторами (наприклад, урагани, цунамі, сильні посухи тощо) та внутрішніми силами Землі (наприклад, землетруси, виверження вулканів), а також антропогенні, тобто пов'язані з людською діяльністю Е.к. хімічного, фізичного, інженерно- геологічного, мілітаристичного й комплексного характеру. Е.к. призводять до повного порушення екологічної рівноваги в екосистемах, масової загибелі організмів, мають несприятливі екологічні, економічні та соціальні наслідки для регіонів.

ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА (від лат. krisis – поворотний пункт, кінець) – 1) ситуація, що виникає в екосистемах через порушення екологічної рівноваги під впливом стихійних природних явищ (повені, посухи тощо) або антропогенних факторів (забруднення атмосфери, гідросфери, вирубування лісів тощо.); 2) напружені взаємовідносини між людиною та природою, що характеризуються невідповідністю розвитку виробництва в суспільстві ресурсно- екологічних можливостям біосфери. Сучасна Е.к., наприклад, пов'язана з інтенсифікацією виробництв і порушенням рівноваги в екосистемах унаслідок надмірного забруднення промисловими відходами.

ЕКОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА (лат. cultura) – поведінка й життя суспільства (окремого індивіда) на основі пізнання та раціонального використання законів розвитку природи з урахуванням близьких і віддалених наслідків змін середовища природного під впливом людської діяльності.

ЕКОЛОГІЧНА МЕРЕЖА – єдина територіальна система, яка охоплює ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортно-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України і є часткою структурних територіальних елементів, природних регіонів, природних коридорів, буферних зон.

ЕКОЛОГІЧНА МЕТА – загальна екологічно значима мета діяльності організації, встановлена екологічною політикою цієї організації, ступінь досягнення якої оцінюється в тих випадках, коли це практично можливо.

ЕКОЛОГІЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА – розробка і впровадження комплексу управлінських, технологічних, інвестиційних та господарських заходів, які поліпшують екологічні характеристики структурних елементів виробничої системи.

ЕКОЛОГІЧНА НАДІЙНІСТЬ – здатність екосистеми безвідмовно виконувати енергопродукційну роботу, самовідновлюватися й саморегулюватися в межах певних, природних для неї коливань екологічних факторів протягом еволюційного періоду її існування.

ЕКОЛОГІЧНА НІША – фізичний простір з властивими йому екологічними умовами, що визначають існування будь-якого організму; місце виду в природі, яке включав не лише положення його в просторі, а й функціональну роль у біоценозі та ставлення до абіотичних факторів середовища існування. Е.н. характеризує ступінь біологічної спеціалізації даного виду.

ЕКОЛОГІЧНА ОСВІТА – система навчання, спрямованого на опанування базових понять з екології для формування в кожного члена суспільства усвідомлення тісного взаємозв'язку всіх природних і соціальних процесів, необхідності захисту довкілля та його поліпшення, природокористування раціонального. Е.о. нині – один з основних факторів екологізації всіх видів людської діяльності та необхідний елемент загальної культури.

ЕКОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА – (від грец. paradeigma – приклад, взірець) – домінуючий спосіб екологічного мислення; зразкова модель, прийнята як екологічно зорієнтований взірець вирішення проблем розвитку суспільства, який набув певної завершеності та відносно узгодженої системи поглядів на навколишні явища й речі. Відповідно до екологічної парадигми, екосистема, екосистемний підхід є домінантами сучасної екології і збалансованого розвитку.

ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА (від гр. politike – державна діяльність) – система заходів, пов'язаних із впливом суспільства на природу. Е.п. невіддільна від соціально-економічної політики держави. Завдання Е.п. – задоволення дедалі більших потреб населення в довкіллі, якість якого відповідала б цим потребам. Одна з важливих складових Е.п. – охорона природи (охорона окремих природних об'єктів, раціональна експлуатація природних ресурсів, захист довкілля). Важливий елемент Е.п. – екологічне виховання.

ЕКОЛОГІЧНА ПРОГРАМА – система задокументованих і затверджених урядом, адміністрацією заходів'та напрямів дій із визначеними пріоритетами досягнення екологічних цілей та організаційно-правовим і еколого-економічним механізмом забезпечення здійснення таких програмних заходів та напрямів.

ЕКОЛОГІЧНА РІВНОВАГА – баланс природних або змінених людиною компонентів, що утворюють середовище, та природних процесів, який забезпечує тривале (умовно- нескінченне) існування даної екосистеми: стан екосистеми, за якого її видовий склад, чисельність популяцій, продуктивність, розподіл у просторі, сезонні зміни й, як наслідок, баланс речовин та енергії протягом достатньо великого періоду часу коливаються навколо деякого середнього значення. При цьому йдеться про динамічну рівновагу, що регулюється постійними змінами ємності екосистеми. Підтримання Е.р. – одне з основних завдань екологічного моніторингу.

ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ – глибоке, доведене до автоматизму розуміння нерозривного зв'язку людини з природою, залежності добробуту людей від цілісності й порівняної незмінності середовища їх проживання. У світоглядному плані Е.с. – вищий рівень усвідомлення людиною свого місця та значення в еволюції біосфери і наслідок бурхливого розвитку науки й технологій. Формування Е.с. – головне завдання екологічної освіти.

ЕКОЛОГІЧНА СИСТЕМА (ЕКОСИСТЕМА) – будь-яка спільнота живих істот і середовища їх існування, об'єднана в одне функціональне ціле обміном речовини, енергії та інформації. За розміром розрізняють мікроекосистеми (окремі невеликі об'єкти – гнилий пень, живий організм), мезоекосистеми (ліс, озеро, болото, сад) і макроекосистеми (океани, континенти). Глобальною (єдиною) екосистемою є біосфера. Синонім екосистеми – біогеоценоз.

ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ, екоситуація – просторово-часове співвідношення природних, економічних, соціальних і політичних умов, які створюють відносно стійку систему життєзабезпечення людини і суспільства. Вона може бути позитивною або негативною.

ЕКОЛОГІЧНА СТАНДАРТИЗАЦІЯ (англ, standard) – комплекс юридичних, економічних, технічних заходів, спрямованих на дотримання певних стандартів якості довкілля (чистоти вод, повітря атмосферного, грунтів та ін.). Е.с. – важлива складова природоохоронної діяльності. Екологічні стандарти – єдині й обов'язкові для всіх об'єктів даного виду та рівня системи норм і вимог стосовно ставлення до навколишнього природного середовища. Недотримання стандартів карається законом. Є стандарти міжнародні, державні, галузеві й стандарти підприємств.

ЕКОЛОГІЧНА СУКЦЕСІЯ – упорядкований процес розвитку екосистеми, пов'язаний із зміною з часом її видової структури й функцій, відбувається в результаті зміни фізичного середовища під впливом самого угруповання, водночас фізичне середовище визначає характер сукцесії, швидкість змін і нерідко межі розвитку.

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ – формування у людини свідомого сприйняття навколишнього природного середовища, почуття особистої соціальної відповідальності за свою діяльність, що так чи інакше пов'язана з перетворенням навколишнього середовища, упевненості в необхідності бережливого ставлення до природи, розумного використання її багатств, усвідомлення важливості збагачення природних ресурсів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Екологічна оцінка та екологічна експертиза» автора Бобровський А.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛОВНИК ТЕРМІНІВ“ на сторінці 15. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • СУТНІСТЬ АНТРОПОГЕННИХ ПРОБЛЕМ ДОВКІЛЛЯ

  • Екологічні проблеми в Україні

  • Проблеми збереження біорізноманіття

  • НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

  • Основні положення Закону України "Про екологічну експертизу"

  • Порівняння й адаптація екологічного законодавства України до чинного в ЄС

  • СПОСТЕРЕЖЕННЯ І КОНТРОЛЬ ЗА СТАНОМ ДОВКІЛЛЯ

  • Державний екологічний моніторинг в Україні

  • Екологічне нормування

  • ЕКОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЕКТІВ І ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Практичне застосування природоохоронних технологій

  • Управління охороною навколишнього середовища на підприємствах

  • Процедури екологічного супроводу планованої господарської діяльності

  • Критеріальна основа оцінок впливу та методи оцінки інтенсивності техногенних навантажень на довкілля

  • ХАРАКТЕРИСТИКА СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Державна екологічна експертиза

  • Громадська екологічна експертиза

  • Державний екологічний контроль за виконанням вимог висновку ДЕЕ

  • СЛОВНИК ТЕРМІНІВ