Розділ «7.4. Правові основи екологічного аудиту»

Екологічні проблеми в рамках цієї концепції нерідко представляються тимчасовим явищем, яке буде подолане в близькому чи віддаленому майбутньому. Саме в рамках цієї концепції сформувався сучасний напрямок конкретної природоохоронної діяльності як системи локальних очищень середовища від забруднення і нормування деяких показників якості навколишнього середовища, а також запровадження ресурсозберігаючих технологій.

Техногенна концепція не має розробленої теоретичної бази і представляє поширення досвіду техногенної діяльності на майбутнє.

Біосферна концепція відрізняється спробою теоретичного обгрунтування й осмислення поняття екологічного імперативу. Вона відповідає на запитання - як забезпечується стійкість життя. Під стійкістю розуміється здатність біоти компенсувати зовнішні збурення, повертати навколишнє середовище до стану стійкості, динамічної рівноваги. Вплив біоти, що компенсує антропогенне збурення, можливе до визначеного рівня. Головний напрямок концепції - встановлення межі стійкості будь-якої екосистеми, що дозволить знайти припустиму величину збурення - навантаження на екосистему.

Як базова повинна бути обрана біосферна концепція розвитку, що включає в себе природоохоронну діяльність, яка випливає з техногенної концепції, як окремий випадок, що охоплює локальні задачі на основі створення систем очищення, ресурсозберігаючих технологій і нормування забруднення навколишнього середовища.

В даній концепції сформульовані наступні основні стратегічні задачі: o збереження непорушеної господарської діяльності території зі збереженим обсягом природної біоти, що повинна стати центром відновлення природного середовища і біоти;

o локальне очищення навколишнього середовища в місцях підвищеної екологічної небезпеки на базі нормування якості навколишнього середовища, запровадження системи очистки і ресурсозберігаючих технологій.

Основні стратегії екологічної безпеки полягають в наступному:

o заборона на діяльність, що збільшує екологічну небезпеку;

o обов'язковість компенсації в разі залученні до господарського користування нових ділянок території;

o нарощування екологічно безпечних технологій;

o попередження збитку;

o погодженість будь-якої господарської діяльності і пов'язаних з нею природоохоронних заходів, органів влади, природокористувачів, громадськості і громадян зі стратегічними задачами екологічної безпеки;

o обов'язковість оцінки впливу на навколишнє природне середовище;

o декларування - обов'язкове попередження небезпеки громадян і владних органів про ті чи інші дії, технології, що можуть привести до порушень стану навколишнього природного середовища і погіршення здоров'я людей;

o реєстрація нових речовин, особливо небезпечних речовин, біотехнологій і ін.

Ґрунтуючись на результатах аналізу правової бази про безпеку, з огляду на досвід практичної діяльності в регіонах щодо забезпечення екологічної безпеки, можна дати наступне визначення екологічної безпеки.

Екологічна безпека особистості, суспільства і держави - це стан захищеності життєво-важливих інтересів особистості, суспільства і держави в процесі взаємодії суспільства і природи від загроз:

1) з боку природних об'єктів, природні властивості яких змінені шляхом забруднення, засмічення в результаті:

o антропогенної діяльності (при виникненні аварій, катастроф, при здійсненні тривалого господарського, оборонного, військового й іншого видів діяльності);

o навмисно (шляхом екологічних диверсій, екологічної агресії);