Розділ «7.4. Правові основи екологічного аудиту»

o встановлення особливого порядку організації і проведення державного екологічного контролю на закритих адміністративно-територіальних об'єктах, на режимних і особливо важливих об'єктах збройних сил. Відповідно до наказу Міноборони, погодженим з Мінекології країни, військові частини будь-якої категорії режимності доступні для здійснення державного екологічного контролю.

o недопустимість плати за право на користування надрами у вигляді послуг військового характеру і видачі інформації, що складає державну чи комерційну таємницю користувача;

o ліцензування діяльності з міжнародного інформаційного обміну, метою якого є запобігання незаконного вивозу за межі території країни державних інформаційних ресурсів і державне регулювання діяльності щодо ввозу документованої інформації.

Приведені вище приклади обмеження одержання інформації про стан навколишнього середовища і підприємства як джерела надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру дають певне уявлення про можливі труднощі збору інформації для екоаудита підприємства.

Слід відзначити, що з приводу обмеження доступу до інформації в екологічній сфері існують різні думки навіть на міжнародному рівні.

Крім професійного інтересу щодо особливостей доступу до інформації про стан навколишнього середовища і про характер діяльності того чи іншого підприємства (з позиції оцінки потенційних надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру), важливість зазначеного питання підкреслюється наявністю широкого суспільного інтересу. Для оцінки можливих наслідків обмеження доступу до інформації в екологічній сфері можуть проводитися незалежні експертизи.

Правові основи аудита відповідності діяльності підприємства вимогам екологічної безпеки

Проблема екологічної безпеки грунтується: на усвідомленні залежності людства і природи; на визнанні необхідності вироблення превентивних екологічних заборон щодо забруднення природних об'єктів; на розумінні обов'язковості створення соціально-економічного механізму при взаємодії суспільства і природи типу "природа-товар-гроші-природа"; на прийнятності тільки екологосумісних і безпечних для природних об'єктів технологій і техніки; на визнанні пріоритету екологічної безпеки при організації будь-яких видів діяльності.

На сучасному кризовому етапі взаємодії суспільства і природи екологічна безпека повинна розглядатися як якісно новий вид "лімітованих" благ чи суспільної цінності. Право на її соціально гарантований мінімум є універсальним, повинне бути рівним для всіх громадян і входити в мінімальний стандарт життєзабезпечення.

Незважаючи на широкий спектр поглядів про доцільність, своєчасність, обгрунтованість уведення категорій "екологічна безпека" і "забезпечення екологічної безпеки" і їхнього законодавчого закріплення, у даний час активно формується і використовується правова нормативна база екологічної безпеки.

Вимоги до забезпечення екологічної безпеки, у тому числі обмеження впливу господарської й іншої діяльності на навколишнє природне середовище, у відношенні видів цих впливів і видів джерел екологічної небезпеки, видів надзвичайних екологічних ситуацій, категорій земель, природних середовищ, у тому числі космічного простору і природних ресурсів, поділу території країни на зони в залежності від екологічної небезпеки встановлюються законодавством.

Закон "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає право кожного громадянина на охорону здоров'я від несприятливого впливу навколишнього середовища, викликаного господарською чи іншою діяльністю, аваріями, катастрофами, стихійними лихами і покликаний сприяти забезпеченню екологічної безпеки заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу. Законом установлюється переважаюча роль діяльності по забезпеченню екологічної безпеки і формулюється основна мета розробки і застосування його економічного й організаційно-правового механізмів.

Термінологія даної галузі містить наступні визначення:

o Екологічна безпека - стан захищеності життєво-важливих інтересів особистості, суспільства, захищеності навколишнього природного середовища від загроз, що виникають у результаті антропогенних і природних впливів на неї;

o Екологічно небезпечна ситуація - ситуація, що характеризується наявністю чи можливістю руйнування або негативної зміни стану навколишнього природного середовища під впливом антропогенних і природних впливів на нього, у тому числі обумовлених різними катастрофами, включаючи стихійні, а в зв'язку з цим - загрозлива життєво-важливим інтересам особистості і суспільства;

o Забезпечення екологічної безпеки - система дій по запобіганню виникнення, розвитку екологічно небезпечних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків, у тому числі віддалених.

У запропонованому визначенні екологічної безпеки немає чіткого виділення обов'язковості загрози особистості, суспільству (і державі) саме з боку природних об'єктів, забруднених у результаті техногенних аварій і катастроф, природних і стихійних лих з екологічними наслідками. Принципово можна прийняти наступний постулат: промислово-виробничий об'єкт "екологічно безпечний", якщо його продукція, діяльність, виконані роботи і послуги не представляють загрози (навіть з урахуванням імовірності виникнення надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру) для навколишньої природи, населення, територій. У цьому випадку юридичним підтвердженням екологічної безпеки промислово-виробничого об'єкта, його продукції, виконуваних робіт і послуг є наявність свого роду "сертифікатів екологічної безпеки": позитивного висновку державної екологічної експертизи про відповідність намічуваної господарської й інших видів діяльності екологічним вимогам. Видача екологічних сертифікатів і декларації безпеки промислового об'єкта передбачена в системі екологічної сертифікації.

Однак, приведене трактування екологічної безпеки означає, що фактично мова йде про вимоги щодо зниження забруднення, засмічення, псування, знищення, виснаження природного об'єкта внаслідок антропогенної діяльності, тобто про охорону навколишнього природного середовища чи про захист природних об'єктів від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Стан екологічної безпеки приписується джерелу техногенної загрози, а зовсім не об'єкту, який захищається, (населенню, території, суспільству, державі), що знаходиться в очевидному протиріччі з правовими нормативними актами про безпеку.

Відповідно до Концепції екологічної безпеки напрямки вирішення проблеми її забезпечення пов'язані з вибором однієї з наступних концепцій розвитку суспільства.

Ресурсна чи техногенна концепція - рішення проблеми чисто технологічними засобами, шляхом зміни господарської діяльності на основі нових технологій без обмеження в обсязі використовуваних ресурсів. Концепція має широкий спектр відтінків, починаючи від повного заперечення існування якої-небудь екологічної небезпеки крім локальних випадків, проголошення відсутності меж розвитку, і закінчуючи закликами перейти до стійкого розвитку, як задоволення потреб сьогодення і майбутніх поколінь людей.