Розділ «2. Вимоги до змісту юридичного документа»

1) використання в тексті юридичного документа загальновідомих термінів в їх загальновідомому значенні;

2) обов'язковість розшифровки значення найбільш важливих термінів, які використовуються в юридичному документі;

3) використання простих і зрозумілих термінів, відомих і широковживаних зворотів.

Отже, ясність мови тексту юридичного документа виражається в однаковому розумінні адресатами значень різних одиниць літературної мови (термінів, словосполучень, зворотів тощо), що використані в юридичному документі.

Ясність усвідомлення змісту правового акту для кожного суб'єкта залежить від низки факторів, таких, як його досвід, освіта, рівень загальної та правової культури тощо.

Ступінь ясності юридичного документа визначається також в залежності від того, на кого він розрахований, якої сфери відносин він безпосередньо стосується. Якщо це невизначене коло суб'єктів, то акти повинні бути написані більш простою мовою (наприклад, Конституція України, закони України). Якщо ж правовий акт регулює достатньо вузьке коло суспільних відносин, текст такого акта може бути технічним і складним (наприклад, Правила зберігання вантажів).

Іноді вимога ясності змісту юридичного документа може вступати в деяку суперечність із точністю. Насправді, ясність юридичного документа може перешкоджати точності правового акта, і навпаки - підвищена увага до точності може спричинити ускладнення та неясність тексту юридичного документа. Яскравим прикладом є назва інструкції, затвердженої наказом МВС України 11.01.99 № 17: інструкція про порядок видачі міністерством та іншими центральними органами виконавчої влади підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів.

В зазначеному випадку надмірний акцент до точності назви документа завадив с прийнятності цього документа, тобто його ясності.

Проте більшість вчених-юристів, які розглядали проблему протиріччя між ясністю і точністю юридичного документа, пропонують віддавати перевагу точності, тому що без неї документ втрачає свою виразність і створюються умови для його неточного тлумачення, а, відповідно, і для можливих зловживань.

Точність і ясність змісту юридичного документа повинні поєднуватися з його доступністю. Доступність може бути визначена як єдність розуміння змісту юридичного документа тим, хто створив цей документ, і тим, на кого він розрахований.

Якщо текст документа є недоступним за своїм змістом, це може призвести до певних труднощів під час його застосування, таких, як:

1) необхідність проведення додаткових заходів з метою встановлення справжнього змісту правового акта, в тому числі звернення до компетентних органів держави (наприклад, до Конституційного Суду України), до наукових установ (наприклад, до Інституту держави та права ім. В. М. Корецького HAH України);

2) застосування адресатами, до яких спрямовані конкретні вимоги закону, норм підзаконних нормативних актів замість норм, закріплених в цьому законі;

3) здійснення правозастосування на основі вказівок (позиції) вищестоящої посадової особи, а не на основі норм закону;

4) здійснення правозастосування за розсудом правозастосовчих органів;

5) відмова скаржникам (заявникам) у розгляді порушеного питання та прийнятті рішення по справі.

Вищевикладене ще раз доводить, що недоступність для розуміння змісту юридичного документа прямо і опосередковано впливає на неможливість такого документа бути справжнім регулятором суспільних відносин або досягати мети, поставленої перед ним.

Основними правилами, які роблять юридичний документ більш доступним, є:

* використання максимально простих слів, термінів, фраз, широко використовуваних в повсякденному вжитку і які легко сприймаються більшістю населення;

* відмова від використання в правових актах складних конструкцій зі складними зворотами;