Розділ «3.4. Синтаксичні особливості мови юридичного документа»

Чіткість і логічність викладу тексту нормативного акта досягається за рахунок бездоганного дотримання правил синтаксису:

1. Діловий документ має розповідний характер, переважають прості речення з прямим порядком слів:

а) група підмета ставиться перед групою присудка: Наймодавець може пред явити в суді...; Боржник не звільняється від відповідальності...;

б) узгоджене означення стоїть перед означуваним словом, а неузгоджене - одразу після нього: приватна власність, цивільне право, майнова відповідальність;

в) вставні слова (вказівка на висловлене раніше, систематизація викладу, пояснення окремих слів і словосполучень, посилання на джерело повідомлюваного) виносяться на початок речення: безсумнівно, по-перше, по-друге, наприклад, таким чином тощо.

2. Переважає присудок, що має форму теперішнього часу із значенням позачасовості, постійності: Україна є республікою.

3. Поширені пасивні конструкції, у яких вибір присудка часто обмежений і тісно пов'язаний із лексичним значенням підмета: вимоги задовольняються, показники встановлюються, прибуток одержується, операція проводиться, витрати скорочуються, позовна давність встановлюється, стаття передбачає, право власності набувається і припиняється.

4. Характерним проявом стилю нормативного акта є нанизування відмінкових форм, розміщених підряд кількох слів в одному відмінку, найчастіше в родовому або в орудному: Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, арбітражем, третейським судом.

5. Довжина і складність будови простого речення зростає за рахунок віддієслівних іменників і тих слів та зворотів, яких ці іменники вимагають після себе: витребування (кого? чого? ким? чим?), володіння (чим? ким?), встановлення (чого? ким?). Цілком очевидно, що такі речення об'ємні і багатослівні.

6. Ознакою юридичного документа є інфінітивні конструкції: зобов 'язати, затвердити, порушити справу, надати, скасувати, попередити, забезпечити, відшкодувати.

1. Типовим для нормативних текстів є дієприкметникові та дієприслівникові звороти, що дає змогу чітко виявити логічне підпорядкування частин висловлюваної думки, а також - економніше висловити її. Дієприслівниковий зворот переймає функцію підрядного речення і, за загальним правилом, виноситься на початок конструкції: встановивши факт перебування..., керуючись статтею закону..., беручи до уваги..., розглянувши матеріали справи... Але не варто кожне речення розпочинати зворотом, це переобтяжує текст, робить його надто "сухим".

8. У тексті нормативного акта можуть бути складні синтаксичні конструкції, кількість слів у яких, за нашими підрахунками, сягає 250 одиниць. Щоб такий словесний масив не видавався надто загромадженим, його варто розбивати на пункти, підпункти тощо, кожен з яких розпочинати з абзацу, тобто вдаватися до структурно-композиційного підходу.

Труднощі з узгодженням підмета і присудка виникають тоді, коли підмет виражений числівником, займенником, словосполученням, передає невизначену кількість предметів.

1. Форма однини у присудку відбиває тенденцію до формально-граматичного узгодження його з групою підмета, де у складі є слова: решта, частина, група, ряд, юрба, більшість, меншість, багато, мало, безліч і под.

Форма однини присудка рекомендована, якщо:

а) присудок передує групі підмета: Визнано недійсними доручення, у яких не зазначено дату їх створення;

б) підметом є іменник з кількісним значенням без залежних слів: Юрба мітингувала на майдані;

в) до складу підмета включені іменники на позначення абстрактних понять: Решта учасників конференції буде виступати завтра.

г) при іменнику з кількісним значенням є узгоджене означення: Переважна більшість свідків уже дала свідчення.