Розділ «4.3. Правочини»

Правочинам є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Завдяки укладенню, зміні та припиненню правочинів опосередковується цивільний оборот в державі. Також правочин є інструментом здійснення та захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів особи.

Правове регулювання правочинів здійснюється, насамперед, цивільним законодавством України на рівні як його наріжного кодифікованого акта - Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року, так і спеціальних законів.

Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (заповіт, довіреність). Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (договір).

Загальні рекомендації щодо змісту правочину

Ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Це означає, що під час підготовки тексту правочину слід чітко проаналізувати правову базу, яка регламентує ті чи інші суспільні відносини. Першою чергою, це стосується правового регулювання того чи іншого правочину. Ми рекомендуємо під час підготовки правочину взяти за основу відповідний підрозділ кодексу, який регламентує правочин. Після цього в документ включати інші положення, які пропонуються сторонами. Досить критично слід ставитись до так званих "шаблонів" правочинів або "типових форм", оскільки не завжди вони базуються на вимогах ст. 203 ЦК України. Готуючи відповідний текст документа, слід пересвідчитись стосовно його відповідності моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Готуючи правочин, слід уважно поставитися до правового статусу осіб, які виступатимуть сторонами. Досить ретельно слід проаналізувати їх обсяг дієздатності, в частині встановлення можливості та здатності особи до укладення правочину. Дані про сторони правочину мають бути достатніми для оперативного зв'язку, тобто, окрім прізвища, імені, по батькові фізичної особи, найменування та даних про юридичну особу (код ЄДРПОУ, ЗКПО, банківських реквізитів), мають бути вказані засоби поштового, телефонного та електронного зв'язку.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

В ході підготовки проекту правочину його сторони вправі вносити свої пропозиції до тексту. Можливим у цій ситуації є складення протоколу розбіжностей. До того ж особа, яка посвідчуватиме письмовий правочин (наприклад, нотаріус), зобов'язана встановити, чи вільним є волевиявлення учасників і чи відповідає укладення правочину їх внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Питання форми правочину регламентується нормами ст.ст.

205-210 ЦК України. Обов'язково при складенні документа слід враховувати, що ненадання йому форми, встановленої у законі, тягне за собою недійсність правочину. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. У випадках, встановлених договором або законом, згода сторони на вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо:

- його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;

- воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання в разі вчинення правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у яких мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину за її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.

Ми рекомендуємо підписувати кожну сторінку правочину з метою уникнення можливостей заміни його окремих аркушів. До того ж обидві сторони підписують кожний аркуш та проставляють дату.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.