TextBook 1. Усне мовлення
Українська літературна мова мас дві форми свого виявлення: усну і писемну. Як усна, так і писемна форми мови є засобом спілкування людей. Однак при єдності функцій мова усна і писемна розв'язують це завдання по-різному.
Усне мовлення - це слухове сприймання певної інформації.
За допомогою усного мовлення спілкування і обмін думками відбувається безпосередньо.
В усному мовленні вживається побутова й діалектна лексика, слова розмовно-просторічного характеру, своєрідні фразеологізми тощо.
Синтаксична будова усної мови характеризується тим, що в ній здебільшого вживаються прості речення, часто - неповні. У складних реченнях переважає сурядність. Зв'язок речень переважно безсполучниковий. Рідко вживаються дієприкметникові й дієприслівникові звороти. Речення усної мови часто не вкладаються в звичайні синтаксичні рамки.
За характером спілкування усне мовлення - діалогічне, мас ряд лексичних особливостей.
В усному мовленні широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, що надають відтінок переконливості та емоційності.
Важлива ознака усного мовлення - це простота і природність.
Звичайна сфера застосування усного мовлення - бесіда, розмова.
Усні виступи, доповіді, звіти, лекції г проміжною формою між усною і писемною літературною мовою. Це складніший вид усного мовлення, ніж розмовний, бо тут все-таки обмеженіше використовуються допоміжні засоби (жести, інтонація тощо).
2. Довідка
3. Звертання
4. Правопис закінчень іменників, власних і загальних імен у кличному відмінку та звертаннях
1, Іменники чоловічого й жіночого роду І та II відмін мають в однині кличний відмінок.
Іменники чоловічого роду II відміни в кличному відмінку закінчуються на -у (-ю), -е.
Іменники твердої групи з суфіксами -як, -ок, -к(о) та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж) мають закінчення -у. Наприклад: батьку, хлопчику, провіднику, Іваненку, дядьку, синку.
Іменники м'якої групи мають закінчення -ю. Наприклад: лікарю, токарю, вчителю, кобзарю, місяцю, водію. Костю, Юрію.
Безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м'якої групи з суфіксом -ець, а також окремі іменники мішаної групи (це власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні з основою на р, ж) мають закінчення -е. Наприклад: друже, молодче, хлопче, Іване, Вікторе, інженере, адвокате.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мова ділових паперів» автора Г.М.Кацавець на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЗАНЯТТЯ ЧЕТВЕРТЕ“ на сторінці 1. Приємного читання.