Розділ «ЗАНЯТТЯ ВІСІМНАДЦЯТЕ»

1. Деякі особливості використання займенників у тексті

Займенник - це частина мови, яка вказує на особу, предмет або ознаку, але не називає їх. Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті, коли його співвідносять з певними частинами мови.

Наприклад: Словесна наочність - це живі образи и картини. Вони створюються риторами за допомогою мовніх засобів, які досягаються шляхом умілого використання тропів, прислів'їв, приказок, афоризмів та інших зображувальних засобів мови.

Використовуючи займенники у складанні тексту, слід пам'ятати, шо участь їх у творенні інших слів мови обмежена. Лише деякі займенники утворюють ряд інших частин мови. Наприклад: сам, себе, що (самовар, себелюбний, щоліта, щотиждня. щогодини).

У тексті більшість займенників виступає у ролі засобу зв'язку. Займенники пов'язують і частини складного речення, і абзаци. Наприклад, частини речення пов'язуються відносними займенниками (який, чий, котрий, що, скільки); паралельний зв'язок у висловлюванні формують особові займенники (я, ви, ми, нас); виражати послідовний зв'язок між одиницями висловлювання допомагають особово-вказівні займенники (він, вона, воно, вони).

Займенники також використовуються у підсумкових висновках та узагальнюючих частинах тексту. Наприклад: Нововведення спочатку насторожило, думали не приживеться - такого не сталося.

За українською мовною традицією дійова особа в реченні, виражена займенником, стоїть переважно у називному відмінку, а не в орудному, як у російській мові.

Наприклад: Основну увагу ми звернули на виготовлення предметів широкого вжитку; Весь свій час вони присвятиш виставці нових

Характерна ознака займенників - не те, що вони не зберігають, як правило, своєї основи в непрямих відмінках. І цим вони відрізняються від інших частин мови, у яких основа залишається незмінною.

Наприклад: я -мене; ти - тебе: він - його: вона - /?; ми -- нас; ви - вас; вони - їх: хто - кого; що - чого.

Важливо пам'ятати, що в основі багатьох займенників відбувається чергування і, й, о -мій-мого, моєму; твій - твого, твоему.

У діловому спілкуванні надається перевага використанню різних форм та розрядів займенників множини, зокрема особових.

Наприклад: ми запчанували: ми підписали; нас повідомили; вони використали.

Слід зазначити, шо російським прислівникам по-моему, по-вашему, по-нашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на.

Наприклад: на нашу думку; на ваш розсуд; як на мене.

Рекомендуємо обережно послуговуватися займенниками при побудові тексту, абзаців, речень. Бо неправильне їх вживання може призвести до помилки, яка полягає у двозначності змісту, викривляє його. Тому завжди треба перевіряти зв'язок наступної думки з попередньою.

2. Заява про відкриття рахунка

3. Лексичне значення займенників

Конкретне лексичне значення займенники набувають контекстуально, якщо співвідносяться з іменниками, прикметниками, числівниками. Наприклад: За Галич почав воювати князь Данило. Йому вдалося перемогти усіх суперників і він став князем Гилицько-Во. пінськоїдержави (Підручник). У першому реченні іменник Данило називає особу; у другому - слова йому, він теж указують на особу. Я люблю сонячні дні. В такі дні легко й затишно. У першому реченні прикметник сонячні називає ознаку предметів; у другому-займенник такі тільки вказує на ознаку предмета, про яку йшлося.