Розділ «ЗАНЯТТЯ П'ЯТНАДЦЯТЕ»

1. Вставні слова і словосполучення в діловому мовленні

Слова і словосполучення, введені в речення з метою внесення того чи іншого пояснення або надання йому різних модальних значень, називаються вставними. Вони не пов'язані з членами речення способами узгодження, керування чи прилягання, але за смислом поєднані з реченням, тому виключення вставних слів і словосполучень із речення змінює його зміст, але не порушує синтаксичної будови.

Вставні слова і словосполучення часто використовуються у діловому мовленні, при складанні ділових паперів, ними розпочинаються речення, абзаци. Але рекомендується вживати їх обмежено.

В усному діловому мовленні вживання вставних слів і словосполучень не створює зайвої інформації. Використання цих конструкцій допомагає мовцеві зорієнтуватися, зосередитися, а слухачам - краще сприйняти сказане. В діалогічному мовленні надмірне вживання вставних слів створює враження некомпетентності, низької мовної культури.

За своїм значенням вставні слова і словосполучення діляться на три групи:

1. Вставні слова і словосполучення, що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони можуть означати ступінь впевненості або невпевненості в повідомленні. Наприклад: звичайно, напевно, безумовно, на жаль, на щастя, можливо, може, мабуть, безперечно, безсумнівно, вчасне кажучи, зрозуміло, без сумніву, немає сумніву, видно, очевидно, припустимо, відома річ, сказати правду, як-не-як, так би мовити, видимо, либонь.

2. Вставні слова і словосполучення, що вказують на те, кому належить висловлена думка (самому мовцеві чи комусь іншому). Наприклад: по-моєму, по-нашому, по-вашому, кажуть, мовляв, на мій погляд, намою думку, на думку (такого чи таких), за словами (такого чи таких).

3. Вставні слова і словосполучення, що вказують на зв'язок висловлюваного з контекстом. До них належать: отже, наприклад, значить, виходить, до речі, нарешті, навпаки, про те, загалом, справді, між іншим, словом, по-перше, по-друге, по-третє, кінець кінцем, мало цього.

Вставні слова і словосполучення в писемному мовленні виділяються комами, в усному - паузами.

2. Автобіографія

3. Дієприслівник

Дієприслівник - це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи в реченні основне дієслово - присудок, виражає додаткову дію. (Деякі мовознавці розглядають дієприслівник як окрему частину мови.) Наприклад: Враховуючи виробничий досвід партнерів, ми відкрили нову технологічну лінію.

Дієприслівники близькі до дієслова, бо вони означають дію: писати -пишучи, бачити - бачачи, слухати- слухаючи, читати - читаючи, їхати - їдучи, друкувати - друкуючи.

Дієприслівники близькі і до прислівника, бо вони пояснюють у реченні самостійну дію: Вставши удосвіта, ми пішли до моря. Зупинившись, слухали зачарованний шепіт хвиль.

Дієприслівники мають форму недоконаного або доконаного виду. Недоконаний вид означає, що додаткова дія не закінчена і відбувається одночасно з головною. Наприклад: Дивлячись на високі Карпати, Марко мріяв про рідні Альпи; Читаючи книгу, непомічаєиі, як швидко летить час; Сміючись, діти розповідали про свою подорож.

Дієприслівники д о конаного виду означають, що додаткова дія відбувається раніше від головної, вираженої дієсловом. Наприклад: Купивши квиток, ми пішій до музею народної культури; Прочитавши документ, ми почали його обговорювати.

Дієприслівники утворюються віддієслівних форм. Дієприслівники недоконаного виду утворюються від третьої особи множини теперішнього часу за допомогою суфіксів -уч, -юч, -ач, -яч: ходять -ходячи; ідуть - ідучи; бачать - бачачи; фотографують -фотографуючи

До складу дієприслівників недоконаного виду може входити частка -сь(-ся). Наприклад: сміючись, зупиняючись, змагаючись, сподіваючись.

Дієприслівники доконаного виду утворюються від форми дієслова в минулому часі за допомогою суфікса -ши (-вши). Наприклад: зробив - зробивши, побачив - побачивши, сказав - сказавши, показав -показавши, приніс - принісши, їхав - їхавши.